Здавалка
Главная | Обратная связь

Державні соціальні стандарти та нормативи соціального забезпечення

 

Стаття присвячена визначенню правових засад формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.Ключові слова:державні соціальні стандарти, державні соціальні гарантії, прожитковий мінімум, соціальні норми і нормативи, нормативи витрат.Статья посвящена определению правовых основ формирования и применения государственных социальных стандартов и нормативов, направленных на реализацию закрепленных Конституцией Украины и законами Украины основных социальных гарантий.Ключевые слова: государственные социальные стандарты, государственные социальные гарантии, прожиточный минимум, социальные нормы и нормативы, нормативы расходов.Article is devoted to the definition of the legal framework development and application of social standards and regulations aimed at implementing enshrined in the Constitution and laws of Ukraine basic social guarantees.Keywords: state social standards, state social security, living wage, social norms and regulations, standards costs.Постановка проблеми:Існування розвиненої системи соціальних стандартів, гарантій та нормативів є ознакою соціально спрямованої держави. Завданням такої держави є не лише закріплення їх у нормативно-правових актах, а й виконання та реалізація на практиці. Особливо актуальною ця проблема залишається для України, де держава все ще намагається подолати важелі командно-адміністративної економіки, не здатна в силу об'єктивних причин виконувати свої соціальні зобов'язання перед народом.Саме тому, метою статті є визначення важливості встановлення державних соціальних стандартів для забезпечення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, закріплених Конституцією України.Виклад основного матеріалу.Соціальними стандартами у сфері соціального захисту вважаються відповідні норми матеріальних доходів особи, які є необхідними для забезпечення її достатнього життєвого рівня. Традиційно у міжнародній практиці достатній життєвий рівень включає харчування, одяг, житло, медичне забезпечення та соціальне обслуговування особи. Соціальні стандарти встановлюються і гарантуються державою. Саме вона має обов'язок забезпечити всім громадянам такий мінімум соціальних можливостей та соціальної захищеності, які необхідні для підтримання гідного життя людини, нормального задоволення її матеріальних і духовних потреб. Не вирішивши соціальних питань, держава не може розраховувати на активну участь своїх громадян у суспільному та державному житті (народжувати дітей, здійснювати трудову діяльність, брати участь в управлінні державними справами тощо).Соціально-правовий обов'язок держави як гаранта соціальних прав людини знайшов своє відображення у ст. 16 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Тут, зокрема, проголошується, що держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.Виходячи з цього потрібно вказати основні принципи формування державних соціальних стандартів і нормативів, це[1]:

- забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного;

- законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;

- диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;

- наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення;

- соціального партнерства;

- гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні;

- урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин;

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних
соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та
пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги. Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при
розробці програм економічного і соціального розвитку. Базовими величинами, на основі яких встановлюються державні соціальні стандарти, є соціальні норми та нормативи. Вони слугують показниками необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, а також забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Соціальні норми та нормативи є вартісним вираженням відповідного споживчого кошика[1].Споживчий кошик загалом складається з продовольчого та непродовольчого кошиків та кошика послуг. Звичайно, вартісна величина достатнього рівня проживання є неоднаковою для всіх людей та залежить від їх віку, можливості виконувати певний вид трудової чи іншої суспільно корисної діяльності тощо. Саме тому при встановленні соціальних нормативів законодавець керується принципом наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення, а також диференційованого за ознаками соціально-демографічного підходу до визначення цих нормативів.

Під час формування споживчого кошика враховуються збалансовані набори товарів і послуг за такими основними статтями витрат людини і домашнього господарства: харчування, одяг, білизна, взуття, ліки, предмети гігієни і санітарії, меблі, предмети культурно-побутового і господарчого призначення, житло і комунальні послуги, транспорт і зв'язок, дитячі дошкільні установи.

