Главная | Обратная связь

Члена Печерської колегії

Адвокатів м. Києва

А. Г. ФАТЄЄВА

у цивільній справі Месель-Веселяка (1998 р.)

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ

Судом Московського району м. Києва з 19 жовтня по 24 грудня 1998 р. розглядалася справа групи осіб, у тому числі Месель-Веселяка, відданого до суду за те, що протягом вересня — грудня 1996 року він займався незаконною торговельною діяльністю, здійснив дві угоди купівлі-продажу квартир, ухилившись від реєстрації у встановленому порядку з метою отримання неконтрольованого державою прибутку, який отримав в особливо великих розмірах, чим вчинив злочин, перед­бачений ч. 3 ст. 155⁶ КК; висловив вимогу передачі індивідуального майна громадян, погрожуючи застосувати та застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, Месель-Весе-ляк, за попередньою домовленістю з групою осіб, заволодів автомобі­лем Бельчича «Мерседес-Бенц-320» вартістю 60 тис. грн., що завдало великих збитків потерпілому, чим вчинив злочин, що передбачений ч. З ст. 144 КК; будучи співзасновником, співвласником і посадовою осо­бою суб'єкта підприємницької діяльності, за попередньою домовленістю групою осіб, повторно подавав банкам свідомо неправдиву інформа­цію з метою отримання кредитів, при відсутності ознак розкрадання грошей, використовував кошти не за цільовим призначенням, чим запо­діяв великих матеріальних збитків кредиторам, які в п'ятдесят і більше разів перевищують встановлений законодавством мінімум прибутку гро­мадян на місяць, що не обкладається податком, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 148⁵ КК.

Жоден із підсудних не визнав своєї вини. Прокурор, після тривалого та ретельного дослідження обставин подій, просив суд від імені держави стосовно Месель-Веселяка: перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 144 на

6+'/₂ (К-398 165

___________ Судова промова адвоката А.Г. Фатеева-----------------------------------

ст. 198 КК та призначити покарання за цією статтею у вигляді трьох місяців виправних робіт; щодо ч. 2 ст. 148⁵ просив виключити з обви­нувачення кваліфікуючу ознаку заподіяння збитків кредиторам, які не настали, застосувати відтак статтю 44 КК стосовно конфіскації, призна­чити міру покарання у вигляді трьох років ув'язнення, виконання якої на підставі статті 46^і КК відстрочити на рік, оскільки обвинувачення в неза­конній торговельній діяльності не знайшло свого підтвердження — ви­правдати Месель-Веселяка за ч. 3 ст. 155⁶ КК України.

У справі брала участь група адвокатів, які, кожен у певній частині, обґрунтовували питання хибності обвинувачення підзахисних щодо шахрайства з фінансовими ресурсами, яке нібито було вчинене підсуд­ними.

Суд надав слово захиснику Месель-Веселяка.

ПРОМОВА НА ЗАХИСТ МЕСЕЛЬ-ВЕСЕЛЯКА

Шановний Головуючий, Ваша Честь. Високий Суд.

Епоху, коли творив Оскар Уайльд (1854 — 1900) часто називають fin de siecle — кінець століття. За наших днів це словосполучення знову потрапляє до вжитку, хоч між нами й тим «кінцем століття» пролягає не така вже й довга дистанція. І там, і тут — серйозні злами в соціальній історії та її розумінні, зіткнення консервативного з новаторським, уск­ладненість життєвих процесів, в яких сучасникам нелегко буває відрізнити вічне від одноденного, цінне від гучного, істину від її імітації.

Саме тому захист пропонує уважніше придивитися до деяких явищ тієї доби, щоб адекватніше усвідомити наше строкате сьогодення. По­цінувавши належним чином попереднє, ми можемо сьогодні зробити висновок: «Погано, варто осуду, коли епоха шукає своє відображення в людях, але знаходить його в кримінальних справах». Вочевидь, наші су­часники тримають дзеркало перед камерами в'язниць. І питання співвідношення життя та істини вирішується тоді проз металеві отвори тюремних ґрат.

На переконання захисту, слід звернутися безпосередньо до життя, утриматися від свавілля та подбати про усвідомлення сучасної дійсності щоб не торувати шлях до соціальних пристрастей чи слугувати на дого­ду можновладцям.

Постає також і питання моралі, чи ненайгостріше осягнення етики поведінки, щирості, відданості Батьківщині.

