 |
|
Модульна контрольна робота №1
1.На кого орієнтовані
- методичні розробки вузівських занять, а
- технологічнірозробки вузівських занять в
a) в основному на викладача та навчальний процес
b) на студентів, та забезпечення ними успіху засвоєння.
2. Методика й технології викладання фахових дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах – це педагогічна наукова дисципліна, що визначає сучасні задачі, структуру та зміст фахових дисциплін у середній (спеціальній) та вищій школі, ... (продовжити визначення).
методи, прийоми та засоби навчання, знайомить з досвідом викладання зазначеної дисципліни, оснащує майбутнього викладача історії сучасними методиками і технологіями середньої і вищої освіти, формує практичні (методичні та технологічні) навики організації і проведення навчально-виховного процесу з фахових дисциплін у внз та спеціальних навчальних закладах.
3. Співвіднесіть визначення:
- об'єкт дослідження дисципліни - ... в
- предмет дослідження дисципліни - ...а
a) навчально-виховний процес та процес фахової підготовки майбутнього педагога, вивчення закономірних зв'язків, які існують між розвитком, вихованням та навчанням у ВНЗ; розробка на цій основі методологічних, теоретичних, методичних та технологічних проблем становлення сучасного висококваліфікованого спеціаліста в історичні галузі матеріального чи духовного виробництва.
b) методична та технологічна система вищої і середньої (спеціальної) освіти.
4. Функції дисципліни „Методика і технології викладання фахових дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах”:
a) аналітичну; +
b) прогностичну; +
c) корегуючу;
d) систематизуючу;
e) особистісно орієнтовану;
f) проективно-конструктивну; +
g) діагностичну.
Залиште правильні відповіді.
5. Заповніть схему Ієрархії технологій в освіті згідно Т. Назарової.
| Освітні технології |
| Педагогічні технології |
| навчальні | виховні | Технології управління |
6.Педагогічна технологія – це... (дайте визначення). Суть педагогічних технологій - у попередньому проектуванні процесу навчання, і урахуванням дидактичних цілей і заданого рівня засвоєння.
На відміну від методичних розробок занять (лекцій, семінарів, тощо), які орієнтовані в основному на викладача, педагогічні технології орієнтовані на студентіві націлені на забезпечення успіху засвоєння за рахунок їх власної активної діяльності.
Центральною проблемою педагогічних технологій є забезпечення досягнення цілей навчання шляхом розвитку особистості; постановки і прийняття цілей, діагностики можливостей і рівня успіхів студентів, об'єктивного контролю за якістю засвоєння навчального матеріалу з фахових дисциплін.
Технологія дозволяє більш ефективно побудувати процес навчання фахових дисциплін у вищій школі, керувати ним, одержувати результати відповідно до запланованої мети.
7. Перерахуйте 5 етапів технології:
1) визначення ...,
2) конструювання ...,
3) реалізація ...,
4) контроль ...,
5) повторне ...
8. Сучасна вища педагогічна освіта має ряд протиріч.
Визначте, яких самих і оформіть у вигляді схеми:
„Протиріччя вищої педагогічної освіти” Сучасна вища педагогічна освіта має ряд протиріч: між суспільною та державною орієнтацією сучасної школи на особистісно орієнтоване навчання та відсутністю підготовлених до його впровадження вчителів; між новим особистісно орієнтованим підходом до навчання історії (в основі якого формування світогляду, життєвої позиції особистості учня) та існуючою традиційною, предметно зцентрованою, знаннєвою системою підготовки вчителя історії; між гуманістичним характером сучасної професійної підготовки, високим рівнем накопичених науково-педагогічних знань, багатим інноваційним досвідом проектування і здійснення особистісно орієнтованого навчання та суб’єкт-об′єктною формою стосунків між учасниками навчального процесу, недооцінкою ролі педагогічної практики, власного досвіду студента, самостійної його діяльності.
9. Які, на Вашу думку, зовнішні (позасистемні) чинники впливають останнім часом на зміни у вищій історичні освіті?
Перерахуйте їх, нижче.
