 |
|
Поняття доказового права та теорії доказів у кримінальному процесі
ЛЕКЦІЯ № 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ СУДОВИХ ДОКАЗІВ
1. Поняття доказового права та теорії доказів у кримінальному процесі.
2. Місце теорії доказів у системі наукових знань.
3. Методологічні основи теорії судових доказів.
4. Завдання доказового права.
5. Поняття та види істини в теорії судових доказів.
6. Логічні основи доказування.
7. Психологічні основи доказування.
Поняття доказового права та теорії доказів у кримінальному процесі
Теорія доказів являє собою частину науки кримінального процесу, яка присвячена вивченню процесу доказування при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи.
Як доказування не може бути відокремлене від усього кримінального процесу в цілому, так і теорія доказів не може бути ізольована від науки кримінального процесу. Як частина і ціле вони органічно пов'язані між собою.
Теорія доказів не є ані чисто теоретичною, ані чисто прикладною, а об'єднує в собі всі ці якості. Найменування «теорія» означає тут тільки те, що поряд із описом різних явищ, які стосуються процесу доказування, дається також їх пояснення, розкривається їх сутність. Теорія доказів описує дійсно існуючий нормативний порядок доказування та його практичну реалізацію, не обходячи стороною істотних труднощів, суперечностей, прогалин і тому подібних явищ у практиці.
Як складова частина науки кримінально-процесуального права теорія доказів являє собою систему наукових положень, що мають досить широкий і багатогранний предмет дослідження. До числа її компонентів варто віднести, насамперед, доказове право як систему юридичних норм (інститут КПП), що регулюють мету, зміст, порядок, межі й правові засоби збирання, дослідження, перевірки, закріплення й оцінки доказів, обґрунтованість і вмотивованість висновків правозастосовних органів у ході процесуального доказування.
До системи норм доказового права входять:
а) норми глави 5 КПК «Докази», які регулюють, зокрема, предмет доказування в кримінальній справі, поняття й оцінку доказів та їх процесуальні джерела;
б) норми-принципи кримінального процесу;
в) норми, які передбачають права й обов'язки суб'єктів кримінального процесу;
г) норми, що регулюють провадження слідчих (судових) та інших процесуальних дій щодо збирання та перевірки доказів;
ґ) норми, які встановлюють підстави та порядок прийняття й обґрунтування процесуальних рішень.
Норми доказового права становлять центральний інститут, «осередок» кримінально-процесуального права. А отже, слід повністю прийняти точку зору тих науковців, які вважають, що основним змістом провадження у кримінальних справах, починаючи від порушення і закінчуючи переглядом вищими судами, є робота з доказами.
Однак було б неправильно обмежувати предмет цієї теорії тільки доказовим правом. Теорія доказів має своїм предметом також практичну діяльність, а точніше закономірності, які виявляються в процесі застосування норм доказового права суб'єктами кримінального судочинства.
Але й цим не обмежується предмет теорії доказів. Він охоплює також аналіз основних понять вчення про докази, дослідження принципів доказування, історії відповідних інститутів, питання доказового права та його застосування у кримінальному процесі зарубіжних країн.
Предмет теорії доказівстановлять:
1) правові норми, які встановлюють порядок збирання, дослідження й оцінку доказів у кримінальних справах;
2) практична діяльність органів досудового розслідування і суду в процесі доказування, а також діяльність осіб, які залучаються до участі в такому процесі;
3) закономірності, пов'язані з виникненням, збереженням, передачею і опрацюванням доказової інформації;
4) наукові вчення про докази, історія розвитку доказового права, порядок доказування в кримінальному процесі зарубіжних країн.
Теорія доказів вивчає і узагальнює тільки певний розділ науки кримінально-процесуального права, що охоплює все те, що стосується доказового права, практичної реалізації його норм, відповідної галузі знань. Саме тому, що теорія доказів у системі науки кримінально-процесуального права посідає відносно відокремлене місце, її компоненти нерозривно взаємозалежні з усіма компонентами науки кримінально-процесуального права.
Оскільки співвідношення теорії доказів і науки кримінально-процесуального права — це співвідношення частини й цілого, здається очевидним, що службова роль даної теорії визначається єдиними завданнями науки кримінально-процесуального права, які полягають у:
а) поглибленому вивченні положень, що становлять предмет галузі кримінально-процесуального права;
б) теоретичному узагальненні практики кримінального судочинства з метою її подальшого вдосконалення;
в) виробленні наукових рекомендацій з подальшого розвитку кримінально-процесуального законодавства;
г) сприянні правовому вихованню громадян.
Не маючи свого власного предмета правового регулювання, доказове право, проте, впливає на досить специфічне коло суспільних відносин у сфері кримінального судочинства, які складаються в процесі виявлення, збирання, закріплення, перевірки й оцінки доказів. Ця обставина, як і деякі особливості застосованого тут методу кримінально-процесуального регулювання, лежить в основі виділення доказового права в підгалузь кримінально-процесуального права, що має свої специфічні інститути. За своїм змістом норми доказового права можуть бути досить чітко розмежовані на норми загальної й особливої частини даної підгалузі права. Така ж система і теорії доказів як науки.
У загальній частині подано поняття і зміст теорії доказів по кримінально-процесуальному праву, характеристика завдань теорії судових доказів у системі наукових знань, а також розкриваються поняття доказів, предмета і меж доказування, класифікації доказів і їх процесуальних джерел; презумпція невинуватості в процесі доказування і способи збирання і перевірки доказів; висунення і перевірка слідчих і судових версій; оцінка доказів та їх процесуальних джерел; застосування технічних засобів при збиранні і перевірці доказів; поняття і класифікація суб'єктів доказування.
В особливій частині теорії доказів розглядаються окремі види джерел доказів по сучасному кримінально-процесуальному праву: показання свідків та потерпілих; показання підозрюваних та обвинувачених, висновок судової експертизи і показання судового експерта; речові докази; протоколи слідчих і судових дій та інших документів.