------------- Судова промова адвоката А.Г.Фатеева____________________

Щоб не кокетувати з істиною, розвіяти туман навколо справи, яку ми щойно завершили розглядати, захист пропонує високому суду уайль-дівський вірш у прозі «Палата Правосуддя». Ось він, адаптований до сучасності.

І була тиша в Палаті Правосуддя, і Чоловік став нагий перед Богом. І розгорнув Бог дев'ятнадцять томів. І сказав підсудному:

— У твоєму житті ти вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами,
вимагання та незаконну торгівлю.

І спромігся підсудний на відповідь, і мовив:

— Саме так я не чинив.

І закрив Бог обвинувальний висновок, і промовив: — Напевне, Я відішлю тебе в Пекло. Саме в Пекло Я тебе й відішлю. І вигукнув обвинувачений:

— Не можеш Ти цього зробити! І сказав Бог підсудному: — Чому це Я не можу відіслати тебе в Пекло, з якої причини?

— Тому, що в Пеклі я завжди й жив, — відповів обвинувачений. І
запала тиша в Палаті Правосуддя...

Тут захист дозволить собі перервати діалог, порушивши тишу. Да­руйте, Ваша честь, але не зухвалість спонукає захист на цей крок, а інте­реси закону та істини, совість яких просить оприлюднення.

Прикро усвідомлювати, але наше сьогодення дарує незліченну кількість парадоксів і суперечностей, які спритники використовують, щоб заподіяти зло людині.

Великі твори сповнені життя. Ось тільки велич не вимірюється кількістю зібраних томів. За чисельністю має, попри все, стояти людина. А що знаходить суд? Високоосвічена людина схожа на особу зневажену; безмежна чеснота схожа на її нестачу; поширення чесноти схоже на її розкрадання; істинна правда схожа на її відсутність. До того ж усі перера­ховані вади подано так, буцімто вони завершені, доконані, встановлені, а підсудні є їхніми носіями, оскільки нібито вчинили переступ. Гай-гай!

Саме тому захист перервав той діалог. Адже тут, у залі судового засідання, ми перевіряли факти, які давали право Месель-Веселяку ска­зати: саме так я не чинив. Сказати навіть під загрозою Пекла, в якому він п'ять місяців кипів у котлах, був смажений на сковорідці, м'ятий у сту­пах. Та все це не зламало його гідність.

Ось чому захист пропонує високому суду факти, аналіз яких та зістав­лення з вимогами закону дають діаметрально протилежні підсумки, ніж ті, що містяться в обвинувальному висновку.

б+'/₂* 167

___________ Судова промова адвоката А.Г. Фатеева____________

Варто віддати належне державному обвинуваченню, яке внесло суттєві корективи в оцінку фактів, спочатку визнаних ним як протиправні діяння.

Ваша честь, коли істина чиста, аж прозора, то слідство, не будемо вдаватися чому, сприйняло цей факт за відсутність істини. Міркування такі: природа не терпить пустоти. А тому майори, підполковники, пол­ковники вирішили заповняти те, що вважали порожнечею. Так in vitro (в пробірці) була зачата ст. 15 5⁶ обвинувачення Месель-Веселяку: незакон­на торговельна діяльність на підставі купівлі-продажу квартир 13.09.96 у Білій Церкві та 10.12.96—у Харкові, що цілком статечні люди, не менше серйозно, хоча й свавільно, віднесли до криміналу.

Овва! Наші лицарі без остраху та докорів сумління, [право]-охоронці у такий спосіб стережуть людські права. Хоча, як на думку захисту, вони більше охороняють [сва]-волю на власний кшталт тлумачити будь-який закон, інкримінувати будь-якій особі на свій розсуд всяку дію, оголосив­ши її злочином.

Але за таких обставин Україна може перетворитися на відомий ГУЛАГ, оскільки угод з купівлі-продажу нерухомості щоденно укла­дається сотні тисяч. Однак ніхто не наважився віднести їх до торговель­ної діяльності, відтак — до злочину.

Що ж з цього приводу передбачає закон, тобто ст. 155⁶ КК?

Його дія поширюється на незаконну торгівлю у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій сфері. Ці сфери чітко визначені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №108 «Порядок заняття торговельною діяльністю і правила тор­говельного обслуговування населення».

Предметами незаконної торговельної діяльності є товари (речі), а також інші предмети, під якими треба розуміти ті з них, що не охоплю­ються поняттям «товар», щодо яких можуть здійснюватися угоди з їх купівлі-продажу, для виконання чого надається дозвіл відповідних органів.

