Главная | Обратная связь

Значення стадії судового розгляду цивільних справ

 

Значення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій у цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства — захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідності до чинного законодавства.

Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб всіх форм власності, дальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів і поважання прав і свобод, честі і гідності інших людей.

У процесі розгляду судом цивільних справ особи, які беруть участь у справі (громадяни і організації), можуть у демократичній процесуальній формі активно здійснювати доказову діяльність, спрямовану на досягнення мети процесу, на встановлення судом об'єктивної істини у справі і ухвалення у ній законного і обґрунтованого рішення.

У процесуальній діяльності суду і учасників процесу у цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособово і колегіально, в усній і безпосередній процесуальній формі; судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав.

Верховний Суд України звертає увагу судів на необхідність підвищення рівня здійснення правосуддя у цивільних справах і культури цивільних процесів, на забезпечення неухиль­ного додержання принципів рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян. Суворо додержуватися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності до закону, у встановлені строки і на високому професійному рівні.

Судовий розгляд цивільних справ надає можливість суду активно здійснювати попереджальну (превентивну) і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. На досягнення зазначеної мети Верховний Суд України зобов'язує суди підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. А про найбільш актуальні процеси активно оповіщати у пресі, по радіо, телебаченню, доводити до відома трудових колективів, надсилати їм копії рішень. При розгляді цивільних справ виявляти причини правопорушень, постановлювати окремі ухвали і здійснювати контроль за своєчасним їх виконанням.

 

Судове засідання — процесуальна форма розгляду цивільних справ

 

Стадія судового розгляду у процесуальній літературі визначається ще як «судове засідання». Але у судовому засіданні розглядаються справи судами апеляційної, касаційної інстанцій, у стадіях перегляду рішень, ухвал за винятковими і ново-виявленими обставинами. У ЦПК України глава 4 розділу III, якою врегульовано процесуальний порядок вирішення справ у суді першої інстанції, має назву «Судовий розгляд», а ст. 158 ЦПК України він визначений як «розгляд справ у судовому засіданні». Отже, зважаючи на нормативне визначення, розгляд справи є змістом цієї стадії, а судове засідання — процесуальною формою розгляду справи.

Суд розглядає справи протягом не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справа про поновлення на роботі і про стягнення аліментів — протягом одного місяця. Цей строк за заявою сторони може бути продовжений судом у виняткових випадках не більше як на один місяць.

Обсяг і межі розгляду цивільних справ судами України встановлені на основі нормативного визначення принципів диспозитивності, змагальності і публічності. Сторони визначають обсяг і межі розгляду справ, який провадиться на встановлених засадах змагальності. Але у численних, передбаче­них законом випадках, це роблять прокурор, органи держав­ної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, інші об'єднання, які порушують справу на захист прав інших осіб — громадян і юридичних осіб (ст. 45 ЦПК України). Докази у справі подаються сторонами, іншими особами, які бе­руть участь у ній, але за необхідності суд за їх клопотанням сприяє витребуванню доказів (вимагає їх від інших осіб — статті 60, 137 ЦПК України). На суд покладено обов'язок створити необхідні умови всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (статті 10, 160 ЦПК України). Отже, на засадах диспозитивності і змагальності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, доповнених вимогами прин­ципу публічності у діяльності суб'єктів захисту прав інших осіб і суду, розглядається цивільна справа у межах, необхідних для з'ясування істотних для справи обставин, встановлення їх об'єктивної істини, дійсних взаємовідносин сторін, їхніх прав і обов'язків. Про це переконливо свідчить визначений ЦПК України процесуальний порядок розгляду цивільних справ у судовому засіданні.

Судове засідання провадиться у спеціально обладнаному залі засідань (ч. З ст. 158 ЦПК України). Головуючий у судовому засіданні, а якщо справа розглядається одноособово — суддя, повинен спрямовувати судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для справи (ст. 160 ЦПК України), а також забезпечує належний виховний рівень судового процесу, спокійну робочу атмосферу і належний порядок у судовому засіданні.

Всі присутні у залі судового засідання, а також сторони, інші особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі мають додержуватися встановленого порядку у судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого: при вході до залу суддів присутні повинні встати, рішення суду заслуховують стоячи, учасники процесу звертаються до суду словами «Ваша честь» та дають свої показання, пояснення, висновки і консультації стоячи. Цим виховується повага до суду, який здійснює правосуддя ім'ям України. До осіб, які порушують порядок під час розгляду справи, головуючий застосовує засоби процесуального примусу, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 91 ЦПК України.

Розгляд справи провадиться шляхом послідовного вчинення судом і учасниками процесу комплексу процесуальних дій, що складають певні частини (підстадії), кожна з яких має своє завдання і відповідний зміст.

Такі частини кількісно і понятійно в юридичній літературі називають по-різному, але аналіз норм ЦПК України (глава 4 розділ III) дає можливість для висновку, що судове засідання по розгляду цивільної справи складається з чотирьох частин: підготовча; дослідження обставин справи і перевірка доказів (розгляд справи по суті); судові дебати; ухвалення і оголошен­ня рішення.

