 |
|
Функції і основні напрямки діяльності прокуратури
ТЕМА. КОНСТИТУЦІЙ–ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ. СУДОВА ВЛАДА В СИСТЕМІ РОЗПОДІЛУ ВЛАД
1. Місце прокуратури в системі державних органів
2. Функції і основні напрямки діяльності прокуратури
3. Поняття судової влади, її функції та повноваження
4. Поняття правосуддя, його ознаки та принципи
5. Судова система України
6. Конституційний статус суддів
7.Вища рада юстиції: склад, порядок утворення та повноваження. Кваліфікаційні комісії суддів
Місце прокуратури в системі державних
Органів
Органи прокуратури є в багатьох країнах світу. Однак не в усіх. Там, де прокуратура існує, вона найчастіше виконує функції сприяння судовій владі. Діючи як представник держави, прокуратура підтримує публічне звинувачення в судах, здійснює нагляд за місцями ув’язнення.
Виходячи з місця, яке посідає прокуратура в системі державних органів, зарубіжні країни можна розділити на чотири групи.
До першої групи відносяться ті країни, де прокуратура знаходиться у складі міністерства юстиції (США. Франція, Японія та ін.). Так, у США міністр юстиції (генеральний аторней) одночасно є і генеральним прокурором, якому підпорядковані і нижчестоящі прокурори (аторнеї). Однак, поряд із системою генеральної прокуратури, у кожному штаті дії своя, самостійна система прокуратури, яка очолюється генеральним аторнеєм штату і не підпорядкована федеральній прокуратурі. Федеральні аторнеї призначаються Президентом за поданням генерального аторнея США і за згодою Сенату. Прокурори в штатах призначаються губернатором аналогічним чином.
У другій групі країн прокуратура включена до складу суддівського корпусу (магістратури) і знаходиться при судах. Будучи включеною в систему судової влади з функціональною автономією, прокуратура, наприклад, Іспанії сприяє органам юстиції при захисті законності, прав громадян і охоронюваного законом публічного інтересу. Органи прокуратури діють при судах. Очолює систему прокуратури генеральний прокурор, який призначається королем за поданням уряду після того, як буде заслухана думка Генеральної ради судової влади.
Третю групу утворюють соціалістичні країни, де органи прокуратури, окрім функцій участі в суді, здійснюють так званий загальний нагляд за додержанням законності державними і громадськими організаціями і фізичними особами. Так, за чинною Конституцією Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) діяльністю органів прокуратури централізовано керує Центральна прокуратура. Голова Центральної прокуратури призначається і звільняється Верховними народними зборами і перед ними звітує.
У Китайській Народній Республіці (КНР) всі прокуратури відповідальні перед органами державної влади свого рівня (тобто зборами та їх постійними комітетами) і вищестоящими прокуратурами.
І, нарешті, до четвертої групи відносяться країни, в яких немає прокуратури. Так, у Великій Британії генеральний аторней очолює адвокатський корпус, представники якого в необхідних випадках виступають на судових процесах як обвинувачі. Якщо ж слухаються особливо важливі кримінальні справи, обвинувачення підтримує спеціальна посадова особа – директор публічних слухань.
У юридичній літературі України нема єдності у питанні, до якого виду влади належить прокуратура: законодавчої, виконавчої чи судової. Чинне законодавство України також не дає чіткої відповіді на це питання. Досвід зарубіжних країн свідчить, що існують різні варіанти вирішення питання про місце прокуратури у системі державної влади. В одних країнах прокуратура перебуває у складі Міністерства юстиції, в інших – при судах, в третіх – виділена в окрему систему.
Аналіз функцій прокуратури, визначених Конституцією України і Законом України про прокуратуру, показує, що одні функції прокуратури України тяжіють до виконавчої влади, інші – до судової. Виходячи з цього, а також враховуючи, що принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову не позбавлений умовності, логічним буде висновок, що в сучасному вигляді прокуратуру України ні до однієї гілки влади не можна віднести, вона за своєю державно-правовою природою є самостійним державним інститутом у механізмі державної влади, покликаним здійснювати визначені законодавством функції.
