Здавалка
Главная | Обратная связь

Формування та структура судів ЄС

Тема: Судова система ЄС

План

Місце і роль судової влади в ЄС

Процесуальні норми діяльності суду ЄС

Формування та структура судів ЄС

1. Місце і роль судової влади ЄС

Суд Європейських співтовариств є не лише правозастосовуючим, а й правотворчим інститутом. Він зіграв видатну роль в утвердженні основоположних засад правопорядку Співтовариства і Союзу,зокрема, таких як принципи верховенства і прямої дії, пріоритет основположних прав людської особистості, послідовний захист від порушень «свобод» внутрішнього режиму

(свободи руху товарів, осіб, послуг, капіталу).

Судова практика, яка створена Судом – одне із найважливіших джерел права ЄС. За допомогою своїх нормативних (прецедентних) рішень Суд послідовно посилює федеративні риси Союзу. Він поступово перетворив себе на «конституційний суд» (за змістом роботи).

У зв’язку із збільшенням кількості справ в 1989 р. було утворено Суд першої інстанції (СПІ), який працює при Суді ЄС і виносить рішення у певних справах, зокрема, у випадку позовів фізичних осіб, компаній, деяких організацій, та у справах порушення правил конкуренції. В деяких джерелах його називають Трибунал першої інстанції.

Новий юридичний орган – Європейський Суд (Трибунал) цивільної служби, було утворено для розгляду спорів між ЄС та його службовцями. Він складається з семи суддів та працює при Суді першої інстанції.

Ніццьким договором 2001 року було прийнято рішення,яке надавало право створювати органи спеціальної юрисдикції – судові палати. Їх кількісний склад не обмежувався.

В своїй діяльності суди керуються Статутом Суду – основним джерелом, яке закріплює внутрішню структуру і порядок функціонування судової влади ЄС.

Статут Суду є джерелом первинного права ЄС, він міститься в усіх установчих договорах (як додаток).

Зазначу, що Європейський суд з прав людини не входить до системи ЄС. Цей суд заснований згідно Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.) і функціонує в рамках іншої інтеграційної організації – Рада Європи.

Він розглядає спори щодо порушень Конвенції державами-учасниками.

Члени Європейського суду з прав людини обираються Парламентською Асамблеєю Ради Європи (складається із представників національних парламентів).

Назви:

- Європейський Суд ( Суд Європейських співтовариств) –

European Court of Justice;

- Європейський Суд з прав людини – European Court of Human Rights.

2. Процесуальні норми діяльності суду ЄС

Право звернення до суду має Європейська Комісія при здійсненні нею функцій контролю за дотриманням установчих договорів і правових актів Союзу.

Якщо Комісія установить, що держава-член здійснила дію або бездіяльність, порушивши право ЄС, то вона порушує проти нього розслідування.

За його результатами Комісія виносить мотивоване заключення в якому призначає державі термін для усунення порушень (наприклад для прийняття необхідних законів у відповідності з директивою ЄС).

Якщо держава не виконує приписи, Комісія подає позов до Суду Європейських співтовариств. Це найбільш розповсюджена категорія позовів.

Якщо Суд визнає державу порушником, то вона має здійснити необхідні заходи, в противному разі Комісія має права звертатись до Суду про накладення штрафу на державу. Наприклад, рішенням Суду від 25.11.2003 р. на Іспанію була накладена пеня в розмірі 624 150 євро в рік, до тих пір, допоки вона не забезпечить у повній мірі виконання однієї із директив Співтовариства у сфері екологічного права.

Крім Комісії позови в рамках своєї компетенції можуть подавати Європейський інвестиційний банк і Європейський Центральний Банк ( останній до національних Центральних Банків).

Позови подаються про невиконання зобов’язань лише в рамках першої опори.

Міждержавні спори суди ЄС розглядають дуже рідко.

Договір про Європейське співтовариство, передбачає можливість оскарження дій інституцій ЄС. У зв’язку з цим передбачаються дві категорії позовів:

· позови про анулювання, тобто позови направленні на оскарження дій Європарламенту, Ради, Комісії, ЄЦБ. (Наприклад, ЄК дозволяє злиття двох компаній, а третя компанія їх конкурент, дізнавшись про це рішення, оспорює його в судовому порядку);

· позови про бездіяльність, ціллю яких є «бажання заставити» через Суд, інституції ЄС прийняти рішення необхідне позивачу. Перед подачею таких позовів зацікавлена сторона повинна звернутися до відповідної інституції, «запросити» її до виконання певних дій. Якщо остання не відреагує на звернення протягом 2-ох місяців, то до неї можна звернутися із позовом.