Перша частина має підготовчий характер. У ній суд вирішує питання про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні, при даному складі суду, з секретарем судового засідання, за наявності осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (свідків, експертів, перекладачів) та наяв­них доказах. Завдання першої частини реалізуються шляхом послідовного здійснення широкого комплексу встановлених статтями 163-172 ЦПК України процесуальних дій:

1) головуючий (суддя) відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься, хто позивач і відповідач, і пропонує їм та представникам зайняти визначені для них місця;

2) перевіряється явка учасників процесу. Секретар судового засідання доповідає судові, хто із викликаних у справі осіб з'явився у судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та які є відомості про причини їх неявки. Встановлюються особи тих, хто прибув, і перевіряються повноваження посадових осіб та процесуальних представників, вирішується питання про участь у справі інших заінтересованих осіб, які не викликалися, але з'явилися у судове засідання — третіх осіб, представників органів держави, органів місцевого самоврядування, фізичних чи юридичних осіб. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, суд може розглянути справу за її відсутності;

3) головуючий роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки і попереджає під розписку про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий переклад і за відмову без поважних причин
від виконання покладених обов'язків та приводить його до присяги сумлінно виконувати обов'язки перекладача, використовуючи всі свої професійні можливості (ч. 2 ст. 164 ЦПК України). Підписаний перекладачем текст присяги разом з розпискою про кримінальну відповідальність приєднуються до справи; із зали судового засідання видаляються свідки у відведені для цього приміщення, щоб допитані судом свідки не спілкувалися з недопитаними;

4) головуючим оголошується склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, спеціаліста, експерта, перекладача і роз'яснюється особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Право на відвід є процесуальною гарантією, яка забезпечує ухвалення судом законних і обґрунтованих рішень, підвищує авторитет суду і його актів та посилює виховний вплив. Заявлений відвід має бути мотивований нормативно визначеними для цього підставами. Статтею 20 ЦПК України передбачено, що судді не можуть брати участі у розгляді справи і підлягають відводу (самовідводу): а) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали участь в процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники, спеціалісти, секретар судового засідання; б) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результатах справи; в) якщо суддя є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, онук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, члени сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; г) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.

Крім того, ст. 21 ЦПК України встановлює недопустимість повторної участі судді у розгляді справи: суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може розглядати цю саму справу в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також брати участь у її новому розгляді у першій інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апе­ляційної інстанції, не може розглядати цю саму справу в суді касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а також не може брати участь у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя не може брати участь у розгляді справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, якщо він брав участь у перегляді цієї справи у зв'язку з винятковими обставинами.

Відповідно до ст. 22 ЦПК України підстави для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача аналогічні підставам для відводу суддів, передбаченим ст. 20 ЦПК України. Крім того, експерт або спеціаліст не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу у. випадках, якщо він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі, а також коли з'ясування обставин, що мають значення для справи, не належать до сфери його спеціальних знань. Але не є підставою для відводу секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача їх участь при попередньому розгляді даної спра­ви такими суб'єктами.

Заявлений відвід вирішується у порядку, встановленому ст. 24 ЦПК України. Суд повинен заслухати пояснення особи, якій заявлено відвід, якщо вона бажає їх дати, а також думку про це осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується судом в нарадчій кімнаті, про що постановляється ухвала.

У тих випадках, коли після задоволення відводів, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи у порядку, встановленому ст. 116 ЦПК України;

6) якщо заява про відвід була відхилена або відвід не був заявлений, головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права і обов'язки, визначені ст. 27 ЦПК України, а для сторін — також ст. 31 ЦПК України, про що зазначається у журналі судового засідання. Такі роз'яснення в доступній формі надають їм можливість реалізувати права на вчинення певних процесуальних дій, спрямованих на залучення до справи додаткового доказового матеріалу, співучасників, третіх осіб на свою сторону, органів державного управління, на зміни у позовному спорі тощо, про що подається належне клопотання.

Головуючий повинен запитати у осіб, які беруть участь у справі, чи є у них клопотання, пов'язані з розглядом справи.

Якщо такі будуть заявлені — вирішити їх негайно, заслухавши думку інших осіб, які беруть участь у справі, постановивши про це ухвалу;

7) вирішується питання про можливість розгляду справи у зв'язку з неявкою у судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, свідків або експертів. Воно вирішується після заслуховування думки осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у судове засідання на її розгляд; із застосуванням правових наслідків, передбачених статтями 169—170 ЦПК України;

8) за відсутності обставин, які роблять неможливим розгляд справи, головуючий роз'яснює експертові його права і обов'язки та попереджає під розписку про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384 і 385 КК України за відмову від виконання покладених на нього обов'язків або за подання завідомо неправдивого висновку, а також приводить до присяги сумлінно виконувати обов'язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості. Підписаний експертом текст присяги та розписка приєднуються до справи (ст. 171 ЦПК України). Якщо у розгляді справи бере участь спеціаліст, головуючий роз'яснює його права та обов'язки, передбачені статтями 54, 190 ЦПК України.

