 |
|
ЧИ МОЛИТЕСЯ ВИ, УКРАЇНЦІ?
І так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю.
(Тарас Шевченко)
Для українського народу 9 березня – друга найсвятіша дата після 24 серпня – дня проголошення Акту незалежності України. Адже саме 9 березня народився світоч українського слова, наш видатний геній – Тарас Григорович Шевченко. Змалку нам відомі рядки з його поезій, які прямують по життю разом з нами, нагадуючи про нашу національну приналежність, духовність, розвиток. І тому, навіть будучи вже дорослими студентами, ми час від часу дістаємо «Кобзаря», щоб отримати відповідь на ті питання, на які дуже часто неспроможна відповісти дійсність. Інколи ми звертаємося до Шевченка за порадою, як до Бога, якого ми так чи інакше плекаємо в душі, а інколи прохаємо про захист від негод життя і від образ, що раз у раз западають в душу.
Через цю велику підтримку, що дає нам Шевченко, ми вдячно шануємо пам’ять про нього вже 198 років поспіль. І цього сонячного 9 березня 2012 року патріотично налаштовані луганці черговий раз зібралися на центральному майдані біля постаменту Шевченкові задля того, щоб говорити в ім’я Тараса.
У церемонії покладання квітів брали участь представники місцевої влади, зокрема Луганської обласної державної адміністрації та виконавчого комітету Луганської міської ради, студенти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка на чолі з президентом Віталієм Курило та ректором Сергієм Савченко, представники громадських організацій, зокрема Луганського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» на чолі з Володимиром Семистягою, опозиційних політичних партій – «Батьківщина», УНП, «Свобода», РПЛ, «Фронт змін» та інших.
Після урочистого покладання квітів Кобзареві, зі сцени лунали Тарасові вірші у виконанні студентів факультету української філології під керівництвом Фоменко Віри Григорівни, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри української літератури та методики її викладання.
Наприкінці заходу коло присутніх обмежилося до політичного зібрання представників «Просвіти» та політичних партій, які продовжили вшановувати пам‘ять Шевченка, але вже у вигляді мітингу.
Одночасно з цим у приміщенні Українсько-канадського центру «Відродження» відбувалися Шевченківські читання у складі обласного конкурсу дітей та юнацтва «Іду з дитинства до Тараса…», який щорічно проходить на базі «Просвіти». Старші і молодші школярі з усіх районів Луганська та області, зодягнені в українські вбрання змагалися у виразності читання Шевченкових поезій та у вишуканості акторського мистецтва. Конкурс поділявся на музичний та поетичний, відповідно до якого було скликано окрему конкурсну комісію. Для нагородження переможців Правлінням «Просвіти» було запрошено меценатів, які обрали найкращих читців за власним уподобанням, оскільки офіційно меценати не входили до складу комісій.
У понеділок, 12 березня, традиційна «Шевченківська декада» або Шевченкіана Луганського національного університету імені Тараса Шевченка продовжилася у вигляді виставки яскраво оформлених стендів біля деканату факультету української філософії. Найбільший стенд мав назву Міжнародного конкурсу дітей та юнацтва «Іду з дитинства до Тараса…» і зібрав найкращі витвори студентської майстерності: розфарбовані українськими візерунками плакати, вирізані з паперу кольорові вишиванки з текстами поезій Тараса Шевченка та висловлюваннями інших українських і зарубіжних митців про нашого світоча – Тараса, намальовані олівцем та аквареллю портрети Шевченка у різьблених рамочках, обплетених червоної калиною та інших цікавинок молодіжного креативу. Плакати з Шевченківською символікою та його портретами висіли також на розкладі занять, прикрашаючи стіну надзвичайним багатством кольорів. Усе це – заслуга студентів факультету української філології та їх викладачів, які фанатично зацікавлені у поширенні Шевченкового слова на теренах нашого краю.
13 березня відбулася VІ Регіональна студентська науково-практична конференція «Творчість Тараса Шевченка в контексті доби». Головою організаційного комітету була Клімочкіна О. М. – проректор з науково-педагогічної роботи ЛНУ імені Тараса Шевченка, заступник голови – Фоменко В. Г. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури та методики її викладання ЛНУ, а також до складу комітету входили Шестопалова Т. П. – доктор філологічних наук, професор та Бойцун І. Є. – кандидат філологічних наук, доцент тієї ж кафедри.
Реєстрація учасників розпочалася 0б 11:00 і вже о 12:20 – пленарне засідання, на якому вступне слово для привітання було надане Олені Клімочкіній, проректору з науково-педагогічної роботи.