Квартири у цьому значенні не є такими предметами, речами чи товаром. Для здійснення угод з їхньої купівлі-продажу не надається будь-який дозвіл відповідних установ. їхня купівля-продаж не здійснюється у сферах роздрібної торгівлі, тим паче — у торговельно-виробничій сфері. Об'єктом злочину квартири не є.

Об'єктивна сторона ст. 155⁶ КК має дві обов'язкові ознаки:

— здійснення (активні дії) угоди купівлі-продажу товарів чи інших предметів;

.__________ Судова промова адвоката А.Г.Фатеева____________

— ухилення (бездіяльність) від реєстрації таких угод у порядку, вста­новленому законодавством.

Обидві угоди в Білій Церкві та Харкові, здійснені Месель-Веселяком, жодного дозволу будь-якої установи на їхню реалізацію не передбача­ють. Вони, угоди, укладені відповідно до чинного законодавства, обидві зареєстровані нотаріальними конторами, щодо них сплачено належне державне мито в сумі 35 428 грн.

У лютому 1997 року мій підзахисний подав державній податковій інспекції відомості про прибутки, отримані від продажу зазначених квар­тир. Йому дорахували 42 грн. додаткових виплат, які він здійснив.

Отже, об'єктивний бік, так само як і об'єкт злочину, передбачений ст. 155⁶ КК, відсутні. Повністю відсутній також суб'єктивний бік злочину, а, отже, злочинна подія (ст.ст. 3, 7 КК) взагалі як діяння, що містить у собі суспільну небезпечність і є карним.

Слідство ж бо сягнистою ходою пішло шляхом аналогії, тобто схо­жості, подібності чи близькості між предметами, явищами, поняттями. А така спритність є неприпустимою. Тому Месель-Веселяк має бути виправданий за ст. 155⁶ беззастережно.

Ваша честь, імітація істини, як ви достеменно переконалися, не відбу­лася. Оскільки імітація — це підробка під що-небудь, то автори обвину­вачення не надто переймалися, щоб отим «що-небудь» була якщо не класична модель, то бодай щось пристойне. А вийшло — гусяче пір'я на воді. Оце і вся картина.

Кінець століття. Злами в соціальній історії. Україна вибрала неза­лежність. Одна шоста частина земної кулі прокинулася від марень щодо світлого майбутнього і розпочала копітку працю над створенням ближ­чого прийдешнього.

Нас надто довго вчили мистецтву вміння абстрагуватися від дійсності, оскільки зв'язок з нею руйнує золотий сон майбутнього. Реалії так прикра­шалися, що у підсумку їх повністю було спотворено. Від того з'явилося ще більше страховище, ще огидніша почвара — подвійна мораль, яка недолюд­ком почала вростати в душі. І вже ніхто не дбав про співвідношення життя, моралі та істини. «Ненависть століття, що минає, — це наше власне шален­ство, коли ми побачили себе у дзеркалі»,— за О.Уайльдом. Якби не знайшли у ньому свого відбиття, то зненависть не поменшала б. Все стало об'єктом власного категоричного неприйняття. Потворне викликає огиду

Чи не воно так явно проступає зі звинувачення Месель-Веселяка у вимагнні приватної власності громадян?

------------------- Судова промова адвоката А.Г. Фатеева____________

Захист пропонує високому суду ретельний аналіз як складу злочи­ну, передбаченого ст.144 КК, так і фактичних обставин події, а також всього того, що народжувалося за лаштунками фактів.

Що стало плодами уяви слідчих, що домислами так званого по­терпілого? Чи спрацьовує принцип: що більше неправди, то швидше в неї повірять? А може злочини народжуються у стінах УБОЗ, де будь-який факт, як, наприклад, з тими ж квартирами, препарується до сту­пеня діяння?

Ваша честь, непривабливі дії слідчих, сваволя, безкарність, безвідпо­відальність за порушення конституційних прав людини стали суспіль­ним явищем. Упередженість і прагнення завдати морального болю та фізичних страждань у кам'яних мішках СІЗО не обійшли Месель-Весе-ляка. Він скуштував всього, що тільки можуть приготувати кулінари УБОЗу. А дев'ятнадцять томів перед Фемідою—то є доказ непересіч­ного мистецтва куховарства.