Після цього суд переходить до з'ясування фактичних обставин справи шляхом дослідження на підставі передбачених ЦПК України засобів доказування наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування сторін. Це друга частина судового засідання, яка має виключ­но важливе значення, оскільки присвячена безпосередньому розглядові справи по суті (статті 173-190 ЦПК України).

Розгляд справи розпочинається доповіддю судді, що має бути пояснювальною і лаконічною: про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання. Для цього в ній зазначається: яка справа, хто позивач, відповідач, предмет вимоги, розмір, чим обґрунтовується вимога, докази; заперечення відповідача, їх обґрунтування, докази. Якщо справа розглядалася, але була відкладена, то причини відкладення і чи усунені вони. Якщо справа була вирішена, але рішення було скасоване і справа надійшла на новий розгляд від суду апеляційної чи касаційної інстанції, то необхідно про це сказати і зазначити на ті вказівки, які зроблено у постанові до суду, який заново розглядає справу. Мета доповіді — доведення змісту справи до учасників процесу і всіх присутніх у залі засідання осіб, що надає можливість їм стежити за розвитком процесу і цим забезпечує його виховний вплив.

Після доповіді головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутися за розв'язанням спору до третейського суду (ст. 173 ЦПК України). Заявлені відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін розглядаються судом у порядку, встановленому статтями 174, 175 ЦПК України. Якщо відмова від позову, визнання позову і мирова угода викладені в адресованих суду письмових заявах, то останні додаються до справи. Такі заяви розглядаються судом із заслухо­вуванням думки другої сторони й інших осіб, які беруть участь у справі. Суд роз'яснює позивачеві і сторонам наслідки, які настають з прийняттям відмови від позову, визнання позову відповідачем і укладення мирової угоди. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і не визнає мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права, свободи та охоронювані законом інтереси. При прийнятті відмови позивача від позову, визнанні мирової угоди сторін, суд постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. В ухвалі зазначаються умови укладеної мирової угоди сторін. При визнанні відповідачем позову суд, за наявності для цього підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Про неприйняття судом відмови від позову, визнання позо­ву відповідачем чи невизнанні мирової угоди сторін суд постановляє мотивовану ухвалу і продовжує розгляд справи по суті.

Для цього заслуховуються пояснення позивача і третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також пояснення інших осіб, які беруть участь у справі. Суд може встановити інший порядок подання пояснення сторонами та надати їм право чи додаткові пояснення, якщо це зумовлено особливостями конкретних обставин справи. У процесі дослідження пояснені особи, які беруть участь у справі, можуть одна одній ставить запитання. За наявності письмових пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, пояснень, одержаних у порядку виконання окремих доручень (ст. 132 ЦПК України), чи пояснень, одержаних у порядку забезпечення доказів, суддя оголошує їх зміст. Після цього, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, встановлюється порядок з'ясування обставив справи дослідження доказів. Свідки допитуються за правилами, встановленими статтями 179-183 ЦПК України.

Перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід занять, відношення до даної справи і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у ній, і попереджає під розписку про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384 і 385 КК України за подання суду завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання та приводить його до присяги говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи (ч. 5 ст. 180 ЦПК України). Свідки, які не досягли шістнадцяти років, не попереджаються про кримінальну відповідальність, але головуючий роз'яснює їм обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо по справі. Кожний свідок допи­тується окремо, а свідки, які не дали показань, не можуть перебувати у залі судового засідання під час розгляду справи.

Допит свідка розпочинається з того, що головуючий пропонує йому розповісти все, що йому особисто відомо у даній справі, після чого йому ставлять запитання судді і особи, які беруть участь у справі. Першою — та особа, якою він був викликаний, потім — інші особи, які беруть участь у справі, а за ними — суд. Судді ж можуть ставити запитання свідку для отримання його відповіді у будь-який час його допиту. Запитання осіб, які беруть участь у справі, свідку, що не спрямовані на з'ясування обставин справи, головуючий судового засідання може відхилити. Після допиту свідок залишається у залі судового засідання, але за згодою сторін суд може дозволити свідку залишити зал засідання до закінчення розгляду справи. Пояснюється це тим, що у процесі розгляду справи може виникнути необхідність допиту свідка повторно за заявою його самого, інших осіб, які беруть участь у справі, за ініціативою суду, а також шляхом призначення очної ставки.

При допиті малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх обов'язковою є присутність педагога, батьків або інших близьких осіб, якщо вони не заінтересовані у справі. Зазначені особи можуть з дозволу судді ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. На час допиту свідка, який не досяг повноліття, із залу судового засідання може бути за ухвалою суду видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення такої особи до залу судового засідання їй повідомляється зміст показань і надається право поставити запитання свідкові. Після закінчення допиту свідка, який не досяг шістнадцяти років, він видаляється із залу судового засідання, але суд може визнати його присутність необхідною. Якщо факти, які мають значення для справи, за заявою сторін, третіх осіб і їх представників відомі їм особисто, то ці особи за їх згодою можуть бути допитані як свідки (ст. 184 ЦПК України).

