 |
|
Банківська система: структура, принципи побудови, функції.
Банківська система - це законодавчо визначена чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють кредитні і фінансові операції на професійній основі і функціонально взаємопов´язані в самостійну економічну структуру.
Згідно з положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська система України має бути дворівневою, функціонувати заради безперебійного задоволення потреб економіки країни, забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою стабілізації грошей. В дворівневій банківській системі верхній (вищий) рівень посідає Національний Банк України, емісійний центр, який є банком банків і обслуговує лише банківські заклади й урядові структури.
Мережа комерційних банків покликана задовольняти потреби підприємств, фірм і сімейних господарств щодо банківських послуг і складає нижчий рівень банківської системи України. Комерційні банки розвиваються як багатофункціональні заклади, що здійснюють всі види кредитних і фінансових операцій. Оскільки банківська система України діє в умовах ринкової конкуренції, то провідними принципами її організації є:
Процес становлення банківської системи України охоплює два періоди:
1) етап формування провідних інститутів (1991-1993 рр.);
2) етап стагнації і наростання кризових явищ. Зокрема, в роки першого періоду швидко зростала чисельність банків, збільшувався персонал їх працівників та зростали обсяги операцій з клієнтами. Вже тоді було сформовано дворівневу структуру банківської системи, розроблено основні нормативно-законодавчі акти, розпочалося впровадження нових банківських технологій, нагромаджувався досвід регулювання монетарної сфери.
Водночас, кількісні та якісні зміни гальмувалися загальною економічною кризою, наростанням тіньового обороту капіталу, відсутністю системи страхування депозитів і кредитів та відпливом капіталу за межі України. Негативні процеси стагнації й кризи банківської системи зумовили скорочення кількості банків із зареєстрованих у 90-і pp. 238 комерційних банків до 158 усередині 2002 року. Прогресивним явищем могло стати об´єднання банківських установ з метою нарощування виробництва їх специфічного продукту - банківських послуг. Але дозволом Закону України «Про банки і банківську діяльність» створювати холдингові компанії і банківські союзи скористалися лише три пари банків. Під тиском інших негативних економічних процесів відбувається уповільнення нарощування банківського капіталу і погіршення фінансового стану банків. Невирішеними залишаються проблеми кредитного потенціалу комерційних банків, їх кількість і диверсифікація банківського продукту.
Банківська система в ринковій економіці виконує три провідні функції:
Реалізуючи трансформаційну функцію, банки мобілізують вільні кошти і передають їх різним суб´єктам економічних відносин. При цьому в процесі взаємодії всієї сукупності банків, у тім числі і центрального, трансформуються кошти грошового ринку за строками, розмірами, ступенем ризику, клієнтами і регіонами. Емісійною функцією оперативно змінюється грошова маса в обігу у відповідності до змін попиту на гроші. Це ключова функція банківської системи, що реалізується методами й інструментами грошово-кредитної політики. При цьому з 2000 року в Україні відсутні інфляційні випадки емісії гривні, а темп зростання грошової маси реалізується оптимально до потреб реального зростання виробництва і скорочення незайнятості та забезпечення стабільності гривні. Стабілізаційна функція забезпечує сталість банківської діяльності і грошового ринку. Вона проявляється в регламентації діяльності усіх ланок грошово-кредитної системи та створенні дієвого механізму державного контролю і нагляду за дотриманням законодавства у діяльності банків.
Характерними рисами банківської системи, що виокремлюють її з поміж інших суб´єктів ринкових відносин, є її дворівнева побудова, поглиблене централізоване регулювання діяльності кожного окремого банку і банківської діяльності в цілому, централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів, наявність загальносистемної інфраструктури і гнучке поєднання високого рівня централізації управління банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку. На вищому рівні у дворівневій системі зосереджується відповідальність за вирішення макроекономічних завдань грошово-кредитної сфери і підтримання сталості грошей. Банки другого рівня, що складають основу всієї банківської системи і забезпечують обслуговування економічних суб´єктів, діють на засадах комерційного розрахунку і конкуренції з метою отримання прибутку.