Відповідно до ст. б Закону України «Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом в України є прожитковий мінімум. На його основі визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Як державний соціальний стандарт прожитковий мінімум використовується для[2]:

1) загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та створення відповідних державних соціальних програм;

2) встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям із дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат;

3) визначення права на отримання соціальних допомог;

4) визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування тощо;

5) встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

6) формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо диференційовано для тих, хто належить до основних соціальних та демографічних груп[2]:

Ø для дітей віком до 6 років;

Ø для дітей віком від 6 до 18 років;

Ø для працездатних осіб;

Ø для осіб, які втратили працездатність;

Розрахований у такий спосіб прожитковий мінімум визначає межу бідності (стан нужденності) для надання соціальної допомоги найуразливішим верствам населення.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, щорічно затверджується за поданням Кабінету Міністрів України Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України.

Попри всю свою значимість, прожитковий мінімум не є єдиним державним соціальним стандартом в Україні. Крім нього, широко використовується інший вагомий показник — рівень забезпечення прожиткового мінімуму[2] [3].Він визначається як реальний державний соціальний стандарт, що слугує критерієм для визначення особи нужденною. Щорічно цей мінімум закріплюється у законі про Державний бюджет та використовується для призначення державних соціальних допомог.

З метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень законами встановлюються основні державні соціальні гарантії. Державні соціальні гарантії враховуються при затвердженні програм економічного та соціального розвитку та є базою для порівняння при оцінюванні досягнутого рівня життя. Вони спрямовані на створення реальних умов, що забезпечують населенню можливість споживати ті чи інші блага і послуги в гарантованому обсязі.

Базовими державними соціальними гарантіями є[1]:

Ø мінімальний розмір заробітної плати;

Ø мінімальний розмір пенсії за віком;

Ø неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

Ø розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат;

Державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Державні соціальні гарантії є вираженням зобов'язання держави забезпечити своїм громадянам мінімальну заробітну плату, мінімальні пенсії для непрацездатних громадян, право на одержання допомоги із соціального страхування, мінімальний набір загальнодоступних і безкоштовних послуг у галузі освіти, охорони здоров'я та культури. Вони є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

З метою дотримання державних соціальних гарантій, оцінки ефективності державної соціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в Україні здійснюється постійний державний моніторинг у сфері застосування та фінансового забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів[1]. Основними засобами здійснення моніторингу є: щомісячна оцінка вартісної величини головних державних соціальних стандартів; ведення державного статистичного обліку щодо додержання державних соціальних стандартів і нормативів; поточне коригування вартісних величин державних соціальних нормативів та нормативів витрат (фінансування) залежно від зміни цін та інших умов їх формування. За результатами моніторингу здійснюється перегляд розмірів державних соціальних гарантій у порядку, що визначається законами[1].

Порядок проведення моніторингу застосування державних соціальних стандартів і нормативів та його фінансового забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України.

Висновок.Розвиток суспільних відносин посилив проблему уніфікації соціальних прав людини, їх змісту та обсягу. Це призвело до того, що держава, яка є основним суб'єктом забезпечення прав людини, змушена встановлювати відповідні нормативи та механізми забезпечення цих прав. Діяльність держави у соціальній сфері спрямовується передусім на регулювання розподілу ресурсів, підвищення добробуту і задоволення потреб усього населення, його окремих груп та індивідів (діти та сім'ї, безробітні та працюючі, пенсіонери, люди похилого віку, інваліди, постраждалі внаслідок війн, катастроф, стихійних лих тощо). Проведення диференційованої соціальної політики щодо різних груп населення не виключає існування певних мінімальних, гарантованих державою загальних показників соціальної захищеності громадян безвідносно належності їх до тієї чи іншої соціальної групи. Держава гарантує базовий рівень освіти, мінімальну зарплату, безоплатну медицину та інші соціальні показники, які визначають як державні соціальні стандарти.

Отже, можна зробити висновок, що метою встановлення державних соціальних стандартів та нормативів є визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України, визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсах для їх реалізації, визначення та обгрунтування розмірів потреби в коштах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист та утримання соціальної сфери[5].

Список використаних джерел:1) Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії » № 2017 - ІІІ від 05.10. 2000 2) Закон України «Про прожитковий мінімум» № 966 – ХІV від 15.07.1999 3) Закон України «Про державний бюджет України на 2013 рік» № 5515 – VI від 06.12.2012 4) Синчук С. М. Прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XI регіональної науково-практичної конференції. — Л., 2005. — С. 250-253.5) Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002

 





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.