Главная | Обратная связь

Заява про видачу судового наказу

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Судовий наказ

 

Поняття судового наказу і умови, необхідні для його видачі

 

Наказне провадження — самостійний вид цивільного судочинства, здійснюваного загальними судами загальної юрисдикції і спрямованого на постановлення судового наказу. Правове регулювання процесуального порядку наказного провадження здійснено у розділі II «Наказне провадження» (статті 95—106) ЦПК України. У наказному провадженні у спроще­ному прискореному порядку можливе задоволення безспірних вимог, підтверджених документами, визначеними ст. 96 ЦПК України, і на підставі яких видається судовий наказ. Відповідно до ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Судовий наказ, який набрав законної сили, водночас є підставою для примусового виконання і виконавчим документом, обов'язковим для виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України) у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Судовий наказ може бути видано на заявлені вимоги, визначені ст. 96 ЦПК України:

а) які ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім право-чинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України, які можуть вчинятися усно; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковува­ного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбаче­них ч. 1 ст. 206 ЦК України; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України);

б) про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

в) про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини, транспортних засобів боржника;

г) у інших випадках, встановлених законом.

 

Заява про видачу судового наказу

 

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції з дотриманням правил про підсудність, форму і зміст заяви. Вимога про вчинення судового наказу, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, подається за правилами загальної підсудності — за місцем проживання (знаходження) боржника (ст. 109 ЦПК України). Вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати подається за правилами альтернативної підсудності — також за місцем проживання заявника (ст. 110 ЦПК України). А про стягнення нерухомого майна — за місцем знаходження майна або основної його частини (ст. 114 ЦПК України).

Заява про видачу судового наказу подається у письмовій формі за встановленим змістом. У ній має бути зазначено: найменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) заявника та боржника (заінтересованої особи — ч. 2 ст. 26 ЦПК України), а також ім'я (найменування) їх представника, їхнє місце проживання або знаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; вартість майна у разі його витребування; переліки документів, що додаються до заяви. А також заява підписується заявником або його представником і до неї додаються копії цієї заяви, копії доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. До заяви, яка подається представником заявника, додаються документи, що підтверджують його повноваження. Якщо заява неналежно оформлена, застосовуються процесуальні засоби, визначені ст. 121 ЦПК України щодо залишення заяви без руху та повернення заяви (ст. 98 ЦПК України). Крім того, суддя своєю ухвалою відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо наказ по заявленій вимозі не може бути виданий або з поданих документів вбачається між сторонами спір про право (ст. 100 ЦПК України).

Повернення заяви про видачу судового наказу не перешкоджає повторно звернутися з такою самою заявою до суду за умови усунення її недоліків. У разі відмови судді в прийнятті заяви про видачу судового наказу повторне звернення з такою само заявою не допускається. Але заявник має право у цьому випадку звернутися до суду з аналогічною позовною заявою.

Заява про видачу судового наказу має бути оплачена судовим збором у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження. Внесена сума судового збору у разі відмови у видачі судового наказу стягувачу не повертається. Ця сума зараховується до суми судового збору позовної заяви, якщо стягувач пред'явив позов до боржника у порядку позовного провадження.