Організація і діяльність прокуратури України ґрунтується на таких принципах:
· незалежність від органів державної влади України, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань тощо;
· єдність прокуратури в масштабах всієї країни;
· централізованість прокуратур, суворе підпорядкування нижчестоящих прокуратур і прокурорів вищестоящим прокуратурам і прокурорам та Генеральному прокурору України;
· керівництво в своїй діяльності Конституцією України і законами;
· дотримання прав і свобод людини й громадянина;
· невтручання державних органів та інших органів в діяльність прокуратури;
· обов’язковість виконання рішень прокуратури;
· особливі вимоги до кадрів прокуратури;
· несумісність роботи в прокуратурі з членством в партіях, політичною діяльністю а також іншою оплачуваною чи безоплатною діяльністю (крім викладацької, наукової, творчої).
Чинне законодавство України визначає гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень. Забороняється втручання органів державної влади і управління, посадових осіб, засобів масової інформації, об’єднань громадян та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або вимаганням прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення. Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, Законом України про прокуратуру, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.
Прокуратура України складає єдину централізовану систему з підпорядкуванням прокурорів нижчого рівня прокурорам вищого рівня. Систему органів прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратура АРК, прокуратури областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). У систему прокуратури України входять також й інші спеціалізовані прокуратури: транспортні прокуратури, прокуратури за наглядом додержання законів у виправно-трудових установах, природоохоронні прокуратури, прокуратури за наглядом додержання законів в оборонній промисловості.
Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - п’ять років. Генеральний прокурор України призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів та інших працівників Генеральної прокуратури, прокурора Автономної Республіки Крим за погодженням з Верховною Радою АРК, заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів.
Структуру Генеральної прокуратури України складають: керівництво Генеральної прокуратури (Генеральний прокурор України, його перший заступник, заступники); галузеві управління – управління загального нагляду, слідче управління, кримінально-судове управління, цивільно-судове управління, управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України і оборонній промисловості; функціональні відділи – відділ нагляду за додержанням законів на транспорті, відділ нагляду за додержанням кримінально-виконавчого законодавства, відділ нагляду за додержанням законів про національну безпеку, державний кордон і митну справу, відділ нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх, відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства, відділ нагляду за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення, організаційно-контрольний відділ, відділ систематизації законодавства і зв’язків з засобами масової інформації та інші.
Єдиноначальність у роботі органів прокуратури поєднується з колегіальністю при розгляді найбільш важливих справ прокурорсько-слідчої діяльності. З цією метою у Генеральній прокуратурі, прокуратурі АРК, прокуратурах областей і прирівняних до них, прокуратурі міст Києва та Севастополя утворюються колегії, які є дорадчими органами.
До складу колегії Генеральної прокуратури входять: Генеральний прокурор (голова), його перший заступник, заступники, прокурор АРК, інші керівні працівники органів прокуратури. За поданням Генерального прокурора персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України. Рішення колегії Генеральної прокуратури втілюються в життя за допомогою наказів Генерального прокурора.
Колегії прокуратури АРК, прокуратур областей і прирівняних до них, прокуратури міст Києва та Севастополя утворюються за аналогією з колегією Генеральної прокуратури. До їх складу входять прокурор (голова), його заступники, прокурори значних міст та інші керівні працівники (начальники провідних управлінь і відділів) прокуратури. Склад колегій затверджується за поданням відповідних прокуратур Генеральним прокурором.
Формами управління міськими, міжрайонними і прирівняними до них прокуратурами є рішення службової наради при прокурорі, а також письмові та усні його накази.
Колегії розглядають питання діяльності прокуратури щодо зміцнення законності та правопорядку, виконання наказів Генерального прокурора, роботи з кадрами, заслуховують звіти членів колегії, начальників структурних підрозділів відповідних прокуратур, підлеглих працівників.
Підготовка засідань колегій, ведення протоколів, складання проектів рішень та інших документів покладені на організаційно-контрольні підрозділи. На засіданнях колегій аналізуються недоліки в діяльності прокуратури і намічаються заходи щодо їх усунення, вирішуються питання удосконалення стилю і методів роботи, розповсюдження позитивного досвіду, посилення контролю за виконанням рішень, персональної відповідальності.