Після допиту всіх свідків, викликаних до суду, головуючий оголошує показання свідків, зафіксовані у письмовій формі і одержані у порядку, передбаченому статтями 132, 133 ЦПК України.

Не можуть бути використані як показання свідків (ст. 63 ЦПК України) письмові пояснення громадян. У відповідних випадках вони приймаються судом як письмові докази (ст. 64 ЦПК України).

Письмові докази досліджуються у судовому засіданні за правилами, встановленими статтями 185, 186 ЦПК України. Письмові докази, а також протоколи їх огляду, складені у порядку виконання окремих доручень (ст. 132 ЦПК України), забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК України), їх огляду на місці (ст. 140 ЦПК України) оголошуються у судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а у необхідних випадках — також експертам і свідкам. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколів. Оголошення особистого листування і телеграфних повідомлень громадян, з метою охорони їх таємниці, може бути проведено у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими таке листування і повідомлення відбулися. За відсутності згоди таких осіб — тільки у закритому судовому засіданні. Якщо письмовий доказ має пошкодження, суд може для правильного і точного встановлення його змісту призначити експертизу, а також допитати як свідків осіб, які склали такий доказ. При поданні заяви про те, що наданий документ є фальшивим чи викликає сумнів у його достовірності, особа, яка його подала, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів (ч. 2 ст. 185 ЦПК України). Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження про­водиться за правилами щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телефонних повідомлень (ст. 188 ЦПК України).

Дослідження речових доказів у судовому засіданні провадиться у порядку, встановленому ст. 187 ЦПК України. Вони оглядаються судом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам. Зазначені особи при огляді речових доказів можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом, які заносяться до журналу судового засідання. Якщо речові докази оглядалися у порядку статей 132, 133 ЦПК України (судового доручення і забезпечення доказів), то протокол їх огляду оголошується у судовому засіданні, а особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу таких протоколів. У випадку неможливості доставити у суд речові і письмові докази, вони оглядаються і досліджуються за місцем їх знаходження за правилами, встановленими ст. 140 ЦПК України.

Якщо у справі була призначена експертиза, то після неї у судовому засіданні досліджується висновок експерта. Спочатку висновок оголошується, а потім для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання судом і особами, які беруть участь у справі, оформлені письмово і підписані експертом, вони приєднуються до справи (ст. 189 ЦПК України).

У деяких справах, що виникають із сімейних правовідносин, житлових, спадкових та інших, беруть участь відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування для подання висновку у справі, з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав громадян та законних інтересів інших осіб (ч. З ст. 45 ЦПК України). Такий висновок оголошується у судовому засіданні. Суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання їх представникові з метою роз'яснення такого висновку.

Закінчується ця частина судового розгляду тим, що головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення. Після їх заслуховування суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Судові дебати — це третя частина судового засідання по розгляду справи, яка складається з промов сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У таких промовах висловлюються підсумкові висновки щодо дослідження обставин справи з приводу всього фактичного матеріалу і доказів, перевірених і з'ясованих у процесі доказування; висловлюються пропозиції чи підлягає задоволенню правова вимога і на підставі яких законів. Судові дебати проводяться у порядку, встановленому ст. 193 ЦПК України, з додержанням принципу рівних процесуальних можливостей осіб, які беруть участь у справі. Першому надається слово позивачеві, за ним його представникові, третій особі на його стороні, потім — відповідачеві, його представникові, третій особі на його стороні. За ними виступає третя особа із самостійними вимогами. Але якщо цивільна справа була порушена прокурором, органом дер­жавної влади, органом місцевого самоврядування, іншими особами — профспілками, іншими організаціями, підприємствами, установами або окремими громадянами на захист прав інших осіб (позивачів, заявників, третіх осіб із самостійними вимогами) (ст. 45 ЦПК України), то вони виступають у судових дебатах першими, за ними виступають особи, в інтересах яких відкрито провадження. Якщо такі суб'єкти захисту прав інших осіб були залучені судом до участі у справі або вступили у справу за своєю ініціативою, то вони виступають у судових дебатах після сторін, третіх осіб і їх представників. Тривалість судових дебатів не може бути обмежена судом певним часом. Але головуючий може спинити промовця, якщо він повторюється чи виходить за межі справи, що розглядається судом. Промовці за дозволом суду можуть обмінятися репліками. Право на останню репліку належить відповідачеві та його представникові.

Під час судових дебатів може виникнути необхідність додаткового з'ясування обставин, що мають значення для справи (їх наявності, уточнення змісту тощо), або дослідження нових доказів. У таких випадках суд поновлює розгляд справи по суті, постановляючи про це ухвалу. Після додаткового з'ясування обставин справи і дослідження нових доказів суд постановляє ухвалу про закінчення розгляду справи по суті і переходить до судових дебатів, які провадяться у порядку, описаному вище і встановленому ст. 193 ЦПК України.

