 |
|
Місце теорії доказів у системі наукових знань
Як відзначалося раніше, теорія доказів і наука кримінального процесу зв'язані як ціле та частина. Науковий опис кримінального процесу та його стадій не може бути представлений у відриві від загальних понять і специфіки доказування на цих стадіях; з іншого боку, обґрунтування способів збирання доказів повинне узгоджуватись з характеристикою правовідносин, що складаються між суб'єктами судочинства, їх функціями.
Зв'язок проявляється між теорією доказів з наукою кримінального права, криміналістики, теорією оперативно-розшукової діяльності, цивільного процесу та іншими спеціальними й міжгалузевими юридичними науками.
Досліджуючи норми кримінального закону та відповідні їм кримінально-правові відносини та інші важливі елементи кримінальної відповідальності, наука кримінального права не тільки вирішує власні завдання, але й слугує методологічною основою для всіх юридичних наукових знань кримінального циклу.
Так, виникнення кримінально-правових відносин пов'язане з учиненням злочину і зумовлює вимкнення процесуальних правовідносин. Розроблені в науці кримінального права загальні поняття складу злочину, вини і характеристики окремих складів злочинів мають істотне значення у процесі розроблення теорією доказів загального поняття і особливостей предмета доказування з окремих категорій кримінальних справ.
Не менш важливе значення має зв'язок науки кримінального процесу (теорії доказів) з криміналістикою, хоча до останнього часу питання про їх співвідношення залишається дуже дискусійним.
1. Ряд відомих авторів називають криміналістику складовою частиною або самостійним курсом науки кримінального процесу. М.С. Строгович писав, що криміналістика — це юридична наукова дисципліна, тому що вона вивчає методи розслідування злочинів, а також способи найбільш успішного та правильного здійснення процесуальних дій і в цій своїй частині «являє собою кримінально-процесуальну дисципліну, продовження або спеціальний курс кримінального процесу».
2. Деякі дослідники (А.Н. Васильєв) «жорстко» протиставляють криміналістику науці кримінального процесу. Прихильники цієї точки зору підкреслюють відмінності не тільки предметів цих юридичних наук, але й об'єктів їх дослідження. У працях цих вчених обґрунтовується незалежність криміналістики та науки кримінального процесу.
3. Нині все більш широкого визнання набуває судження, що займає немовби проміжне положення між розглянутими позиціями. Воно підкреслює самостійність науки криміналістики, і розкриває глибокі внутрішні зв'язки порівнюваних наук. Така точка зору знайшла своє найбільш повне обґрунтування й розвиток у працях Р.С. Бєлкіна, де, зазначаючи самостійність предметів криміналістики й науки кримінального процесу, разом з тим справедливо підкреслюється, що «розходження в їх предметах зовсім не виключає часткового збігу об'єктів дослідження, що має місце стосовно норм закону».
Відмінність у предметі. Предметом пізнання для теорії доказів є, насамперед, процесуальні норми, процесуальна діяльність і закономірності, що покладені в основу виникнення та розвитку цих норм, їх інститутів і систем. Криміналістика досліджує більш конкретні закономірності формування доказової інформації стосовно особливостей утворення слідів рук, ніг, знарядь злому і т. ін., а також розробляє свої тактичні, методичні, технічні і методологічні характеристики щодо розслідування справ різних категорій, провадження слідчих дій у різних умовах тощо.
Теорія оперативно-розшукової діяльності – багато матеріалів здобуваються шляхом проведення ОРЗ, які надалі стають доказами у кримінальній справі.
Взаємозв'язок теорії доказів у кримінальному процесі й теорії доказів у цивільному процесі обумовлений головним чином однаковістю методів правового регулювання, притаманного обом наукам.
Слід зазначити, що неодноразово робилися спроби розглянути питання доказування у кримінальному й цивільному процесах у рамках однієї узагальненої теорії. Не існує загального доказового права для кримінального й цивільного процесів, тому що різними є завдання, предмет, способи, суб'єкти доказування. Відповідно немає і єдиної теорії доказів. Однак деякі розділи кримінального та цивільного процесів тісно пов'язані між собою, а тому пов'язані й теорія доказів у кримінальному процесі й теорія доказів у цивільному процесі.
Цивільне право – доказування цивільного позову; відшкодування шкоди, завданої органом дізнання, слідчим, прокурором, судом (інститут реабілітації). Кримінально-процесуальне законодавство вимагає від органів дізнання, слідчих, прокурорів і суддів при наявності достатніх доказів, що свідчать про заподіяння злочином матеріального збитку, вживати всіх необхідних заходів для забезпечення пред'явленого або можливого в майбутньому цивільного позову.
Судова медицина, судова психіатрія, логіка, психологія та ін.