Серед позасистемних чинників, які особливо істотно впливатимуть на зміни освіти, крім найзагальнішої матеріальної еволюції , виділимо такі:
· чергова політична перебудова світу й перехід від "двотабірної" структури до початкової стадії зародження "світового уряду" і його участі в управлінні процесом остаточного формування стійкої і демократичної системи мононаціональних країн та більш-менш прийнятних форм їхньої співпраці для виключення масового поширення на планеті локальних конфліктів на ґрунті войовничого націоналізму чи шовінізму;
· сформування нової концепції національної безпеки, що принципово відрізнятиметься від тієї, на якій виховані й діють майже всі сучасні політики (насамперед, в екс-соціалістичних і країнах третього світу);
· досить швидке наростання імперативу загального виживання, бо все дужче загострюватимуться глобальні проблеми типу вичерпання ресурсів і неприпустимої деградації довкілля, вирішення яких неможливе ні в локальних, ні в регіональних межах;
· поступовий перегляд системи індивідуальних пріоритетів і цілей діяльності (у сенсі мети життя), ознаки появи доцільної сукупності особистих потреб і нових людей, які матимуть вагоміші підстави відносити себе до біовиду homo sapiens;
· посилення взаємозалежності й поглиблення взаємодії країн світу, повна відмова від економічної й культурної самоізоляції як від шкідливого анахронізму.
10. Розкрийте роль EUROCLIO в модернізації шкільної історичної освіти та пов’язаної з нею професійній підготовці вчителя історії.
Члени мережі EUROCLIO проводять консультації з вивчення і викладання історії. Мережа EUROCLIO зібрала окремі напрацювання у сфері історичної освіти і діє як експерт та дорадчий орган при урядах, міжнародних та національних організаціях, освітніх дослідних інститутах та освітніх видавництвах. Представники EUROCLIO читають лекції, проводять семінари, публікують статті у професійних науково-методичних виданнях Європи.
Встановився обмін думками як між асоціаціями-членами, так і між окремими представниками. Декілька вчителів-істориків, представляючи свої асоціації, стали інструкторами, досить багато з них отримали міжнародне визнання і ще більше спеціалістів зараз працюють на міжнародному рівні. EUROCLIO стала визнаним партнером національних адміністрацій і більшості європейських та міжнародних організацій. Співпрацюючи з іншими гравцями на полі історичної освіти, EUROCLIO створила міжнародну платформу для історичної освіти і залучилася до обговорення вивчення і викладання історії на міжнародному, національному, інституційному та шкільному рівнях.
Зросла популярність щорічних конференцій EUROCLIO. Асоціації викладачів історії, які приймають у себе Щорічні Збори, ледве не конкурують за право організації цього заходу. У 2003 році Щорічна Конференція під назвою "Шкільна історія в розвитку: зміни у вивченні та викладанні історії протягом десятиріччя освітніх реформ" проходила у Болоньї. Для участі у цій зустрічі, зареєструвалося більше ніж 150 учасників із 40 країн. Завдання конференції – переглянути процес освітніх змін у викладанні історії в Європі за останні 10 років та представити широкий спектр ідей та практик на майбутнє.
Уельс запропонував організацію щорічної конференції EUROCLIO у 2004 році на тему регіонального виміру у європейській історичній програмі. Асоціації-члени EUROCLIO у Латвії, Словенії та Англії почали підготовку до конференцій 2005, 2006 та 2007 років.
У 2003 році EUROCLIO проводила кілька проектів. Члени EUROCLIO з Албанії, Болгарії та Македонії, починаючи із 2000 року, працювали над проектом "Розуміння спільного минулого, навчання заради майбутнього", розробляли та впроваджували вчительський довідник з історії повсякденного життя Албанії, Болгарії та Македонії за 1945 – 2000 роки.
Сьогодні EUROCLIO розглядає проблему змісту навчання, підручників для вчителів історії з погляду на загальноєвропейські та загальнолюдські цінності.
11.Поміркуйте та дайте відповідь на одне з питань (за власним вибором)
- "Якими будуть проблеми історичної освіти в ХХІ столітті?”
- "Які проблеми поставить ХХІ століття перед викладачами історії?"
