Здавалка
Главная | Обратная связь

КУДИ ЙДЕМО, УКРАЇНЦІ?



Добраніч, сонечко! Ідеш на захід...

Ти бачиш Україну - привітай!

(Леся Українка «Бояриня»)

 

Недарма кажуть, майбутнє – за молодими. Так, остаточною краплею розвалу Радянської держави стала саме молодіжна акція на знак протесту проти підписання нового Союзного договору з вимогами перевиборів до Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі; проходження військової служби юнаками-українцями на території України; націоналізації майна Компартії України та ВЛКСМ; відставки голови Верховної Ради УРСР Л. М. Кравчука та голови Ради Міністрів УРСР В. А. Масола. Акція отримала широкий розголос у ЗМІ по всій Україні і навіть за її межами, а з плином часу їй була дана історична назва – Революція на граніті. Акція проводилася у викладі масового голодування студентів на майдані Жовтневої революції (теперішній Майдан Незалежності) та масових акцій протестів у Києві, провідну роль у яких відігравали студенти та учні технікумів і ПТУ. Протести тривали з 2 до 17 жовтня 1990 року. В результаті, влада змушена була задовольнити майже всі вимоги амбіціозних протестувальників.

Власне, після цих подій стало зрозумілим, що СРСР відійшов в історичне минуле назавжди. Тому, 24 серпня 1991 року було проголошено Акт Незалежності України. І, зрештою, українці отримали довгоочікувану свободу…

Але на той час, коли всі зустрічали це свято зі сльозами на очах від радощів і хвилювань, кожен знав, що новий шлях України буде важким, хресним, довгим і подекуди навіть нездоланним, бо суцільна економічна, політична, культурна та освітня руїна створювали жорсткі умови для повноцінного розвитку держави. Але ніхто навіть і не здогадувався про те, що через декілька років українцям в Україні доведеться виборювати свою мову мало не ціною своєї кар’єри, свого майбутнього, а подекуди навіть і ціною свого життя.

Чому ж ми втратили свою завзятість?

Покоління пострадянського простору, дітей незалежності дарма називають пропащим. Його слід назвати експериментальним, бо на розвиток його духовності і патріотизму, головним чином, вплинули такі фактори як: відсутність національної ідеї; руйнація духовних цінностей; брак ідеалів для стійкої віри; відсутність належного виховання і навчання; високий рівень бідності населення; саморуйнація особистості на тлі суцільної руїні; крах очікувань та рожевої завіси дитячої наївності.

Справа у тому, що на початку 90-х була остаточно зруйнована 70-річна радянська ідеологія, ніхто більше не чув про таке явище як «культ особи», «сухий закон», «тотальний контроль», не лунали патріотичні пісні, що схвалювали борців Жовтневої революції, не прославляли радянський генсеків, ніхто нікого не називав більше «піонерами», «октябрятами» тощо. І, звичайно ж, дешеві товари, безкоштовна освіта і медицина залишилися тільки в пам’яті бабусь і дідусів комуністичного загартування. Діти ж сформували новий тип мислення: за все потрібно платити. А якщо немає грошей – ти ніхто і звати тебе ніяк. І хоча цього ніхто нікого спеціально не вчив, життя було найкращим вчителем….

А що вже говорити про мову, збереження національних цінностей, коли дорослі батьки не знали, чим прогодувати дитину завтра і як вижити самим. Мабуть, гадали: виростуть – будуть вдячними.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.