Заключною частиною (четвертою) розгляду справи є вихід суду після судових дебатів до нарадчої кімнати для ухвалення рішення (ст. 195 ЦПК України), оголошенням орієнтовного часу його проголошення. Якщо при ухваленні рішення виявиться необхідність з'ясування будь-якої обставини через повторний допит свідків або іншу процесуальну дію, суд, не ухвалюючи рішення, відновлює розгляд справи, про що постановляє ухвалу. Такий розгляд провадиться виключно у межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Залежно від його результатів суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і після їх закінчення йде до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Але якщо з'ясування цих обставин у судовому засіданні виявилося неможливим — постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи.

Рішення ухвалюється з додержанням таємниці нарадчої кімнати, ніхто не має права бути присутнім у нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу; судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті (ст. 196 ЦПК України). Таємниця нарадчої кімнати забезпечує реалізацію принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону та надає суддям можливість в умовах, що виключають сторонній вплив, обговорити результати розгляду справи і зробити з них правильні висновки щодо: а) наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; б) наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; в) правовідносин, зумовлених встановленими фактами; г) правової норми, яка регулює правовідносини; ґ) задоволення позову чи відмови в його задоволенні; д) розподілу судових витрат між сторо­нами; є) наявності підстав для негайного виконання судового рішення; є) наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення позову (ст. 214 ЦПК України).

Залежно від правової природи справи підлягають обговоренню і вирішенню також інші питання. Рішення ухвалюється більшістю голосів суддів, які входять до складу суду у справі, при одноособовому розгляді справи — суддею, який розглядав справу. Ухвалене рішення викладається у письмовій формі за встановленим ст. 215 ЦПК України змістом головуючим або одним із суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який бере участь в ухваленні рішення (ст. 209 ЦПК України).

Ухвалене судове рішення головуючий оголошує прилюдно. Усі присутні у залі судового засідання вислуховують його стоячи на знак поваги до авторитету суду і його акта, який ухвалюється іменем України. Потім головуючий роз'яснює зміст ухваленого і оголошеного рішення, порядок і строк оскарження (ст. 218 ЦПК України).

 

Ускладнення у процесі судового розгляду цивільних справ

 

У процесі судового розгляду цивільних справ можуть виникати обставини суб'єктивного і об'єктивного характеру, які перешкоджають суду розглядати справу по суті і ухвалити рішення у першому судовому засіданні або роблять неможливим його ухвалення взагалі у даній справі. За наявності одних обставин розгляд судом справи переноситься на інший точно визначений строк, при виникненні інших — тимчасово припиняється провадження на невизначений строк до усунення таких обставин, за наявності третіх — провадження у справі закінчується без ухвалення рішення. При цьому в одних випадках повністю виключається можливість ухвалення у даній справі рішення, в інших — тільки у цьому провадженні, а при усуненні обставин, що викликали такі наслідки, розгляд і ухвалення рішення можливі, але в іншому самостійному провадженні у справі.

Отже, ускладнення у процесі судового розгляду цивільних справ можливі у процесуальних формах тимчасового припинення здійснення процесуальних дій у справі і закінчення провадження у ній без ухвалення судового рішення. Тимчасове припинення здійснення процесуальних дій настає внаслідок відкладення розгляду справи (статті 169, 170 ЦПК України) і зупинення провадження у справі (статті 201-204 ЦПК України).

Закінчення провадження без ухвалення судового рішення настає у результаті закриття провадження у справі (статті 205, 206 ЦПК України) і залишення заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК України).

Відкладення розгляду справи полягає в тому, що розгляд справи у даному судовому засіданні не провадиться, а переноситься судом на призначений ним день нового судового засідання (ст. 170 ЦПК України). Відкладення розгляду справи зумовлюється різними обставинами: неявкою осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу. Отже, при відкладенні розгляду справи вчиняються процесуальні дії, спрямовані на усунення обставин, які стали підставою для відкладення.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд зобов'язаний відкласти розгляд справи у разі: а) неявки у судове засідання однієї зі сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки; б) неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, які були у встановленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання по розгляду справи, якщо вони повідомили суд про причини неявки і він визнав їх поважними; в) першої неявки без поважних причин позивача, який був у встановленому порядку пові­домлений про час і місце розгляду або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; г) визнання судом за потрібне, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення, незважаючи на те, що у справі беруть участь представники; ґ) неявки представника у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, що не є перешкодою для розгляду справи. На заяву сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти розгляд справи тощо (ч. 2 ст. 169 ЦПК України).

У випадках неявки у судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про можливість розгляду справи у відсутності кожного з них або відкладення розгляду справи, а також вирішує питання про їх відповідальність (ст. 170 ЦПК України).

Суд може відкласти розгляд справи також у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі у справі інших осіб. У справах про розірвання шлюбу суд може відкласти розгляд справи і призначити строк для примирення подружжя (ст. 191 ЦПК України).

Залежно від конкретних обставин справи вирішується можливість розгляду чи відкладення розгляду справи. Якщо показання свідка має важливе значення як єдине джерело для встановлення істотних обставин, необхідних для з'ясування правовідносин сторін, то суд повинен відкласти розгляд справи. Відсутність експерта може бути підставою для відкладення розгляду справи за умови, наскільки точні і вичерпні відповіді на поставлені питання він дав у своєму письмовому висновку і чи не потребують вони роз'яснення при з'ясуванні обставин справи у судовому засіданні.

