 |
|
Соціально-педагогічні проблеми впливу ЗМІ на дітей та молодь
| телевізори |
Сучасне суспільство як ніколи насичене новітньою мікропроцесорною технікою. Радіо - і телеприймачами користуються у найвіддаленіших куточках нашої планети. Зараз навряд чи знайдеться сім’я, в якій не було б телевізора. Так, за даними опитування (Діаграма 1), яке проводилося в нашому селі, в кожній сім’ї є телевізор, у кожній четвертій по два телевізори, а у кожній шостій – вже по три телевізори.
| телевізори |
Але що таке стаціонарний телевізор поряд із можливістю переглядати програми телепередач за допомогою сучасних мобільних телефонів та засобів GPS зв’язку, які дозволяють сеанси будь-де та будь-коли.
Проведенні нами дослідження, з метою вивчення ступеня “споживання” дітьми телепередач, показали, що перші контакти з телебаченням діти мають уже у віці двох років. У віковій групі трирічних вже 60 відсотків дивляться телепередачі більш або менш регулярно. Як свідчать вчені, занадто великою є участь у регулярному перегляді телепередач дітей у віці від трьох до шести років.
Нажаль сьогодення продовжує спрямовувати засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної адаптації, пасивності, примітивних смаків, інтересів і потреб, зневажливого ставлення до справжньої культури, до історії, сучасних досягнень людської цивілізації, що призводить до відчуження молоді від книги.
Так, в Україні, за даними соціологічних опитувань останніх років, у бюджеті вільного часу молоді книга займає лише п’яте місце, переважають сучасна музика, спілкування, телебачення, заняття за інтересами. У загальному обсязі читання старшокласників класична література займає лише 4,5 відсотка.
Відчуження молоді від книги – це тривожний симптом. За словами французького просвітителя Дені Дідро, “коли люди перестають читати, вони перестають міркувати”.
Дослідження даного питання у нашій школі показали, що читачами художньої літератури серед учасників опитування є учні початкових класів. Учні 5-11 класів читають «за потребою» навчальні підручники та літературу передбачену шкільними програмами. Головними джерелами інформації вбачають Internet, телебачення (діаграма 2).
Із діаграми добре видно, що із віком інтерес в учнів до художньої літератури різко знижується, в той час коли зростає інтерес до технічних засобів та ЗМІ.
Звичайно, найбільше нарікань отримує школа за те, що вона погано вчить, не розвиває інтересу до книги, до серйозного читання. В цьому зв’язку не можна не пригадати слова видатного педагога В. О. Сухомлинського, який писав, що дитині необхідно прививати любов до книги з дитинства. Якщо читання не стає для неї духовною потребою, то у роки дозрівання душа підлітка буде порожньою і беззмістовною.
Проблема “дитина – телевізор” ще не вивчена достатньою мірою. У комплексі мір важливе значення має особистісний приклад батьків, їх ставлення до проблеми “споживання” телепередач, посилення виховного впливу сім’ї в цьому плані. Як зауважив керівник американського товариства “За телебачення для дітей” Пеггі Чарен, якщо у ваших дітей буде достатньо знань та інтересів, то вам не доведеться турбуватися про те, що вони дивляться по телевізору. Нажаль зайнятість батьків у зв’язку із забезпеченням дітей матеріальними цінностями домінує перед спілкуванням та навчанням своїх нащадків. Ці факти породжують велику проблему деградації молоді, до зміни в учасників соціуму життєвих цінностей, заради яких вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі в суспільному житті, прогулянок, занять спортом.