 |
|
Форми і методи роботи з обдарованими дітьми
Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.
Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.
Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.
Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.
Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.
Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.
У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).
Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, “перестрибуванню” через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.
Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.
Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю).
Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.
Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).
Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.
Пояснювальна записка до програми роботи з обдарованими дітьми:Представник гуманістичної психології К. Роджерс визначив ідею роботи з обдарованими дітьми так: «Якщо сучасне суспільство не буде мати людей, здатних реагувати на найменші зміни в суспільному розвитку, ми можемо загинути, і це буде та ціна, яку ми всі заплатимо за відсутність креативності».
Звичайно, найбільш умотивованим соціальним інститутом щодо винайдення механізмів плекання талановитих, творчих особистостей є освіта. Згідно з національними інтересами України, яка проторує свій непростий шлях стратегічного самовизначення, завдання розробки методологічних засад виявлення, розвитку та підтримки обдарованих дітей постає як найбільш пріоритетне. Це, зокрема, підтверджується таким директивним документом, як «Державна програма роботи з обдарованою молоддю на 2007-2010 роки».
Складність завдання створення відповідних прикладних програм для роботи в умовах загальноосвітньої школи полягає, серед іншого, у розумінні небезпеки усіченого варіанту психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості, коли ця особистість розглядається переважно як об’єкт докладання зусиль фахівців, на якому зосереджуються різноманітні розвивальні впливи.
Впродовж 2007-2009 навчальних років автором було здійснено пошуковий проект щодо винайдення інноваційних методів роботи з обдарованими дітьми. За результатами дослідження для розробки концептуальних засад заявленої програми було обрано психологію і педагогіку життєтворчості, яка обумовлює суб’єкт – суб’єктну орієнтацію психолого-педагогічного супроводу дитини з високим рівнем розвитку тих чи інших здібностей.
У контексті життєтворчої освітньої парадигми обдарованість постає як вищий, суб’єктно умотивований прояв у внутрішньому та зовнішньому просторах життєдіяльності особистості її природних талантів та здібностей.
На цій підставі було висунуто гіпотезу, що критерієм ефективного розвитку обдарованості дитини доцільно вважати її спроможність свідомо особистісно самовизначитись щодо власного потенціалу актуальної та перспективної креативності та спрямувати цей потенціал на реалізацію високої ідеї. досягнення гідної мети.
На потребу здійснення технологічного забезпечення програми було сформульовано допоміжну (процесуальну) гіпотезу про те, що до свідомого прояву і перманентного розвитку власної обдарованості дитина буде здатна лише у разі набуття нею провідних компетенцій щодо кожної з сфер життєздійснення, а саме:
а) компетенції щодо гармонізації особистості (актуальні компетенції)
- здатність до саморегуляції сутнісних сил особистості (функціональна сфера);
- здатність до самореалізації особистості у конструктивних взаємовідносинах (соціальна сфера);
- здатність до саморепрезентації позитивного іміджу особистості (емоціональна сфера);
- здатність до самореорганізації проблемних аспектів діяльності особистості (інтелектуальна сфера);
б) компетенції щодо гармонізації світоустрою (перспективні компетенції)
- здатність до гармонійного світоупоряджання (активаційна сфера);
- здатність до гармонійного світодомагання (культиваційна сфера);
- здатність до гармонійного світовідображення (інтеграційна сфера);
- здатність до гармонійного світоперетворення (інноваційна сфера);
Для здійснення структурно-методологічного оформлення програми було обрано ідею створення життєтворчого освітнього простору, як варіативної проекції елементів гармонійного життєздійснення особистості на всі складові навчально-виховного процесу.
При цьому емпірично було доведено, що робота з обдарованою молоддю буде результативною лише за умов здійснення цієї роботи у контексті максимального розкриття творчого потенціалу всіх інших учнів школи, тобто дітей з будь-яким рівнем розвитку.
Мета програми роботи з обдарованими дітьми: допомогти обдарованим та здібним учням обрати акмеологічну стратегію життєздійснення, що базується на прагненні до гармонізації світоустрою через гармонізацію особистості.
Завдання програми роботи з обдарованими дітьми:
1. Забезпечити сприятливі соціальні, психологічні, педагогічні умови для актуалізації багатогранних творчих задатків учнів на діагностичній основі.
2. Здійснити запобіжне усунення зовнішніх та внутрішніх деструктивних факторів, які ускладнюють вияв творчої природи дитини і утруднюють продуктивну реалізацію обдарованості.
3. Спрямувати зусилля всього шкільного колективу (педагогів, батьків, самих учнів) на створення життєтворчого освітнього простору, насиченого з одного боку реабілітаційними впливами для відновлення суб’єктного статусу особистості, а з іншого – покликаного сприяти розвитку потенційної обдарованості кожної дитини.
4. Акумулювати у навчально-виховному процесі варіативні види діяльності, форми та методи психолого-педагогічного супроводу для моделювання різноманітних сфер самовизначення особистості (таких як: довкілля, суспільство, мистецтво, наука) та спонукати учнів до результативного вияву творчої активності у цих сферах.