Про відкладення розгляду справи суд постановляє ухвалу (ст. 208 ЦПК України), зміст якої повинен відповідати ст. 210 ЦПК України. В ухвалі зазначаються мотиви та строк відкладення, процесуальні дії, які належить виконати для усунення обставин, що викликали відкладення, та які забезпечили б розгляд справи у новому судовому засіданні, призначений день і час якого теж зазначається, в цій ухвалі. При відкладенні розгляду справи, коли у судовому засіданні присутні всі особи, які беруть участь у справі, суд повинен допитати свідків, що з'явилися. Лише у виняткових випадках за ухвалою суду свідків можна не допитувати, а викликати знову в нове засідання, на яке відкладений розгляд справи. Про день і час такого засідання суд оголошує під розписку учасникам процесу, які з'явилися, а відсутніх та заново притягнених до участі у процесі у справі викликає в нове судове засідання повістками (ст. 191 ЦПК України).

Зупинення провадження у справі. При настанні певних об'єктивних обставин, точно визначених нормами цивільного процесуального права, припиняється тимчасово, на невизначений строк, здійснення процесуальних дій щодо розгляду справи. Настання одних обставин породжує обов'язок суду зупинити провадження у справі, настання інших — право зупинити провадження.

Обов'язкове зупинення провадження у справі настає з підстав, передбачених ст. 201 ЦПК України у випадках:

1) смерті або оголошення фізичної особи, яка була стороною у справі, померлою, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. Провадження у справі зупиняється до вступу у справу або притягнення до неї правонаступника. Ця норма поширюється на третіх осіб із самостійними вимогами, але не застосовується, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, зокрема, коли вони пов'язані з особою померлої сторони чи третьої особи з самостійними вимогами (поновлення на роботі, стягнення аліментів тощо). У таких випадках провадження у справі закривається;

2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі — необхідно, щоб такі зміни відбулися з підстав, передбачених статтями 106-108 ЦК України;

3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Провадження зупиняється до припинення перебування сторони у складі таких формувань (п. 2 ч. 1 ст. 203 ЦПК України). Без зупинення провадження справа може бути розглянута судом за наявності заяви відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, переведених на воєнний стан, про розгляд справи за його відсутності, якщо судом не буде визнано необхідним заслуховування його особистих пояснень. Перебування позивача у складі Збройних Сил України або інших військових формувань, переведених на воєнний стан, може бути підставою для зупинення провадження у справі за наявності про це його заяви. Надання таким позивачем доручення іншій особі на ведення справи у суді не є підставою для зупинення провадження у справі;

4) неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного судочинства. Провадження зупиняється до набрання законної сили вироком, рішенням, ухвалою або постановою, від яких залежить вирішення справи. Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.

У постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, якщо судом буде встановлено факт звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, він зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови у дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Отже, провадження у справі зупиняється до одержання відповіді від профспілкового органу підприємства, установи, організації (абзац 4 п. 15);

5) призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи. Такі наслідки настають у випадках відсутності представника сторони чи третьої особи, визнаною недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, а також тоді, коли законний представник цих осіб не має права вести справи у суді. З підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справі і пропонує органу опіки та піклування чи іншому органу, визначеному законом, призначити або замінити законного представника (ст. 43 ЦПК України).

Факультативне (необов'язкове) зупинення провадження у справі можливе з інших підстав, передбачених ст. 202 ЦПК України. Суд може на заяву сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити прова­дження у справі у таких випадках:

1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання. Це правило не застосовується до офіцерів і генералів, а також осіб надстрокової служби. Факт притягнення сторони до виконання альтернативної (невійськової) служби може бути підставою для зупинення провадження у справі, якщо така особа не може протягом тривалого часу з'явитися до суду і коли є потреба одержати від такої сторони особисті пояснення. Провадження зупиняється до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань альтернативної (невійськової) служби не за місцем проживання (п. 2 ч. 1 ст. 203 ЦПК України);

2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу. Провадження припиняється на час хвороби сторони;

3) розшуку відповідача у разі неможливості розгляду справи за його відсутності. Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд може оголосити його розшук як з власної ініціативи, так і за заявою позивача. У справах за позовами про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи, суд зобов'язаний оголосити розшук відповідача. Про його розшук суд постановляє ухвалу, якою водночас зупиняє провадження у справі (ст. 78 ЦПК України). Провадження зупиняється до закінчення розшуку відповідача органами внутрішніх справ. Вирішуючи питання про зупинення провадження з цих справ, суд має обговорити і питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача щодо якого оголошено розшук і за наявності у ній достатніх матеріалів розглянути її з додержанням вимог статей 75, 76 ЦПК України;

4) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні. Наприклад: відрядження сторони за кордон для роботи у складі дипломатичного представництва чи консульської установи України в іноземній державі, перебування сторони в експедиції, на зимівлі (наприклад, в Антарктиді), у плаванні, робота за трудовим договором за межами України тощо. Факт знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні має бути підтверджений документально. Провадження у справі зупиняється на час перебування сторони у тривалому службовому відрядженні. У випадках, представлених пунктами 1—3 ч. 1 ст. 202 ЦПК України (перебування сторони у тривалому службовому відрядженні) суд не зупиняє провадження, якщо відсутня сторона веде свою справу через представника (ч. 2 ст. 202 ЦПК України);

