Главная | Обратная связь

Характеристика шкал опитувальника

ОПИТУВАЛЬНИК «АНАЛІЗ СІМЕЙНИХ ВЗАЄМИН» (АСВ)

Опитувальник для батьків «Аналіз сімейних взаємин» (АСВ) (Ейдеміллер Е. Г., Юстицкіс В. В., 2000) існує у двох варіантах - дитячому й підлітковому.

Методика призначена для вивчення досвіду батьків у вихованні дитини (підлітка) і пошуку помилок у батьківському вихованні. Вона дозволяє діагностувати дисфункції в системі взаємного впливу членів родини, порушення в структурно-рольовому аспекті життєдіяльності родини й у механізмі її інтеграції.

Опис методики

Опитувальник АСВ включає 130 тверджень, що стосуються виховання дітей. У нього закладені 20 шкал. Перші 11 шкал відбивають основні стилі сімейного виховання; 12,13, 17 й 18-я шкали дозволяють одержати уявлення про структурно-рольовий аспект життєдіяльності родини, 14-я й 15-я шкали демонструють особливості функціонування системи взаємних впливів, 16, 19-я й 20-я шкали - роботу механізмів сімейної інтеграції. Нижче наведений опис шкал у том порядку, у якому вони розташовані в опитувальнику.

Характеристика шкал опитувальника

1.Гіперпротекція (Г+).При гіперпротекції батьки приділяють підліткові вкрай багато сил, часу, уваги: виховання є центральною справою в житті батьків. Типові висловлення таких батьків відбивають те важливе місце, яке підліток займає в їхньому житті, і містять повні побоювань уявлення про те, що відбудеться, якщо не віддати йому всі свої сили й час. Ці типові висловлення використані при розробці відповідної шкали.

2. Піпопротекція (Г-)— ситуація, при якій дитина виявляється на периферії уваги батьків, до неї «руки не доходять», батькові «не до неї». Підліток часто випадає з виду. За нього беруться лише час від часу, коли трапляється щось серйозне. Питання даної шкали відбивають типові висловлення таких батьків.

Ці дві шкали визначають рівень протекції, тобто мова йде про те, скільки сил, уваги, часу приділяють батьки вихованню дитини. Таким чином, тут розглядаються два рівні протекції: надмірна (гіперпротекція) і недостатня (гипопротекция).

3.Потурання (У+).Про потуррраннння говорять у тому випадку, коли батьки прагнуть до максимального й некритичного задоволення будь-яких потреб дитини. Вони «балують» її. Будь-яке її бажання - для них закон. Пояснюючи необхідність такого виховання, батьки приводять аргументи, що є типовою раціоналізацією: «слабкість» дитини, її винятковість, бажання дати їй те, чого у свій час був позбавлений сам батько, те, що підліток росте один, без батька й т.п.

4. Ігнорування потреб підлітка(У-). Цей стиль виховання протилежний потуранню й характеризується недостатнім прагненням батька до задоволення потреб дитини. Частіше страждають при цьому духовні потреби, особливо потреби в емоційному контакті, спілкуванні з батьками, у їхній любові. Описаний стиль проявляється в певних висловленнях батьків, що побічно відбивають їхнє небажання спілкуватися з дітьми, у наданні переваги тим дітям, які нічого не вимагають від батьків.

Ці дві шкали вимірюють ступінь задоволення потреб дитини, тобто те, якою мірою діяльність батьків націлена на задоволення потреб підлітка, як матеріально-побутових (у харчуванні, одязі, предметах розваг), так і духовних (насамперед — у спілкуванні з батьками, у їхній любові й увазі). Ця риса сімейного виховання принципово відрізняється від рівня протекції, оскільки характеризує не міру зайнятості батьків вихованням дитини, а ступінь задоволення її потреб. Так зване «спартанське виховання» - приклад високого рівня протекції (батько багато займається вихованням дитини, приділяє їй велика увага) і разом з тим низького задоволення потреб дитини.

5.Надмірність вимог (обов'язків)(Т+). Саме ця якість лежить в основі типу неправильного виховання «підвищена моральна відповідальність». Вимоги до дитини в цьому випадку дуже великі, непомірні, не відповідають її можливостям, не тільки не сприяють розвитку її особистості, а, навпаки, загрожують йому. В одному випадку на дитину перекладається більш-менш значна частина обов'язків батьків (ведення господарства, догляд за малолітніми дітьми). Такі батьки, як правило, усвідомлюють, що дитина дуже завантажена, але не бачать надмірності навантаження. Вони впевнені до того ж, що цього вимагають обставини, у яких родина перебуває в цей момент. В іншому - від дитини очікують значних і не відповідним її можливостям успіхів у навчанні або інших престижних заняттях (художня самодіяльність, спорт і т.п.). Такі батьки підкреслюють у бесіді із психологом ті умови та зусилля, яких вони доклажають для організації успіхів дитини.

