Главная | Обратная связь

Новації методичної підготовки майбутнього вчителя-суспільствознавця (ХІХ - поч. ХХ ст.)

Методологічні	Змістові	Структурні	Операційно-діяльнісні
1. Використання в навч.процесі методичних рекомендацій 2. Оформлення окремих методик у сам.напрями: орієнтація наг підготовку вчителя-предметника 3. Введення методу «спільного викладання» із старшокурсниками 4. Новий засіб контролю і перевірки знань, умінь та навичок студентів – реферати та їх рецензуваня студентами 5. Запровадж.екзаменів у формі фронтальної бесіди 6. Пробні та залікові уроки, їх аналіз під час педпрактики 7. Конспект «»екзаменаційного уроку, його рецензування й обговорення 8. Психолого-педагогічні спостереження за учнями і склад. Х-к 9. Чит.підруч.для шкіл, склад.бібліографічних рецензій, їх публікація

 

13. Перерахуйте нормативні джерелавищої історичної освіти, роз’ясніть, що саме вони регулюють.

На сьогодні історіографія розвитку вищої історичної освіти в незалежній Україні представлена низкою наукових праць - монографій, дисертацій, статей, доповідей тощо. Проте слід констатувати, що більшість з них, на жаль, стосується лише окремих аспектів розвитку даної галузі вищої освіти: нормативно-правове і науково-інформаційне забезпечення освітнього процесу на історичних підрозділах ВНЗ, оновлення теоретичної та методологічної бази історичної науки, якість навчальної літератури з історичних дисциплін, використання нових підходів і методів навчання, форм проведення занять і контролю. До того ж у більшості праць мова йде про історичні підрозділи педагогічних ВНЗ, про вищу історичну освіту в окремому навчальному закладі чи регіоні України. Недостатньо уваги приділялося питанням кадрового забезпечення відповідних структурних підрозділів ВНЗ та їх матеріально-технічної бази.

Упродовж періоду незалежної України правові засади для різних напрямків діяльності ВНЗ забезпечувались загальнодержавними документами - законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України. Серед головних назвемо закони України "Про освіту" (1991 р.) і "Про вищу освіту" (2002 р.), Національну доктрину розвитку освіти в Україні ХХІ ст. (прийнято 2002 р.) та ін. Вказані законодавчі акти визначали стратегію розвитку освітянської сфери в роки незалежності. Відповідно до них на історичних факультетах неодноразово змінювалися навчальні програми і плани. Це було пов'язано з радикальною переорієнтацією вищої історичної освіти на вивчення національно-культурної спадщини, з відкриттям нових спеціальностей (у деяких ВНЗ) та переходом на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями - бакалавр, спеціаліст, магістр. З нашої точки зору, оновлення навчальних програм і відповідно до них навчальних планів - це одна з необхідних ланок у логічному ланцюжку оновлення теоретичних засад та правових нормативів функціонування історичної освіти, в т. ч. вищої, який у головних аспектах повинен виглядати таким чином: концепція - держстандарт - навчальна програма - підручник. Підкреслимо, що це саме ланцюжок безперервної історичної освіти, який має розглядатися не окремими ділянками (загальноосвітня школа, ВНЗ, навчальні установи з перепідготовки кадрів та підготовки фахівців найвищої кваліфікації).

Отже, нормативно-правова база вищої освіти в цілому складає:

1. Конституція України (статті 24, 26).

2. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (1994 р.).

3. Закон України "Про освіту".

4. Закон України "Про вищу освіту".

5. Лісабонська Конвенція 1997 р. (Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні).

6. Порядок визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про вищу освіту, виданих навчальними закладами інших держав ()затверджено наказом МОНмолодьспорту України від 29.03.2011 р. № 295

7. Двосторонні угоди про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту та вчені звання.

8. Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за в освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. N 787, з урахуванням змін і доповнень).

9. Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за в освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 р. N 1719).

10. Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за в освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 р. N 839, з урахуванням змін і доповнень).

11. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція, 1961 р.).

12. Указ Президента України від 02.04.1994 р. N 94 "Про Консульський статут України" (ст. 54).

13. Наказ Міністерства закордонних справ України N від 04.06.2002 р. "Про затвердження інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном".

14. Наказ МОН від 26.10.2010 р. № 1012 "Деякі питання нострифікації та апостилювання".

15. Постанова КМУ від 31.08.2011 № 924 «Питання національного інформаційного центру академічної мобільності».

 

14. Дайте власне визначення головній функції історичної освіти – „формування історичної свідомості”

 

функція формування історичної свідо­мості,яка сприяє консолідації суспільства. Історична свідо­мість є своєрідним клеєм «сус­пільства», який об'єднує окре­мих людей у народ, згуртовує їх на основі спільних цінностей, норм, традицій, які вивірені й освячені історією, жертвами предків. Історична свідомість стає особливо актуальною в пе­рехідні епохи, коли відбувають­ся значні епохальні зрушення, які ведуть до розхитування сус­пільства, «розмивають» його, позбавляють людину просторової (соціальної) та часової орі­єнтації. Це не означає, що слід, хоча й подумки, повернути лю­дину в минулі часи, повернути їй учорашні цінності та норми поведінки. Це згубний шлях, який веде до «шароварщини», лубковості. Суспільство, спира­ючись на історичний досвід, повинно виробити нові цін­ності, нові норми, адекватні новим історичним умовам, а історична освіта (та й гуманітар­на взагалі) має донести їх до кожної людини у прийнятній, зрозумілій формі. Таким чином, розуміння, осмислення історії лягає у фундамент ідеології, а остання засобами історичної освіти формує й історичну сві­домість народу.

 

15. Допишіть визначення одному з термінів

„Лекція - основна форма ... основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичногоматеріалу.

Або

„Семінарське заняття - форма ...

 

16. Складіть 5-6 тез до теми: „Вимоги до лектора”

Мова
Вимоги до грамотності:
1. Правильна побудова речень.
2. Узгодження закінчень слів у реченні.
3. Правильний наголос
4. не використовувати термінів, значення яких лектор не знає, або не упевнений у ньому.
5. не використовувати слів і висловів паразитів
6. охайний зовнішній вигляд

Диктується в лекції:
1. визначення
2. план, список літератури
В уповільненому темпі подається аргументація.
В прискореному темпі надається аргументації.

 

 

17.Складіть план до теми „Структура традиційної лекції”

 

18.Намалюйте схему (одну за власним вибором):

Типи лекцій