Главная | Обратная связь

Тенденції формування, розвитку та уніфікації наукової мови та її термінологічного апарату

Тенденціями формування і розвитку наукової мови судової екс­пертології та її термінологічного апарату, як справедливо зазначає Т.В.Авер'янова [3, с. 109], можна вважати ті тенденції, які свого часу були сформовані Р.С.Бєлкіним для мови її спорідненої науки криміналістики:

1) розширення кола вживаних термінів;

2) зміна визначень (уточнення, заміна одних іншими);

3) диференціація окремих визначень;

4) уніфікація термінології;

5) розроблення знакових систем (ступінь високої формалізації).

На особливу увагу заслуговує уніфікація мови судово-експерт­ної діяльності. Для її характеристики слід відповісти на запитан­ня, чи є вона природною, чи науковою, чи можлива ЇЇ форма­лізація, а якщо можлива, то чи можна в експертному висновку використовувати скорочення перетвореної інформації, тобто кодовий опис. Експертне дослідження не є науковим пошуком, проте воно спирається на дані науки і використовує наукові мето­ди пізнання. Тому воно не може не вживати описів методів і засобів наукової мови, і це відбувається, в основному, в дослідницькій частині висновку експерта. Проте тут існує пробле­ма оцінки висновку експерта слідчим і суддею, які повинні його розуміти. Останнім часом спостерігається процес інтенсивного ускладнення експертних досліджень, використання все більш складних технічних засобів дослідження. Особі, яка не володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі науки, стає важче оцінювати хід і результати експертних досліджень. Який же вихід ситуації? Його підказав 3.М.Соколовський [5, с. 196]. Він опонував два варіанти такої відповіді. Якщо висновок експерта викликає сумнів у слідчого і суду, вони можуть призначити повторну експертизу (тут адресат оцінки висновку — експерт, якому буде доручена повторна експертиза). Другий варіант відповіді в тому, що дослідження слід описувати з простим викладенням ме­тодики з роз'ясненням наукової термінології, деталізацією вико­наних експертом дій, їх ілюстрацією. Вважаємо, що другий варіант є більш вдалим, проте для цього потрібна каталогізація експерт­них методик, яка проводиться в Україні, але ще не завершена.

Умовою ефективного застосування наукової мови є й уніфі­кація наукової термінології. Під час викладення змісту дослід­ницької частини висновку можлива заміна словесного опису знаками, символами, індексами, фотознімками, спектрограмами, хроматограмами (3.М.Соколовський, Д.Я.Мирський, Є.М.Лівшиц) [5; 6]. Отже, можлива формалізація наукової мови експерта. Вплив на мову висновку експерта має і використання електронно-обчислювальної техніки (ЕОМ), засобів телекомунікації і систем зв'язку. Зараз успішно використовуються математичні методи для «нечітко» описаних об'єктів або описаних без формалізації їх ознак. Це особливо характерно в таких видах і родах судових екс­пертиз, як судово-лінгвістична, судово-генетична, комп'ютерна, які знаходяться на стадії становлення і розвитку. На цьому етапі уніфікації наукової мови виникає ціла низка проблем: відсутність єдиного понятійного апарату, необхідного для розуміння термінів, що використовуються вченими різних спеціальностей, слідчими, суддями, для розуміння сутності деяких понять і категорій, назв деяких видів експертиз (наприклад, комп'ютерна експертиза інформаційних технологій тощо).

Використання в експертному висновку в межах необхідного елементів формалізації наукової мови не знижує значення словес­ного опису.

У перспективі словесний опис збереже своє значення, оскільки шляхом словесного опису використовуються всі інші знаки і ство­рюються нові знакові системи. Природна мова — це «метамова всіх інших знакових систем» [7, с. 118]. Проте словесний опис має бути лаконічним, тобто не містити в собі зайвої інформації.

Адекватний опис об'єктивних явищ обстановки події, мате­ріальних об'єктів і створення достовірної уяви про них може бути здійснено за умов, якщо застосована з цією метою мова буде точ­ною, конкретною, однозначною, лаконічною, а мовні засоби і фор­ми викладення правильно обрані, відповідно до внутрішньої «логіки» і змісту описаного об'єкта [8, с. 12].

Лекція 5