6. Недостатність обов'язків підлітка (Т-). Уцьому випадку дитина має мінімальну кількість обов'язків у родині. Дана особливість виховання проявляється у висловленнях батьків проте, що важко залучити дитину до якої-небудь справи по господарству.

Ці дві шкали дають уявлення про вимоги-обов'язки дитини, тобто ті завдання, які вона виконує (навчання, догляд за собою, участь в організації побуту, допомога іншим членам родини).

7.Надмірність вимог-заборон (домінування) (3+). Уцьому випадку дитині «все не можна». Їй пред'являється величезна кількість вимог, що обмежують її волю й самостійність. У стенічних підлітків таке виховання форсує реакцію емансипації, у менш стенічних провокує розвиток рис сенситивних і тривожно-недовірливої (психастенічної) акцентуацій. Типові висловлення батьків відображають їхній страх перед будь-яким проявом самостійності дитини. Цей страх проявляється в різкому перебільшенні наслідків, які можуть мати місце навіть при незначному порушенні заборони, а також у прагненні придушити самостійність думки підлітка.

8.Недостатність вимог-заборон до дитини (3-).Батьки так чи інакше транслюють дитині, що їй «всі можна». Навіть якщо існують якісь заборони, дитина їх легко порушує, знаючи, що з неї ніхто не запитає. Вона сама визначає час повернення додому ввечері, коло друзів, питання про паління й уживання алкоголю. Вона нізащо не звітує перед батьками. Батьки при цьому не хочуть або не можуть установити які-небудь рамки в його поведінці. Дане виховання стимулює розвиток гіпертимного типу характеру в підлітка, особливо нестійкого типу.

Ці дві шкали вказують на те, що дитині не можна робити. Вони визначають, насамперед, ступінь самостійності дитини, можливість самїй вибирати спосіб поведінки.

9.Надмірність санкцій (жорстокий стиль виховання) (С+).Для цих батьків характерна прихильність до суворих покарань, надмірна реакція навіть на незначні порушення. Типові висловлення цих батьків відбивають їхнє переконання в корисності для дітей максимальної строгості.

10. Мінімальність санкцій (С-).Батьки схильні обходитися без покарань або застосовувати їх украй рідко. Вони уповають на заохочення, сумніваються в результативності будь-яких покарань.

Ці дві шкали дають уявлення про суворість покарань, застосовуваних до дитини батьками за невиконання сімейних вимог.

11. Нестійкість стилю виховання (Н).Оцінки по цій шкалі дозволяють говорити про постійну різку зміну стилю виховання, прийомів виховання. Вони свідчать про «коливання» батьків: від дуже суворого стилю до ліберального й, навпаки, від значної уваги до дитини до емоційного відторгнення. При цьому батьки, як правило, визнають значні коливання у вихованні підлітка, однак недооцінюють розмах (частоту цих коливань).

Можливо велика кількість поєднань перерахованих стилів сімейного виховання. Однак особливо важливе значення мають стійкі поєднання, що формують наступні типи неправильного виховання.

Потураючагіперпротекція (Г+, У+, Т-, 3-, С-).Дитина перебуває в центрі уваги родини, що прагне до максимального задоволення її потреб. Цей тип виховання сприяє розвитку демонстративних (істероїдних) і гіпертимних рис характеру в дитини.

Домінуюча гіперпротекція (Г+, Вус, Тс, 3+, Сс).Дитина також перебуває в центрі уваги батьків, які віддають йому багато сил і часу, але в той же час позбавляють його самостійності, ставлячи численні обмеження й заборони. У гипертимных підлітків таке виховання підсилює реакцію емансипації. При тривожно-недовірливій (психастенічній), сенситивній, астеноневротичній акцентуаціях характеру домінуюча гіперпротекція підсилює астенічні риси.

Емоційне відкидання (відторнення) (Г-, У-, Тс, Зс, Сс)містить у собі сполучення зниженої протекції й ігнорування потреб дитини та нерідко проявляється у твердому ставленні до неї. У крайньому варіанті - це виховання за типом «Попелюшки». При такому вихованні підсилюються риси епилептоїидної акцентуації характеру, а в підлітків з емоційно-лабільною, сенситивною й астеноневротичною акцентуаціями характеру можуть формуватися процеси декомпенсації й невротичні розлади.