Поняття, завдання та основні принципи експертної профілактики
Експертна профілактика має нормативні підстави у вигляді статей чинного Кримінально-процесуального кодексу України і відомчих підзаконних актів. Зокрема, вона передбачена ст. 200 КПК України, де вказується, що коли експерт у процесі дослідження виявить обставини справи, відносно яких йому не були поставлені питання, він має право вказати їх у своєму висновку. Спеціальний розділ Положення про проведення експертизи в ЕКП МВС України 1998 р. Серед основних функцій експертно-криміналістичної діяльності вказує на профілактичну функцію -виявлення умов, що сприяли вчиненню злочинів, а також розроблення рекомендацій щодо їх усунення. Значення профілактичної роботи можна показати на засобах захисту цінних паперів і бланків документів. Експерти досліджують підроблені грошові знаки, цінні папери, посвідчення на право керування автомобілем, трудові книжки, виявлення способів їх підробки та інформують про них відповідні поліграфічні підприємства, які, у свою чергу, вживають заходів щодо вдосконалення захисту цих об'єктів. Законодавча регламентація профілактичної діяльності правоохоронних органів недостатня. Стаття 64 КПК України не включає причини злочину та обставини його вчинення, до обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі. Стаття 23 КПК України зобов'язує органи дізнання, слідчого, прокурора виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, виявляти, а не доказувати. Це призводить до того, що в поданнях, які виносяться згідно зі ст. 23 КПК України, в обвинувальному висновку та інших документах часто формальною вказується на ці обставини без конкретизації і наведення відповідних доказів, хоча йдеться про притягнення винних осіб до відповідальності. Відповідні зміни в КПК не внесено, хоча в науково-практичних коментарях до КПК України (наприклад, 1995 р.) при характеристиці обставин, які належать до предмета доказування, є обставини, встановлення яких необхідно для вжиття процесуальних профілактичних заходів. Така сама думка висловлена М. М. Михеєнком, В. Т. Но-ром, В. П. Шибікою в підручнику «Кримінальний процес України» [1, с. 134]. Тому вважаємо більш правильною точку зору авторів одного з офіційних проектів КПК України, які стверджують, що при досудовому розслідуванні чи розгляді справи в суді повинні підлягати доказуванню безпосередні причини злочину та умови, що сприяли його вчиненню. У доказуванні кримінальних фактів, їх конкретизації суттєву допомогу правоохоронним органам можуть надати судово-експертні органи. Однак, незважаючи на ряд пропозицій, профілактична діяльність судових експертів законодавче недостатньо врегульована. Україна, яка в цій сфері діяльності посідала провідне місце, нині має лічені профілактичні рекомендації. Міністерство юстиції України і керівники експертних закладів не вживають дієвих заходів для активізації такої роботи. Вона не передбачена навіть в Законі України «Про судову експертизу» 1994 р. зі змінами і доповненнями на 2005 р. Основними принципами організації профілактичної діяльності є: - плановість; - забезпечення контролю за проведенням профілактичних заходів; - взаємодія експертно-криміналістичних підрозділів з слідчими і оперативними службами; - доцільність (з економічної точки зору) профілактичних рекомендацій і пропозицій [2, с. 196]. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|