Отже, склад сучасної банківської системи охоплює два рівні: центральний (національний) банк - емісійний центр, з його організаційною структурою, як вищий рівень; і базовий нижчий рівень: ділові (комерційні) банки зі своєю організаційною структурою (філіями, відділеннями). Структура національної банківської системи у кожній країні визначається рівнем розвитку продуктивних сил, потребами задоволення розширеного відтворювального процесу в національній економіці, законодавством даної країни. Тому банківські системи в кожній країні істотно різняться.
7. Платники ПДВ, порядок реєстрації і анулювання платників податку. Дата виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту, порядок обліку ПДВ.
Реєстрація особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180-184 розділу V Кодексу. Процедура реєстрації та анулювання такої реєстрації відбувається у порядку, встановленому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 (далі – Положення).
Реєстрація особи як платника податку на додану вартість
Реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.
Обов’язкова реєстрація особи як платника податку на додану вартість.
Тобто, особа (у т. ч. і новостворена), окрім особи, яка є платником єдиного податку, зобов’язана зареєструватись як платник ПДВ після моменту фактичного здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сума яких сукупно перевищує 300 тис. гривень. При цьому, укладення цивільно-правових угод (договорів) на постачання товарів/послуг в сумі, що перевищує 300 тис. грн., чи наявність наміру у особи здійснювати діяльність, за результатами якої буде перевищено обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, не є підставою для реєстрації особи як платника ПДВ відповідно до вимог зазначеного пункту Кодексу.
Водночас, згідно з вимогами підпункту 6 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, під обов’язкову реєстрацію як платник ПДВ підпадають ті особи, що проводять операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України). При цьому реєстрація таких осіб здійснюється незалежно від того, чи досягають вони загальної суми операцій з постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує такі особи згідно із законодавством.
У разі якщо у такої особи на момент переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування обсяг постачання товарів/послуг не перевищує суму, визначену у пункті 181.1 статті 181 розділу V Кодексу для обов’язкової реєстрації особи як платника ПДВ, то у подальшому при визначенні обсягу оподатковуваних операцій слід керуватися пунктом 18 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, а саме обраховувати обсяг оподатковуваних операцій починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує плат ника податку;
— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торговельних автоматів або іншого подібного устаткування, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата виймання з таких торговельних апаратів або подібного устаткування грошової виручки.
Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.
У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.
У разі коли продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, датою збільшення податкових зобов'язань вважається або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія відбулася раніше.
Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного передання об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Порядок обчислення і сплати податку
Продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Податкова накладна Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
8. Порядок визначення суми ПДВ до сплати, податкова накладна, облік та звітність з ПДВ.
В процесі господарської діяльності підприємствами створюється додана вартість, яка представляє собою суму складових таких як фонд оплати праці, прибуток, податок на додану вартість, акцизний збір, які в повному обсязі підлягають вилученню, тобто до державного бюджету. ПДВ – це частина новоствореної вартості, що сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів (крім внутрішнього переміщення).
Правовою базою ПДВ є Закон України “Про ПДВ” від 3.04.1997 із наступними змінами.
Платниками податку на додану вартість виступають особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якщо їх доход за любий будь-якого періоду з останніх 12 місяців перевищує величину, що дорівнює 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ДПА України веде реєстр платників ПДВ. Тому суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані зареєструватись як платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі.
Об’єктом оподаткування є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, продажу товарів та послуг на митній території України та їх вивезення за її межі. База оподаткування визначається, виходячи з їх вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів, за винятком ПДВ, що включається в ціну товарів згідно із законами України з питань оподаткування.
Згідно діючого законодавства України. В Законі “Про ПДВ” ст. 5 визначено також операції, що звільнені від оподаткування. До них відносяться: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування, продажу та доставки періодичних видань , надання комунальних послуг, послуг громадського транспорту тощо. Законом “Про ПДВ” визначено дві ставки оподаткування цим податком: нульова та 20%. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій експортування за межі митної території України та операції, що є приоритетними для держави на міжнародному, наприклад, операції з поставки для заправки або постачання морських суден, що використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн, поставки для заправки космічних кораблів, а також супутників тощо. Необхідно відмітити, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією. Отже усі останні види операцій, що є об’єктом оподаткування ПДВ оподатковуються 20% ставкою оподаткування.