Аналізуймо

Які складові містить стаття 144 КК як діяння?

Вимагання відноситься до насильницьких посягань на індивідуаль­ну власність громадян.

Предметом цього злочину може бути як індивідуальне майно, так і право на нього.

Щодо об'єктів власності громадян, які відчужуються лише в уста­новленому нормативними актами порядку, така можливість може бути надана потерпшим (продаж, дарування, наприклад, автомобіля) тільки шляхом оформлення відповідних документів. Йдеться про можливість вимагача користуватися майном, що вимагається, володіти і розпоряд­жатися ним, яка одержана в результаті дій потерпілого.

З об'єктивного боку вимагання характеризується двома взаємо­пов'язаними діями:

1) пред'явлення майнової вимоги і

2) погроза застосування насильства.

Вимога означає пропозицію обвинуваченого до потерпілого про передачу майна, права на майно тощо. Домагання є злочинним за умо­ви, що воно свідомо протиправне.

Наполягання повернути борг, якщо він виник з підстав, передба­чених ст. 4 ЦК — не розривати трудові відносини до погашення бор­гу, —хоча і поєднані з відповідними погрозами чи насильством, не є вимаганням.

___________ Судова промова адвоката А.Г.Фатеева---------------------

Порівняймо

При грабежі (та розбої) насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьо­му погроза являє собою дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно.

Дії, що полягають у погрозі застосування насильства, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого у майбут­ньому, кваліфікуються як вимагання.

Грабіж чи вимагання кваліфікуються як здійснені за попереднім зговором групою осіб тоді, коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю дві і більше особи. Така домовленість про вчинення злочину має відбутися напередодні або під час скоєн­ня діяння.

Версія слідства

26.08.96 (дата умовна) близько 11 год. в кабінет будинку № 1 у Лабо­раторному провулку в м. Києві, що належить концерну «Денді», діючи за заздалегідь розробленим планом, за попереднім зговором групою осіб під загрозою та із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вимагаючи передачі індивідуального майна громадянина, заволоділи автомобілем Бельчича «Мерседес-Бенц-320» вартістю 60 000 грн., чим завдали великої шкоди потерпілому, чим вчинили злочин, що передбачений... ч.З ст. 144 КК (! ?). Це інкримінують Месель-Веселяку.

Згідно з викладеним — змальовано грабіж, хоча названо вима­ганням.

Версія слідства опирається на пояснення Бельчича.

У своїй заяві від 18.08.97 потерпілий (т. 6, а.с. 18) пише, що автомобіль у нього забрали в перших числах серпня 1996 р. тому, що він відмовився керувати товариством «Тримаран». Щоб у такий спосіб примусити Бельчича зректися висловленої незгоди очолювати «Тримаран».

Далі Бельчич (т. 6, а.с.27) розкриває інше, вказує, що Барковський запропонував банку «Аваль», що він погасить заборгованість «Три­марана» перед банком. Оскільки потерпілий відмовився надалі праву­вати в «Тримарані», то обвинувачений йому пояснив, що будуть з цьо­го часу у Бельчича серйозні проблеми та що знайдуться люди, які зму­сять останнього прийняти їхні умови. Подія відбулася в перших числах серпня 1996 року.

___________ Судова промова адвоката А.Г. Фатеева--------------------

Якщо у заяві Бельчич написав: «силою змусять прийняти їхні умо­ви», то в поясненні від 18.08.97 р. він не вживає слово «силою».

У заяві Бельчич пише, що Месель-Веселяк сказав Базилевичу, щоб той, для початку, забрав у нього автомобіль.

Однак у поясненні каже, що «на покарання (за відмову очолювати «Тримаран») Барковський розпорядився відібрати автомобіль».

Автомобіль, отже, у першому випадку у нього було взято буцімто задля того, щоб спонукати Бельчича не відмовлятися від управління «Тримараном». У другому — «на покарання» за цю відмову.

Істина як сонце світить завжди. Якщо його немає над головою — світить ізсередини, владним імперативом визнаючи саме живу, а не якусь іншу картину світу. Якщо замість природного сонця — істини підстави­ти штучне світло, пори людських душ закриваються, відчуваючи оману, себто щось надумане і до прикрості фальшиве. Охочі бавитись підтасов-ками ніколи не переведуться.

