 |
|
Розділ 1. Весільна церемонія у Великобританії
1.1. Давні весільні традиції
Як відомо, британці дуже шанують свої традиції, не виняток і весільні звичаї. У Великобританії звичай заручин досі, як правило зберігається, хоча багато молодих людей обходяться і без нього, і число таких пар зростає. Як правило, про заручини оголошують, як тільки дівчина прийняла пропозицію про шлюб. Правила етикету вимагають, щоб батьки дівчини були першими, хто почує новину про бажання їх дітей одружитись, але на практиці, однак, часто друзі пари першими взнають про це. Якщо чоловік ще не знайомий із батьками своєї нареченої, він повинен за першої ж нагоди познайомитися з ними, у той же час батьки нареченого, як правило, повинні написати їм дружнього листа. І вже після цього батьки нареченої вирішують, коли запросити майбутніх сватів до себе на обід. Досить часто, звичайно, наречений був частим гостем у домі дівчини задовго до заручин та члени їх сімей були уже добре знайомі.
Коли дівчина приймає пропозицію, як правило, наречений дарує їй обручку як ознаку заручення. Її носять на безіменному пальці лівої руки до шлюбу і разом з обручкою після нього.
Період заручин короткий, три або чотири місяці, але це повністю залежить від вибору наречених і обставин. У ХVI-XIX століттях шлюб організовували батьки або опікуни. Наречений і наречена часто не були знайомі до шлюбу. Батьки часто укладали шлюбні угоди та заручини ще тоді, коли наречений і наречена були маленькими дітьми (віком від трьох до семи років). Звичайно, коли діти виростали їм не завжди до душі був їхній обранець, тому часто закохані пари втікали з дому або одружувались таємно, так як не отримували благословення батьків.
Пуритани виступали проти таких незаконних шлюбів, і в зв'язку з цим в 1753 було прийнято Акт про церемонії одруження (Hardwicke Marriage Act), згідно з яким можна було одружитися тільки після отримання дозволу на шлюб від церкви. Це можна було зробити тільки з 8 до 12 години ранку і тільки в англіканській церкві. Також потрібні були двоє свідків і згода батьків.
Аж до початку 1990-х років було дуже важко вийти заміж у Великобританії. Якщо хтось хотів одружитись в Англії чи Уельсі, вони повинні були зробити це в церкві, яка має реєстр (спеціальну ліцензію), і вони можуть робити це тільки в районі (графстві), де один з подружжя проживає.
Якщо пара одружується в церкві, оголошення про оприлюднення майбутнього одруження (banns) читають вголос у церкві протягом трьох неділь перед весіллям. Існувала прикмета, що нареченому і нареченій не пощастить, якщо вони будуть присутнім на оприлюдненні.
У ХIХ столітті порушилася вироблена століттями шлюбна традиція і обрядовість. Вона збереглася лише на окремих територіях Англії, та й то не повністю.
Традиційно, найкращою порою для одруження було між часом збирання врожаю і Різдвом, коли їжі було вдосталь. Існує старовинна англійська приказка “Marry in September’s shine, your living will be rich and fine” [http://weddingdetails.com/lore-tradition/england/] "Виходь заміж у вересні і твоє життя буде багатим і гарним."
У більш-менш чистому вигляді і майже повсюдно збереглися передвесільні прикмети та звичаї у вигляді ворожінь, присвячених певним дням. Так, наприклад, напередодні дня Святої Агнеси (20 - 21 січня), у багатьох англійських графствах дівчата ворожили на джерельну воду, панчохи і підв'язки, черевики, на шпильки і гілки різних рослин, на «пісні під яблунею і сіяння злаків опівночі» і т.п.
Особливою популярністю користувалося ворожіння на «німий пиріг». Приготувавши з борошна, солі й води пиріг, дівчина брала половину його і, йдучи спиною вперед до ліжка, їла, сподіваючись уві сні побачити свого майбутнього чоловіка [http://thebester.ru/blog/poznavatelno/9976.html]. «Німим» такий пиріг називався тому, що після його з'їдання не можна було ні з ким розмовляти до самого ранку.
Термін «медовий місяць» (honeymoon) походить від традиції, згідно з якою наречена пила медовуху (напій, зварений зі збродженого меду) протягом одного місяця після весілля, щоб стимулювати народжуваність і, зокрема, дитину чоловічої статі.
Символом щастя, що дійшов до наших днів, є також черевики. У 1860 році на одному з весіль в Лестерширі брат нареченої під час прямування додому з церкви жбурнув на дорогу з весільного екіпажу величезний старий черевик. А подружки нареченої, не шкодуючи ошатних суконь, кинулися за ним на курну дорогу. Вважалося, що та з них, яка першою схопить черевик, першою і вийде заміж.
Часто після прибуття до церкви молоді були змушені чекати, коли проб'є годинник, так як бій годинника під час вінчання обіцяв погане і сумне сімейне життя. Вхід до церкви зазвичай перегороджувала лава, яку молоді повинні були перестрибувати. Під час таких стрибків наречена ніби випадково втрачала підв'язку з ноги, яку друзі нареченого галасливим натовпом обносили навколо церкви. Це обіцяло хороших і здорових дітей.
Свого роду придворні весільні традиції, які пізніше стали використовуватися повсюдно, ввела англійська королева Вікторія.
1. Вікторіанська біла весільна сукня нареченої.
2. Вінок із флердоранжу і мереживна вуаль нареченої.
3. Вікторіанські обручки.
4. Мова квітів при складанні букета нареченої.
6. У весільні букети королівських сімей обов'язково входить миртова гілочка.
7. Класична бутоньєрка нареченого.
8. Подружки в сукнях пастельних тонів.
9. Весільний торт;
10.Шматочки торта гостям в серветках або коробках – бонбоньєрках.
11. Мереживна сорочка, яка служить до наших днів хрестильною сорочкою всіх принців і принцес Англії.
12. Найвідомішою весільної фотографією зробленої в 19 столітті став портрет королеви Вікторії і принца Альберта (1840р., фотограф - Роджер Фентон) [http://www.zelenaya-svadba.com/svadby-znamenityx-lyudej/svadby-zvezd/svadba-korolevy-viktorii-i-princza-alberta-istoki-svadebnoj-mody].
Улюбленими прикрасами Вікторії були локони, камеї, довгі хвилясті сережки, шпильки з дорогоцінними каменями і гребені. У них королева на весільному торжестві була незрівнянна.
Букет нареченої обов'язково повинен був бути перев'язаний блакитною стрічкою - символом шлюбного союзу. Кожна квітка мала своє значення: троянди - ніжність, маргаритки - невинність, бузок - перше кохання, кульбаба - достаток, орхідея - вічна молодість, флердоранж - обіцянка багатства і щастя в заміжжі.