Вже декілька років ми говоримо про значні зміни, які вносить "глобалізація" в життя людей. Ми спостерігаємо тенденції до глобалізації у сферах зв’язку, фінансів, технології, власності на засоби виробництва і навіть у способі життя. На мою думку, за наступних декілька років з'явиться багато історичних досліджень різних проявів глобалізації зі спробами прослідкувати причини певних змін. Водночас зараз мене більше цікавить, як викладачі історії будуть підходити до цієї теми. Якщо учням потрібно допомогти зрозуміти глобалізацію в історичному контексті, то необхідно буде запровадити глобальний вимір і у їхню історичну освіту. Я не лише маю на увазі, що молодим людям потрібно викладати курси з новітньої історії світу чи національної історії. Говорячи про те, що потрібно запровадити "глобальний вимір" в їхню освіту, я маю на увазі, що їм потрібно надавати можливість поміщати національну і місцеву історію в регіональний і глобальний контекст, для того, щоб зрозуміти зв’язки між ними. Вони повинні розуміти, яким чином події, що відбулися (і відбуваються) на місцевому і національному рівні, спричинені тим, що відбувається на регіональному і глобальному рівні і також мають на це вплив. Все це підводить мене до наступного поняття, пов’язаного з глобалізацією, а саме поняття "взаємозалежності": взаємозв’язків і взаємовпливу у сферах у міжнародних відносин, світової торгівлі і комерції.
Тому, якщо учні і студенти повинні вміти ефективно досліджувати і розуміти такі процеси як глобалізація і взаємозалежність в сучасному та історичному контексті, то потрібно змінити структуру курсів з історії і методи викладання. Зокрема, це вимагає наступних змін:- більше порівняльної історії;
- викладання історії, при якому вчитель може використовувати результати досліджень, зроблених у різних допоміжних історичних дисциплінах – економічній історії, соціальній історії, історії культури, історії навколишнього середовища та інтелектуальній історії;
- викладання історії, при якому учням чи студентам подається багато різноманітних перспектив, щоб показати їм, що ті самі процеси і тенденції (напр., світова торгівля, допомога країнам, що розвиваються, захист навколишнього середовища, більша політична інтеграція в межах Європи, і т.д.).
Хоч глобалізація і, меншою мірою взаємозалежність, вносять в життя все більше єдності та інтеграції, у деяких аспектах нашого життя останніми роками ми спостерігаємо зростання політичної різноманітності, плюралізму, навіть політичної фрагментації – і ці процеси поставлять нові проблеми перед істориками і викладачами історії у ХХІ столітті.
Ці останні політичні тенденції і напрямки є не лише результатом звільнення з-під влади супер-держав і наступного відновлення суверенітету у багатьох країнах. Вони також є наслідком зростаючих вимог національних, культурних та мовних меншин шодо надання їм більшої політичної автономії і права на самовизначення. У Великій Британії шотландці, валлійці та північні ірландці останнім часом мають змогу більше контролювати політичні питання, що стосуються їх території. У всіх цих трьох національних угрупованнях
зростає зацікавлення культурою і мовою – шотландською, ірландською і валлійською – такі процеси звичайно передують створенню націй-держав. Те саме можна сказати про бретонців і басків та інші меншини в Європі. Всі вони із заздрістю спостерігають за успішним відродженням каталанців і галісійців та інших лінгвістичних груп в Іспанії і також хотіли б досягти подібного рівня автономії і політичного визнання.
Тепер, коли ідея Європи регіонів виникла, вона не скоро зникне. Вона обов’язково матиме вплив на те, як будуть викладати, досліджувати і писати про політичну історію Європи та історію її культури. Період політичної та економічної трансформації, який відбувався в Центральній та Східній Європі у 1990-х роках, перш за все означав, що знову зросло зацікавлення такими питаннями, як "Хто ми?", "Звідки ми походимо?" і "Яка наша історія?" Тому нічого дивного, що намагання знайти відповіді на ці запитання спричинили підвищення інтересу до історії.
Одночасно в кінці ХХ століття спостерігалося послаблення багатьох традиційних суспільних інститутів, що формували ідентичність людини: сім'ї, громади, релігії. В результаті цього історією щоденного життя будуть цікавитися не лише соціологи і соціальні антропологи. Історія повсякденності має всі шанси стати однією з найбільш динамічних за розвитком галузей історичного дослідження і в свою чергу пошириться на всі рівні історичної освіти. Ми вже бачимо перші ознаки цього.
12. Заповніть за Главою 1. Книги «Розвиток шкільного суспільствознавства в Україні та підготовка вчителів до його викладання (ретроспективний аналіз): Навчально-методичний посібник / А.М.Старєва. – Миколаїв: ОІППО, 2011» таблицю