Чи маємо тут справу саме з підтасовками? У сонячному промінні правди, а не в фальшивому «світлі» павучих тенет слід розглядати свідчен­ня Бельчича на попередньому слідстві та й у цій залі. Це — при бажанні зрозуміти. Інша річ — якщо хочеться просто очорнити, зганьбити, ого­лосити когось злочинцем.

Ні в заяві від 18.08.97 р., ані в поясненні, ні протягом чисельних до­питів до 18.09.97 р. Бельчич не згадував, що він буцімто 27.08.96 р. напи­сав заяву Міністру внутрішніх справ щодо відібрання автомобіля.

Отже, початкова версія Бельчича полягає у тому, що автомобіль у нього вилучено Бродським, а саме вилучення було засобом впливу на потерпілого, щоб він не розривав трудові стосунки з «Тримараном», спонукою продовжувати працювати.

У такому разі автомобіль — не предмет злочину, а засіб, за допомо­гою якого «винна» особа домагалася, щоб Бельчич, створивши кілька мільйонів боргу, продовжував працювати в «Тримарані» та подбав про його погашення.

За таких обставин відсутній об'єктивний бік вимагання. Замір був спрямований не на заволодіння індивідуальним майном, а на приму­шення Бельчича у такий спосіб не залишати роботу у «Тримарані», який мав значні фінансові борги перед банком «Аваль» та які «Денді» брав на себе зобов'язання погасити банкові.

Факт цього боргу підтвердив Піліпас (т. 8, а.с.3), а також Каштан (т. 8, а.с. 8) 9.09.97 р.; потім сам Бельчич, коли написав боргове зобов'язання

------------------- Судова промова адвоката АГ.Фатєєва.____________

перед банком ще 25.09.96 р. Тоді він не лише визнав борг, а й запропону­вав банкові автомобіль «Мерседес» в рахунок погашення боргу. У цьо­му зобов'язанні він зазначає, що автомобіль у нього вилучено тимчасо­во керівництвом концерну «Денді» (т. 8, а.с. 11).

Твердження Бельчича, що автомобіль «тимчасово вилучено» свідчить, що він не став предметом злочину вимагання, не обертався на чиюсь власність, що так званий потерпілий міг ним розпоряджатися, передаючи банку у залік боргу.

Суттєвими для розуміння взаємовідносин між Бельчичем і «Денді» є такі обставини. Бельчич користувався приміщенням «Денді», яке зу­житковує під офіс.

«Денді», своєю чергою, розселяло своїх співробітників у квартирах, які належать Бельчичу. Нарешті «Денді» послуговується понад рік авто­мобілем «РАФ», що належить Бельчичу на праві власності тощо.

Ось чому він розумів тимчасовість використання автомобіля «Мерсе­дес» концерном «Денді», який, до того ж, не можна було взяти на баланс концерну, ані привласнити, ані розпорядитися ним. Та й «Денді» одразу ж погодився передати і передав автомобіль банку. Але відсутність на ма­шину правоустановчих документів завадила оформити цей факт офіцій­но. Автомобіль було з банку повернуто концерну, який погодився його купити, погасивши на суму його вартості борги Бельчича.

Ці факти свідчать про те, що автомобіль не був предметом вимаган­ня, ніхто його не привласнював, Бельчич розпоряджався ним на свій розсуд, зобов'язуючись передати банку «Аваль», що «Денді» й зробив, згідно з волевиявленням Бельчича. Настирливості майнового характеру, яка утворює ознаку об'єктивного боку вимагання, ніхто не демонстру­вав, в категоричній формі не висловлював. А утворивши борги «Три­марана» перед банком, він, не розрахувавшись з «Аваль», намагався залишити фірму. Тому йому була поставлена не майнова вимога сто­совно особистої власності, а, як він сам визнав, від нього зажадали про­довжувати працювати в «Тримарані» та не перекладати на когось чи залишати комусь ним створені борги.

За свідченнями 19.09.97 самого Бельчича (т.6, а.с. 158), він вважав, що автомобіль йому повернуть, а не хтось його привласнить.

У нас велика плутанина, ваша честь, з мірами й мірками, так само — з масштабами. Тут, зрозуміло, мова не про географію, а про сумлін­ня як істину. Тут справа у критеріях і цінностях. Важливо відшукати лише принцип, який перетворює реальні обставини події в цілковитий абсурд.

___________ Судова промова адвоката А.Г. Фатеева____________

Не жартома — всерйоз і надто плутано чиниться щось подібне навколо вимагання автомобіля. Вдамося до ілюстрацій.