5) призначення судом експертизи. Зупинення провадження настає, якщо проведення експертизи доручено поза судом експертам відповідних установ (наприклад, науково-дослідний інститут судової експертизи) і для її виконання потрібен тривалий час. Для вирішення деяких справ передбачено обов'язкове проведення експертизи. Відповідно до ст. 239 ЦПК України у справах про обмеження фізичної особи у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною для визначення її психічного стану обов'язково призначається судово-психіатрична експертиза. Поновлення громадянина у дієздатності у разі його одужання або значного поліпшення здоров'я здійснюється рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи (ст. 214 ЦПК України).

Судово-психіатрична експертиза провадиться також у справах про визнання недійсною угоди, укладеної фізичною особою, нездатною розуміти значення своїх дій (ст. 225 ЦПК України), у справах про відшкодування (ст. 1186 ЦК України), а також для перевірки психічного стану сторін і свідків у інших справах. Обов'язковою є судово-психіатрична експертиза у справах про відшкодування завданої шкоди здоров'ю громадянина для встановлення причин інвалідності, її групи, ступеня втрати працездатності тощо. Провадження у справі із зазначе­них підстав зупиняється на час проведення експертизи.

Факультативне зупинення провадження у справі може мати й інше факультативне вирішення питань розвитку процесу із зазначених підстав — справа може бути розглянута по суті або розгляд її відкладений. Так, за наявності у справі достатніх матеріалів про права і взаємовідносини сторін і якщо немає потреби заслухати особисті пояснення відповідача, розшук якого оголошено, суд може розглянути справу без його участі. За наявності цих умов суд може розглянути справу у випадках перебування сторони у тривалому службовому відрядженні чи виконанні нею державного обов'язку. А якщо у суду є достовірна інформація про те, що такі особи незабаром повертаються на постійне місце проживання, — відкласти розгляд справи. Суд може розглядати справу без участі відповідача за наявності зазначених підстав, а потім оголосити його розшук.

Питання про зупинення провадження у справі розглядається у судовому засіданні за участю осіб, які беруть участь у справі, про що суд постановляє ухвалу. У ній зазначаються: мотиви зупинення, закон, яким керувався суд, подія або дія, з настанням якої закінчується строк зупинення провадження у справі, інші дані, які визначають її зміст. Ухвала про зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 13 ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Після усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи відновлює провадження у справі, постановляючи про це ухвалу. Така ухвала оскарженню не підлягає. Після відновлення провадження справа призначається до розгляду і вирішується за загальними правилами цивільного судочинства (ст. 204 ЦПК України).

Закриття провадження у справі. Розвиток процесу по розгляду справи не може продовжуватися і бути доведеним до ухвалення рішення за наявності обставин, точно встановлених законом, тобто провадження у справі закінчується без ухвалення судом рішення.

Вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі визначений ст. 205 ЦПК України і свідчить про те, що процес виник або неправомірно за відсутності у заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і волевияв­лення сторін щодо розпорядження своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки. Отже, підставами закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують неправомірність виникнення процесу і неправомірність його подальшого продовження. Тому закриття провадження у справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.

Стаття 205 ЦПК України про закриття провадження у справі адресована суду і має обов'язковий для нього характер за наявності зазначених у ній обставин.

Провадження у справі закривається, якщо:

1) справа не підлягає розглядові у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України). До таких належать справи, непідвідомчі суду, які виключають можливість їх судового розгляду, але не виключають захист порушеного чи оспорюваного права іншим уповноваженим органом. Не підлягають розглядові у судах також справи за спірними вимогами, захист яких не передбачений законом і до яких не може бути застосована аналогія права або аналогія закону (ч. 7 ст. 8 ЦПК України), зокрема стягнення аліментів на утримання дітей від батьків, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, і у разі відсутності запису про батьківство в органах реєстрації; порушення справи про розірвання шлюбу під час вагітності дружини без її згоди і протягом року після народження дитини (ст. 110 СК України) тощо;

2) є такі, що набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України). Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті самі позовні вимоги, з тих самих підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти мирову угоду (частини 2, З ст. 31 ЦПК України). Заява про це подається до суду і розглядається за правилами статей 174, 175 ЦПК України. У випадку прийняття судом відмови від позову чи визнання мирової угоди сторін він постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. Така ухвала з набранням законної сили виключає можливість розгляду судом тотожної справи. Отже, суд закриває провадження у справі, якщо пози­вач відмовився від позову і відмова була прийнята судом (п. З ч. 1 ст. 205 ЦПК України), якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом (п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України);

3) є наявність рішення третейського суду, прийняте у межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим (п. 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

Законом України «Про третейські суди» передбачено, що після набрання законної сили ухвалою суду про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку (ст. 56);