· Право подання позовів мають:

- держава-член;

- інституції Союзу і Європейський центральний банк;

- фізичні і юридичні особи.

Проте, індивіди можуть оспорювати в судах Союзу лише акти їм адресовані, або в усякому разі ті, що їх безпосередньо стосуються .Наприклад, прийняття або неприйняття Комісією антидемпінгових заходів по відношенню до конкретного виробника.

Фізичні і юридичні особи незалежно від їх громадянства чи місцезнаходження можуть пред’являти в суди Союзу позови лише до його інституцій чи органів.

Вони можуть подавати позови:

· про анулювання та бездіяльність;

· договірну або позадоговірну відповідальність. (Договірна відповідальність – наприклад, договір про виконання ремонтних чи ін. підрядних робіт в офісах інституцій Союзу, чи договір поставки їм комп’ютерної техніки. Позадоговірна відповідальність – позови направленні на компенсацію збитків завданих його інституціями, органами чи службовцями ЄС);

· позови про оскарження санкцій (штрафів) накладених ЄК чи ЄЦБ на підприємства;

· трудові (службові) спори (наприклад, позов громадянина у зв’язку з недопуском його до конкурсу на заміщення вакантної посади. В 2002 р. було 112 таких позовів);

· Спори у сфері інтелектуальної власності, а саме скарги на рішення агенств Союзу, що займаються реєстрацією окремих прав у цій галузі.

Преюцидальні запити – це звернення судових органів держав-членів, які в процесі розгляду справ зіштовхуються з труднощами в тлумаченні чи застосуванні права Співтовариства. Ці запити складають ледь не половину усіх справ, які розглядаються Судом.

Право на звернення в Суд з преюцидальним запитом мають право не лише судові органи держав-членів, але й позасудові органи, які наділені правом адміністративної юрисдикції.

Юрисдикція між Судом європейських співтовариств і Судом першої інстанції розмежовується в залежності від того, хто є позивачем по справі.

Позови від держав-членів, інституцій і органів Союзу потрапляють на розгляд Суду. На розгляд Суду першої інстанції направляються позови фізичних і юридичних осіб.

Крім того, Суду європейських співтовариств підсудні й запити про перевірку чинності міжнародних договорів ЄС, які ще не набули чинності. Ці запити можуть ініціюватися любою державою-членом, чи інституцією ЄС і направлятися на з’ясування, чи заплановані угоди ЄС з третіми країнами не протирічять його «конституції», тобто установчим договором.

За результатами рішення Суду зміни вносяться в установчі договори, чи, зазвичай, міжнародні угоди .

Суд Європейських співтовариств також правомочний:

· за зверненням держав-членів санкціонувати проведення обшуку або інших заходів в приміщеннях, чи інших об”єктах нерухомості, які належать Європейським співтовариствам;

· перевіряти дотримання процедури в ході застосування до держав-членів заходів відповідальності за порушення норм демократичних принципів конституційного ладу;

· звільняти з посади комісарів (членів ЄК), Європейського омбудсмана, власних суддів а також суддів СПІ, членів Дирекції ЄЦБ та ряд інших посадових осіб Союзу у вище зазначених договорами випадках.

3. Формування та структура судів ЄС

Суд включає 27 суддів ( по одному від кожної держави) і 8 генеральних адвокатів.

Генеральні адвокати – посадові особи, які проводять паралельні розслідування матеріалів і представляють по ним свої мотивовані висновки. Наявність генеральних адвокатів дозволяє суду виносити більш компетентне і обґрунтоване рішення, так як їх підготовку здійснює з одного боку суддя-доповідач, а з іншого – генеральний адвокат.

Не дивлячись на свою назву, генеральні адвокати не є захисниками будь-чиїх персональних інтересів. Вони зобов’язанні діяти «повністю неупереджено і незалежно».

Судді і генеральні адвокати призначаються на шість років державами-членами за спільною згодою, причому поновлення складу суду відбувається частинами – кожні три роки заміщується половина (13 чи 14) суддів і половина адвокатів. Вони можуть бути повторно призначені на свої посади необмежену кількість разів.