Генеральна прокуратура проводить розширені засідання колегії, на які можуть запрошуватись представники Верховної Ради України, Уряду, керівники судових органів, МВС. Служби безпеки, вчені-юристи. Розширені засідання можуть проводитись і в інших прокуратурах.
На засіданнях колегії можуть заслуховуватись повідомлення про стан законності і пояснення з приводу порушень закону керівників міністерств і відомств, органів державного управління, нагляду і контролю, підприємств, установ і організацій.
Рішення колегій проводяться в життя наказами прокурора і доводяться до відома підлеглих працівників. У разі розбіжностей між прокурором і колегією прокурор проводить у життя своє рішення.
Слід підкреслити, що про розбіжності з колегією Генеральний прокурор доповідає Голові Верховної Ради України, якому члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку.
У разі виникнення розбіжностей між прокурором АРК, прокурорами областей і прирівняних до них, прокурорами міст Києва та Севастополя і членами колегій відповідних прокуратур прокурор доповідає про це Генеральному прокуророві України, а члени колегії можуть доповісти йому власну думку. Рішення Генерального прокурора щодо розбіжностей, що виникли, є остаточним.
Функції і основні напрямки діяльності прокуратури
Згідно з Конституцією (ст. 121), на прокуратуру України покладено виконання таких функцій:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У правовій державі діє принцип верховенства права, у відповідності з яким суспільні відносини регламентуються насамперед актами вищої юридичної сили – законами. У зв’язку з цим на прокуратуру покладаються такі завдання:
1) Нагляд за тим, щоб, по-перше, всі інші нормативні акти органів і посадових осіб, на яких розповсюджується компетенція прокурорів, відповідали законам і, щоб, по-друге, всі юридичні особи додержувалися їх.
2) Діяльність прокуратури спрямована на зміцнення правопорядку, тобто забезпечення такого стану суспільних відносин, який відповідав би діючому законодавству. Тому Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори повинні вживати заходів щодо забезпечення виконання вимог ст. 19 Конституції України, згідно з якою всі органи державної влади і місцевого самоврядування зобов’язані діяти на основі законності, забезпечувати охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян, а державні і громадські організації, посадові особи – додержуватись Конституції і законів.
3) Завданням прокуратури є також забезпечення проведення в життя Акта про проголошення незалежності України шляхом нагляду за дотриманням і правильним застосуванням законів, що розвивають положення Акта і спрямовані на забезпечення суверенітету держави в політичній і економічній сферах.
4)Прокуратура покликана припиняти спроби незаконної зміни закріплених Конституцією системи суспільного ладу, форм правління і державного устрою. Вона повинна протистояти порушенням прав і законних інтересів груп населення, об’єднаних загальними етнічними ознаками (національних груп), і частин території України у відповідності з її адміністративно-територіальним поділом (територіальних утворень).
5) Прокуратура здійснює нагляд за законністю заходів щодо забезпечення реального повновладдя народу, його участі в управлінні державними і суспільними справами як через представницькі державні органи, так і через політичні партії і громадські рухи.
6) Прокуратура захищає від неправомірних посягань закріплені нормами міжнародного права, Конституцією, іншими законодавчими актами соціально-економічні, політичні, особисті та інші права і свободи громадян. Для цього використовуються наглядові та інші повноваження, якими наділений прокурор.
7) Правозахисна діяльність прокуратури проявляється у виявленні порушень прав і законних інтересів громадян як за їх заявами і скаргами, так і у процесі перевірок виконання законів, що проводяться прокуратурою за власною ініціативою. Прокурори повинні добиватись відновлення порушених прав і притягнення до відповідальності винних у порушеннях осіб. Приймаючи участь у розгляді справ у судах, прокурори сприяють громадянам, які звернулися туди зі скаргами, і судам у тому, щоб виконувались вимоги про всебічний, повний та об’єктивний розгляд справ і ухваленні судових рішень у відповідності із законом.