4) після смерті фізичної особи, яка була однією зі сторін у спрагі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва (п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України). Це має місце стосовно особистих прав і обов'язків, які не можуть переходити до інших осіб у порядку правонаступництва. Так, ст. 608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання також припиняється смертю кредитора. До них можна віднести аліментні обов'язки, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом тощо. Перехід таких прав і обов'язків до правонаступника не відбувається. У випадку, коли правонаступництво допускається і суд зупинив провадження, але правонаступник не вступив до справи протягом строку давності, то виникають підстави для закриття провадження у справі;

5) ліквідовано юридичну особу, яка була однією зі сторін у справі (п. 7 ч. 1 ст. 205 ЩІК України). Про закриття провадження суд постановляє ухвалу у письмовій формі за змістом, встановленим ст. 210 ЦПК України, на яку може бути подано апеляційну скаргу особами, які брали участь у справі (п. 14 ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Така ухвала з набранням законної сили набуває властивостей виключності — повторне звернення до суду щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 2 ч. 2 ст. 122, ч. З ст. 206 ЦПК України). Наявність ухвали про прийняття відмови від позову і закриття провадження у справі не є перешкодою для відповідача на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Залишення заяви без розгляду пов'язане з обставинами, які виключають розгляд справи у суді до їх усунення.

Провадження у справі у суді закінчується без ухвалення рішення за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Підстави для залишення заяви без розгляду визначені ст. 207 ЦПК України. Заява залишається без розгляду, якщо:

1) її подано недієздатною особою (п. 1 ч. 1 ст. 207 ЦПК України) (недієздатними є особи, які не досягли повноліття або не мають статусу юридичної особи (ст. 29 ЦПК України). При встановленні цієї обставини суддя зобов'язаний відмовити у прийнятті заяви до свого провадження (п. 2 ч. З ст. 121 ЦПК України), а помилково прийнята заява підлягає залишенню без руху і повертається позивачу (п. 2 ч. З ст. 121 ЦПК України). Факт недієздатності особи встановлюється також рішенням суду, яке набрало законної сили (ст. 241 ЦПК України). На його виконання орган опіки та піклування призначає недієздатному опікуна, який може відкрити нову тотожну справу у суді на захист прав недієздатної особи. Правило п. 1 ч. 1 ст. 207 ЦПК України поширюється на осіб, обмежених у дієздатності, які мали такий статус під час порушення справи у суді, але воно не застосовується до тих обмежено дієздатних осіб, які можуть виступати в суді у справах як сторона без участі піклувальника (ст. 37, ч. 2 ст. 39 ЦПК України). Аналогічні процесуально-правові наслідки настають при визнанні особи обмежено дієздатною чи недієздатною (втрати дієздатності) під час провадження у справі;

2) заява подана від імені заінтересованої особи іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи (п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України). За правилом ст. 119 ЦПК України до позовної заяви, яка подається представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження (факт батьківства, усиновлення, опіки, піклування). Подача позовної заяви до суду без наявності належних повноважень є підставою для відмови в її прийнятті (п. З ч. З ст. 121 ЦПК України), а прийнятої заяви — для залишення її судом без розгляду;

3) у разі повторної неявки у судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (ч. З ст. 169, п. З ч. 1 ст. 207 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 5-9 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду у разі, якщо: позивач подав заяву про залишення позову без розгляду; між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору у суді; особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі, за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; провадження у справі відкрито за заявою, пода­ною без додержання вимог щодо форми і змісту позовної заяви (статті 119, 120 ЦПК України) та не було оплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності;

4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав знаходиться на розгляді в іншому суді (п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України). З метою надання більших можливостей доступу до судового захисту ЦПК України встановлені альтернативні правила підсудності справ за вибором позивача: за місцем знаходження відповідача чи місцем свого проживання або за місцем заподіяння шкоди, виконання договору (ст. 110 ЦПК України). Реалізація права вибору підсудності має разовий характер — погашає можливість повторної реалізації цього права у даній справі, тому суд відмовляє у прийнятті заяви, якщо у провадженні суду вже є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Прийняття до провадження тотожної справи з порушенням цієї норми процесуального права є підставою для залишення заяви без розгляду. Про залишення заяви без розгляду судом постановляється ухвала, яка має відповідати вимогам ст. 210 ЦПК України. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Залишення заяви без розгляду за підставами, передбачени ми ч. 1 ст. 207 ЦПК України, виключає можливість розгляду судом даної справи у даному судовому засіданні, але після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа має право повторно звернутися до суду із заявою у загальному порядку (ч. 2 ст. 207 ЦПК України). ЦПК України передбачені інші підстави залишення без розгляду заяв, скарг, документів, зауважень. Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України підставою для залишення заяви без розгляду є виникнення спору про право, яке виникає під час розгляду справи у порядку окремого провадження. Заінтересовані особи можуть такий спір вирішити за загальними правилами цивільного судочинства. За правилом ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або судом процесуального строку. Скарги і документи, подані після закінчення проце­суальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку. Аналогічно з пропуском строку залишаються без розгляду подані зауваження щодо запису в журналі судового засідання (ч. З ст. 199 ЦПК України).