При здійсненні своїх функцій вони повністю незалежні, в тому числі від своїх країн.Вони можуть бути позбавлені повноважень лише самим Судом, причому одноголосно.

Порядок формування Суду першої інстанції аналогічний. Головна відмінність – відсутність генеральних адвокатів . Щоб стати суддею чи генеральним адвокатом, кандидат в першу чергу повинен надати «всі гарантії незалежності», які забезпечать надалі його об’єктивний, неупереджений підхід до розгляду справ (ст.223 Договору про ЄС).

Кваліфікаційні вимоги, які визначають професійну придатність суддів і генеральних адвокатів, сформульовані у виді альтернативи:

а) з одного боку, суддею може бути призначена особа, яка в своїй державі відповідає умовам для призначення на вищі судові посади ( наприклад, громадянин Данії, який відповідає умовам призначення до вищого суду цієї країни, може бути призначений і членом Суду Європейських співтовариств).

б) з другого боку суддею чи генеральним адвокатом можуть бути «знавці права певної кваліфікації». На практиці, це представники юридичної науки, зазвичай професори права.

Голова суду обирається суддями зі свого складу на три роки з правом повторного переобрання (необмежено). Голова здійснює керівництво діяльністю суду і його апарату, розподіляє справи між палатами, може з’єднувати справи, якщо вони однорідні, також має право зупиняти дії оскаржуваних актів ЄС до прийняття рішення по суті.

Із числа генеральних адвокатів судді на один рік обирають Першого генерального адвоката, в обов’язок якого входить розподіл справ.

В судах утворені палати, які розглядають справи у складі трьох чи п’яти суддів. Спеціалізації між палатами не існує.Якщо справа підвищеної складності чи має важливе значення, то суд вправі розглядати її у рамках великої палати.

Велика палата – це своєрідна президія у складі 13 суддів.

У випадку, якщо справа виключно важлива, вона розглядається пленарно, тобто усім складом Суду. Внутрішня організація СПІ подібна, лише тут допускається розгляд справ суддями одноособово.

Розгляд справ завжди відбувається у непарному складі, а рішення приймається звичайною кількістю голосів. Рішення судів виноситься від імені усього складу суддів, а останнім заборонено розголошувати або коментувати хід обговорення.

Кожний суддя при вступі на посаду складає клятву не розголошувати таємницю розгляду, а її порушення може бути підставою для дострокового звільнення з посади.

Порушення справи здійснюється шляхом подачі заяви на ім’я секретаря. Секретар перевіряє її встановленим вимогам і направляє відповідачу, який у місячний термін представляє свій відгук.

Заяви, відгуки, репліки мають ключове значення для сторін, так як саме в цих документах мають бути надані докази на яких сторони будуть обґрунтовувати свої вимоги в ході судового розгляду.

Процедура в судах ЄС безоплатна. Податки при подачі позовів не сплачуються.

Витрати понесені сторонами компенсуються ними самими, якщо тільки сторона-переможниця не вимагала їх стягнути з програвшої сторони.

Докази і доказування

На етапі порушення справи докази надають сторони. Надані документи збирає суддя-доповідач і генеральний адвокат.

По найбільш важливим справам суд може призначити слідство.

Процесуальний регламент передбачає п’ять видів слідчих дій:

1) персональну явку сторін для дачі доказів по справі;

2) запит про надання свідчення і документів для суду;

3) отримання доказів від свідків;

4) експертизу;

5) виїзд на місце.

Свідки викликаються повісткою і після дачі показів приносять присягу наступного змісту: «Я клянусь що сказав правду, всю правду, нічого крім правди».

У зв’язку з неявкою свідка без поважних причин, а також його відмови від дачі свідчень, він може бути оштрафований на суму до 3 тис. євро.

У випадку дачі свідком завідомо неправдивих свідчень, направляють представлення в міністерство юстиції компетентної держави-члена на предмет порушення проти нього кримінальної справи. Рішення СПІ може бути переглянуто судом Європейських співтовариств на основі скарг зацікавлених осіб.

Рішення суду Європейських співтовариств не може бути відмінено ніяким інститутом, чи органом союзу а також європейськими, національними чи міжнародними інстанціями.

Лише суд має право переглянути своє рішення.





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.