На початку першої аудіальної години, о 13:50, розпочалася робота чотирьох секцій: «Тарас Шевченко реальна постать і художній образ», «Традиції й новаторство у творчості Тараса Шевченка», «Візійні світи Тараса Шевченка» та «Інтерпретація творчості Тараса Шевченка». Остання секція стосувалася виїзного засідання Ровеньківського факультету, серед учасників якої були не лише студенти, а й учні старших класів загальноосвітніх шкіл м. Ровеньки. Регламент, який надавався учасникам конференції було встановлено до 7 хвилин та ще й по 3 хвилини на запитання і обговорення доповіді. Хоча дуже часто студентам надавали змогу порушувати ці межі, оскільки теми були підібрані надзвичайно цікаві з новаторським свіжим поглядом молодого покоління на творчість Великого Кобзаря. Зокрема, слід відзначити такі доповіді: «Музика як засіб характеристики героїв у повістях Тараса Шевченка» студентки факультету української філології Валерії Крікунової, «Образ музи в поезії Т. Г. Шевченка» студентки Катерини Сирової, «релігійність Т. Г. Шевченка – психологічний аспект світосприйняття письменника» студентки Майї Бачигіної та інші. Ці та подібні до них доповіді потребували особливого, здебільшого творчого підходу до постановки та розкриття теми, а також досконалого знання Шевченкових творів та його біографії, оскільки говорити про духовне підґрунтя у творчості Тараса Шевченка можна лише тоді, коли не просто читати і перечитувати його поезії, а вчитуватися й аналізувати їх, розуміючи те, що він хотів сказати майбутнім дітям України не поверхневими словами, а глибоким філософським підтекстом. Для того, щоб зрозуміти Шевченка, його, перш за все, необхідно правильно проінтерпретувати й добре усвідомлювати історичний етап розвитку території сучасної України на час написання тих чи інших творів. З виголошених доповідей було зрозуміло, що студенти зацікавлені в обраних ними темах і плідно працювали над якісним висвітленням проблематики повідомлень.
Наступного дня, 14 березня, було проведено конкурс на краще читання творів Тараса Шевченка у межах університету а також літературна виставка. Присвячена пам’яті Кобзаря.
І вже 16 березня відбулося підведення підсумків наприкінці Шевченкового тижня у вигляді звітного концерту, який мав статус урочистого заходу, присвяченого пам’яті Тараса Григоровича Шевченка. Цей день, напевно, був найсвятковішим, бо майже всі студенти факультету української філології були зодягнені у вишити сорочки, а дівчата – ще й у традиційні гуцульські спідниці з великими квітами барвінку, маківок та яблуневого цвіту.
Захід було проведено замість першої навчальної пари у Малій актовій залі ЛНУ імені Тараса Шевченка. Ініціатором та упорядником сценарію цього святкового дійства була Фоменко Віра Григорівна, яка разом зі своїми колегами з кафедри української літератури та методики її викладання, а також деканатом факультету на чолі з деканом Пінчук Тетяною Степанівною підготувала справжнє Шевченківське свято, в якому взяли участь більше ста студентів-філологів і, навіть школярі.
Поки учасники готувалися до заходу, глядачі мали змогу спостерігати слайд-шоу зі світлинами пам’ятників Тарасові Шевченку у різних містах України. Вони були абсолютно різні, хоча й зображували одну людину. Тут був і Шевченко-юнак, і Шевченко-Кобзар, і Шевченко-мрійник і головне – Шевченко-борець, велична постать якого постала на центральному майдані м. Луганськ від 1999 року.
Заходом курували дві чарівні ведучі – Алла Драконська і Марина Довгенко, які надали вступне слово ректору Луганського національного університету Сергієві Савченку. «На сьогодні наш університет – єдиний вищий навчальний заклад в Луганську, який відзначає «Шевченківську декаду», але, я гадаю, що незабаром й інші університети запозичать цю ідею і щорічна Шевченкіана стане традицією на Луганщині. Користуючись нагодою, хочу висловити таку пропозицію: наступного тижня пропоную всім студентам, викладачам та іншим працівникам університету розмовляти виключно українською мовою. Нехай це буде наш внесок в історію України і наша велика пошана Тарасові», - наголосив пан Сергій. Висловлену ним пропозицію студенти підтримали гучними оплесками і радісними емоційними вигуками із зали.
Після привітального слова ректора для присутніх глядачів виступив хор Інституту культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка з піснею «Ой ти дівчино, з горіха зерня» на слова Івана Франка та уривок з опери «Утоплена» на слова Тараса Шевченка. Соліст хору – Артем Осадчий, концертмейстер – Тетяна Острецова.
Розбавляючи концертну програму, привітальне слово мала Пінчук Тетяна, декан факультету української філології, кандидат філологічних наук, професор. Пані Тетяна розпочала свій виступ уривком з поезії Шевченка: «Свою Україну любить, Любіть її во время люте, В останню тяжкую минуту, За неї Господа моліть», а потім висловила своє бачення духовної спадщини митця: «Шевченко – це наша дума, мудрість, сила! І які б зазіхання з боку вороже налаштованих держав не спіткали Україну, наш народ вистоїть, бо у нас є Шевченко і його славнозвісний «Заповіт».
