Здавалка
Главная | Обратная связь

Стан сильного душевного хвилювання як пом’якшуюча обставина при призначенні покарання



Деякі вчені вважають, що емоції не мають самостійного юридичного значення, оскільки не виступають ані як кваліфікуюча ознака, ані як обставина, що пом'якшує покарання, відповідальність тощо, а лише можуть слугувати критерієм розмежування форм вини, встановлення мотиву [22.] .

Однак можна вважати, що дане твердження не є аксіоматичним. Так, на обставини, що пом'якшують покарання, можуть впливати емоції, що проявляються в особи після вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме каяття, докір совісті тощо (п. 1 ст. 66 КК). Обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до п. 5 ст. 66 виступає збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а ці обставини, у свою чергу, спричиняють стан фрустрації, стресу тощо [20, c. 221]. У цих випадках вплив емоцій як пом'якшуючих вину обставин є опосередкованим.

Використання у статтях 116, 123, п. 7 ст. 66, ч. 4 ст. 36, ч. 3 ст. 39 КК поняття сильного душевного хвилювання як обставини, що пом'якшує покарання або виключає кримінальну відповідальність, є важливим фактором для утвердження основоположного принципу відповідальності лише за наявності вини та індивідуалізації покарання. Емоційний стан сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) в окремих передбачених законодавцем випадках виступає як кваліфікуюча ознака, що допомагає відмежувати злочини, вчинені у такому стані, від суміжних умисних злочинів. Для правильної кваліфікації необхідно встановити основні ознаки фізіологічного афекту як психофізичного явища, а саме інтенсивність і бурхливість прояву, короткочасність, несвідомість дій, дифузний характер, про що можна судити із зовнішніх проявів поведінки особи. Слід також обов'язково з'ясувати ті ознаки стану сильного душевного хвилювання, які передбачені безпосередньо законодавцем, а саме: раптовість, протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа з боку потерпілого (статті 116 та 123), або суспільно небезпечне посягання чи небезпека, що загрожувала (статті 36 та 39).

На кримінально-правове значення емоційних станів особи під час вчинення злочину при кваліфікації окремих злочинів вказує і Пленум Верховного суду України, який у своїй постанові "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 7 лютого 2003 р. звертає увагу судів на те, що суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачена статтями 116 та 123 КК України, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними[20, c. 307]. Для того, щоб з'ясувати, чи вчинено діяння в стані сильного душевного хвилювання, суди мають призначати психолого-психіатричну експертизу.

У ч. 4 ст. 36 та у ч. 3 ст. 39 КК України наявність сильного душевного хвилювання при перевищенні меж необхідної оборони або перевищенні меж крайньої необхідності виключає кримінальну відповідальність. Наявність стану сильного душевного хвилювання є підставою для пом'якшення покарання відповідно до п. 7 ст. 66 КК України.

Емоційний стан патологічного афекту є підставою декриміналізації злочинного діяння. Патологічний афект є різновидом тимчасового хворобливого стану, який відноситься до медичного критерію неосудності (ч. 3 ст. 19 КК України). Це виключає один з елементів складу злочину ‒ суб'єкт, а тому виключає і наявність складу злочину в такому суспільно небезпечному діянні.


ВИСНОВКИ

У науковому дослідженні зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми сутності та кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання, що виявляється у виділенні кримінально-правового та психологічних аспектів досліджуваного поняття, встановленні їх змісту, розмежуванні значення цього стану як конститутивної ознаки складу злочину та обставини, що пом’ якшує покарання , а також встановленні кола суспільно небезпечних діянь , за вчинення яких у такому стані повинна застосовуватис я кримінальна відповідальність. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань досліджено, з врахуванням сучасних підходів у психологічній науці, обсяг та зміст поняття стану сильного душевного хвилювання, а на основі опрацювання юридичної літератури та вивчення судової практики встановлено його кримінально-правове значення , що дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права, відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значення для юридичної освіти, подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування.

У дослідженні враховано положення чинного національного законодавства щодо поняття «стан сильного душевного хвилювання», піддано всебічному аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики роботи. Це сприяло обґрунтуванню та розв’язанню проблем, які мають важливе наукове і прикладне значення, а також формулюванню низки висновків.

1. Виділено кримінально-правовий та психологічний аспекти стану сильного душевного хвилювання. Кримінально-правовими ознаками аналізованого поняття є те, що : станом сильного душевного хвилювання може вважатися лише емоційний стан, який обумовлений визначеними законом умовами; цей стан має місце, якщо внаслідок перебування в ньому значною мірою обмежується здатність особи усвідомлювати свої дії або бездіяльність та (або) керувати ними; такий стан може мати місце тільки під час вчинення передбаченого КК суспільно небезпечного діяння. З позицій психології стан сильного душевного хвилювання – це не будь-який емоційний стан особи, а лише такі його різновиди , як афект, стрес і фрустрація.

2. Проаналізовано кожну з обставин, що можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання , які визначені у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК та у ст.ст. 116, 123 КК , з апропоновано власні визначення цих понять.

3. Додатково обґрунтовано, що з ‒ поміж інших висловлених в літературі позицій найбільш правильною є визнання емоційного стану (емоцій) ознакою саме суб’ єктивної сторони складу злочину. Окрім цього, аналізом положень КК встановлено , що як обов’ язкова ознака суб’ єктивної сторони складу конкретного злочину, яка впливає на кримінально-правову кваліфікацію поведінки особи, емоції прояв ляються лише у стані сильного душевного хвилювання. Тобто, лише у злочинах, відповідальність за вчинення яких передбачено у ст.ст. 116, 123 КК , ця ознака є конститутивною. Інші, окрім сильного душевного хвилювання, емоційні стани особи, які можуть характеризувати суб’ єктивну сторону злочину, як конкретного факту поведінки конкретної особи, можуть враховуватися судом лише при призначенні покарання, звільненні від кримінальної відповідальності та покарання тощо.

4. Запропоновано обґрунтовані варіанти вирішення найбільш дискусійних у теорії та судовій практиці питань щодо кримінально-правової кваліфікації вчинених в стані сильного душевного хвилювання діянь, а саме:

− дії особи, яка вчинила вбивство чи тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони і одночасно перебувала у стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан не виключав здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання та обстановці захисту, належить кваліфікувати відповідно за ст .ст. 118, 124 КК;

− у випадку заподіяння, за наявності інших ознак, у стані сильного душевного хвилювання тяжкого тілесного ушкодження , яке спричинило смерть потерпілого, діяння повинно бути к валіфіковане лише за ст. 123 КК ;

− заподіяння у стані сильного душевного хвилювання шкоди правоохоронюваним інтересам потерпілого, якщо такий стан був обумовлений протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою з його боку , настає лише у випадках, передбачених у Особливій частині КК , тобто за ст .ст. 116, 123 КК ; в інших випадках так ої відповідальн ості не повинно бути ;

− вчинення у стані сильного душевного хвилювання , обумовленого протизаконним насильством, знущанням або тяжкою образою , діянь проти правоохоронюваних інтересів третіх осіб, а також, якщо такий стан був обумовлений іншими обставинами, кримінальна відповідальність настає на загальних підставах, а цей стан враховується як обставина, яка пом’ якшує покарання.

5. Констатовано на підставі у загальнення практики розгляду судами України кримінальних справ про злочини , вчинені в стані сильного душевного хвилювання , що суди загалом правильно застосовують положення кримінального закону при розгляді таких справ. Виявлені в процесі дослідження випадки неточного застосування кримінального закону певною мірою спонукали обґрунтувати конкретні пропозиції .








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.