Конституція України закріпила принципові засади вищого нагляду за виконанням законів; на розвиток цих засад Закон України “Про прокуратуру” визначив принципи організації діяльності прокуратури, підкресливши, що: органи прокуратури складають єдину систему, очолювану Генеральним прокурором; всі прокурори є суб’єктами вищого нагляду; діяльність кожного прокурора являє собою невід’ємну частину діяльності всієї прокуратури.
Закон України “Про прокуратуру України” визначає основні напрямки в її діяльності щодо здійснення нагляду за точним і єдинообразним виконанням законів: 1) нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами; 2) нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочину; 3) розслідування діянь, що містять ознаки злочину; 4) підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивільних справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах; 5) нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом; 6) нагляд за додержанням законів у Збройних Силах та інших військових формуваннях, дислокованих на території України.
Зміст загального нагляду складає нагляд за виконанням законів міністерствами, державними комітетами, відомствами, підприємствами, установами і організаціями, місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, політичними партіями, громадськими організаціями і масовими рухами, посадовими особами і громадянами. Предметом нагляду є насамперед правові акти, які видаються органами державного управління.
Наступним напрямків діяльності прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю. До них відносяться органи дізнання і попереднього слідства, оперативні підрозділи МВС, Служба безпеки, Управління охорони вищих посадових осіб, Державна митна служба, Державний комітет у справах охорони державного кордону та інші.
Предметом нагляду є відповідність дій органів, які ведуть боротьбу із злочинністю, вимогам закону. Такий нагляд має на меті сприяти:
· розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
· виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за скоєний злочин;
· запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
· охороні прав і законних інтересів громадян, які знаходяться під слідством;
· здійсненню заходів щодо попередження злочинів, усуненню причин і передумов, які сприяють їх здійсненню.
Органи прокуратури також здійснюють діяльність щодо розслідування злочинів, яку виконують слідчі і прокурори. Вони розслідують кримінальні справи про злочини, віднесені законом до їх компетенції, а також передані їм прокурором. Прокурор має право особисто проводити розслідування у повному обсязі з будь-якої справи.
Ще одним з напрямків діяльності прокуратури є підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів в арбітражних судах. Підтримуючи державне обвинувачення, приймаючи участь у розгляді кримінальних, цивільних справ, про адміністративні правопорушення і господарські спори, прокурор сприяє суду у всебічному, повному і об’єктивному розгляді справ і ухвалі судових рішень, які ґрунтуються на законі. Реалізуючі цю функцію, прокурор виступає як учасник судового процесу і користується однаковими правами з іншими його учасниками.
Участь прокурора в розгляді кримінальних справ у судах не обмежується підтриманням державного обвинувачення. Він також бере участь у перегляді вироків, визначень і постанов у касаційному і наглядовому порядку, при відновленні справ за обставинами, що заново відкрилися, і розгляді питань, пов’язаних з виконанням вироків.
Нагляд за виконанням законів у місцях утримання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань, застосуванні інших заходів примусового характеру, призначених судом, здійснюється прокурором у процесі розслідування і розгляду кримінальних справ, а також на стадії виконання вироків.
Прокурор, який здійснює нагляд, має право у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру; перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству. Прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру. Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.
Згідно із Законом України «Про прокуратуру» документами прокурорського реагування на факти порушення законності, встановлені під час здійснення прокурорського нагляду, є:
1. Протест на акт, що суперечить закону приноситься прокурором, його заступником до органу, який видав акт або до органу вищого рівня. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його згідно із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
2. Письмовий приписпро усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або органу чи посадовій особі вищого рівня у порядку підпорядкованості, які правомочні усунути правопорушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис прокурору вищого рівня, який зобов’язаний розглянути скаргу протягом десяти днів.
Рішення прокурора вищого рівня є остаточним.
3. Поданняз вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють вноситься прокурором, його заступником до державного органу, громадської організації або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути порушення закону і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють і про наслідки повідомлено прокурору.
4. Постановапро дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи виноситься прокурором, його заступником у разі порушення закону посадовою особою або громадянином залежно від характеру порушення закону стосовно цих осіб.
Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.
У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення (ст. 25).
Таким чином, прокуратура України – це єдина, централізована, незалежна система органів, яка від імені України здійснює нагляд за виконанням і дотриманням діючих на її території законів.