Окрім привітань та побажань всебічного особистісного розвитку, виголошуваних викладачами, було безліч студентських привітань, зокрема привітальне слово мали студенти Віри Фоменко, які читали вірші про Шевченка та його творчий внесок в культуру української держави. Крім цього увагу глядачів захоплювали театрально-драматичні постановки студентів Інституту культури та мистецтв ЛНУ. Так, наприклад композиція «Тарас і мати» у виконанні студентки Анастасії Духіної та учня 7-го класу ЗОШ № 37 Владислава Біляєва.
Упродовж тривалого часу зі сцени лунали українські народні та естрадні пісні у виконанні студентів, а також авторські студентські вірші та поезії відомих класиків української літератури. Так, студентка Катерина Пономарьова заспівала відому пісню «Чорнобривці» під керівництвом народної артистки України Галини Мурзай, студенти-філологи з четвертого курсу заспівали естрадну пісню «Одна калина», чим добряче заохотили залу до колективного співу та покращили настрій своїми запальними інтонаціями. Студент Іван Коваленко прочитав авторський вірш «Вперед, до Тараса!», студентка Альона Лаптєва виголосила вірш Лесі Хапливої «Портрет Тараса Шевченка», Катерина Скляр процитувала відому поезію Василя Симоненка «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття…», а ансамбль ІКМ «Синівочка» під керівництвом концертмейстера Юрія Калашнікова та музичного керівника Анатолія Лаврентьєва потішив присутніх злагодженою хоровою піснею.
Концертна частина заходу перервалася нетривалим виступом викладачів Володимира Семистяги, доцента кафедри Історії України, заслуженого працівника освіти України, голови Луганського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка; Віри Фоменко, Олександра Міняйленка та інших.
Зокрема, пан Володимир закцентував увагу на такому: «Мені хотілося б, щоб ми не тільки називалися «шевченківцями», а й були ними за своєю суттю. Для цього потрібно не лише цитувати Шевченка, а й уважно вчитуватися в його твори, аналізувати їх і розуміти те, про що він хотів сказати нащадкам. У зв’язку з цим хотілося б наголосити також, що березень місяць повністю асоціюється із Шевченком. Адже це місяць його Ангела, його народження, його смерті і, звичайно, це місяць виходу у світ «Кобзаря». Я пам’ятаю колишнього декана факультету української філології – Міхно Олександра Андрійовича, який практично створив факультет у такому вигляді, який ми спостерігаємо сьогодні і зробив дуже багато корисного для того, щоб ми пам’ятали про Тараса Шевченка, ні в якому разі не забували його повчань. Користуючись часом для привітання, наданим мені, хочу від імені обласного Правління «Просвіти» подарувати факультету української філології два нових видання «Кобзаря» і диск із записом електронних творів Тараса Шевченка у виконанні Євгена Білоусова».
Дарунок з подякою прийняла від імені факультету і кафедри Віра Фоменко, після чого звернулася до присутніх із запитанням: «Ви – українці?», на яке всі хором відповіли «Так!», надаючи цьому моменту надзвичайної урочистості й драматичності. «Шевченко не заціловував рани України з уразками – він випалював ці уразки силою Слова, щоб цього більше ніколи не повторилося!», - продовжила пані Віра.
Ці слова були чи не останніми перед тим, як почати нагородження переможців серед учасників Шевченкіани. Багато студентів отримали дипломи та книжкові подарунки за зайняті перші, другі і треті місця у Міжнародному мовно-літературному конкурсі Тараса Шевченка та у Міжнародному конкурсі дітей та юнацтва «Іду з дитинства до Тараса…». Крім цьому було урочисто висловлено подяку викладачеві Ірині Бойцун за проведення VI Регіональної студентської науково-практичної конференції, і нагороджено студентів-учасників грамотою «За кращу виголошену доповідь». Нагородили також і учасників конкурсу на краще читання творів Тараса Шевченка, за активну участь у проведенні Шевченківського тижня, за художнє оформлення стенду тощо.
Наприкінці заходу студенти-шевченківці четвертого курсу факультету української філології традиційно передали своїм молодшим друзям – першокурсникам естафету гідно нести по життю ім’я Тараса Шевченка, плекаючи його навчання в собі і виховуючи патріотів рідної землі, бо хто не плекає любові до Батьківщини – живе у бездуховності, у темряві. На знак своєї солідарності та підтримки четвертокурсники зробили символічний подарунок першокурсникам – власноруч намальовану картину із зображенням малої дівчинки, котрій батьки і старший брат показують поетичні рядки із «Кобзаря», привчаючи її іти з дитинства до Тараса.
Так, Шевченко – це символ України, більший ніж державний гімн чи герб, чи, навіть прапор, бо Шевченко – це совість справжнього українця, це його доля, його рідна домівка, це сила і слава, і самоусвідомлення кожного українця українцем на чужій, зросійщеній території ще з давніх-давен, за часів кріпацтва. Саме постать Тараса Шевченка допомагала людям піднести свій дух і свою боротьбу на такий рівень, що вони здолали найтяжчі, здавалось би, умови для існування і сьогодні ми завдячуємо Шевченку незалежністю України. Тож читаймо Шевченка! Чуймо Шевченка! РозуміймоШевченка!