Сума податку на додану вартість нараховується за формулами,
А) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором: Спдв = (В + См + Са) х П/100;
Де Спдв - сума ПДВ;
Са - сума акцизного збору;
В - митна вартість;
См - сума ввізного мита;
П - ставка податку на додану вартість (20 %):
Коли митна вартість менша, ніж договірна (контрактна) вартість, для нарахування ПДВ застосовується вартість договірна (контрактна) відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".
Для вітчизняних виробників: ПДВ = (С + П + АЗ) * 20%
Сума ПДВ, що має бути сплаченою підприємством в бюджет визначається за формулою: Пз – ПК = ПДВ до сплати в бюджет
Пз – сума ПДВ, яка отримана платником податку за звітний період в результаті операцій реалізації товарів тощо.
ПК – це сума податку на додану вартість, що сплачена при придбанні матеріальних компонентів виробництва, а також основних засобів, що амортизуються.
Право на отримання податкового кредиту дає також нульова ставка оподаткування. Якщо операції звільнені від оподаткування, то податок на додану вартість, що сплачений при закупівлі матеріальних компонентів, включається до собівартості продукції. Якщо податковий кредит перевищує податкове зобов’язання, з державного бюджету відшкодовуються необхідні кошти або здійснюється зарахування його при наступних платежах до бюджету. Сума податкового кредиту повинна бути засвідчена наявністю податкової накладної. Податкова накладна складається у двох екземплярах в момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал її надається покупцю, копія залишається у продавця. Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів не більший 20 грн., в разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек. У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що засвідчує право отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату ПДВ. Датою виникнення податкових зобов’язань вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: Або дата зарахування коштів від покупця на поточний рахунок платника податку, Або дата відвантаження товарів, а для робіт та послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку. Датою виникнення податкового кредиту вважається дата здійснення першої події: Або дата списання коштів з поточного рахунку платника податку; Або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Податковим періодом по ПДВ є: Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – календарний місяць; Для всіх інших – на вибір чи місяць чи квартал (подається заява про рішення з цього питання за місяць до початку календарного року) Протягом календарного року дозволяється зміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року із поданням заяви за місяць до початку наступного кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються. Звітним документом про розрахунок та сплату ПДВ за звітний період є податкова декларація з ПДВ. Вона має чотири розділи : 1. Податкові зобов’язання 2. Податковий кредит. 3.Розрахунки з бюджетом за звітний період 4. Результати розрахунків з ПДВ (заповнюється податковим органом). Термін подачі Податкової декларації з ПДВ – до 20 числа місяця наступного за звітним кварталом (місяцем), а термін сплати до 19 числа місяця наступного за звітним кварталом (місяцем).
Сутність податку на прибуток. Платники податку, методика визначення суми податку. Правила ведення податкового обліку. Відповідальність платників податку і контроль за його стягненням.
Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.
З 1 січня 2013 рокув Україні ставка податку на прибуток підприємств становить 19%.
Порядок визначення доходів та їх склад:
Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 та складаються з:
- доходу від операційної діяльності;
- інших доходів.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає:
- дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;
- дохід банківських установ;
Інші доходи включають:
- доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;
- доходи від операцій оренди/лізингу;
- суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;
- вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку.
Коли платником податку є юридична особа чи її відокремлений підрозділ, то до адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства можуть бути притягнуті їх посадові особи.
Правила ведення податкового обліку
Для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.
Відповідно до чинного законодавства платник податку може бути притягнутий до відповідальності в разі:
1) ухилення від сплати податку, іншого обов'язкового платежу. Ця група податкових правопорушень зустрічається найчастіше і є найнебезпечнішою. їх суть полягає у невиконанні чи неналежному виконанні платником податку обов'язків перед бюджетом. Проте суспільна небезпека цього правопорушення не зводиться лише до недоотримання бюджетом коштів і зростання дефіциту бюджету. Ухилення від оподаткування підриває основи ринкової конкуренції, ставить правопорушника у вигідніше становище порівняно з сумлінним платником податків. Крім того, недоплата податку однією особою покривається за рахунок інших платежів: державі доводиться збільшувати ставки чи встановлювати нові види податків;
2) заниження об'єкта оподаткування;
3) несвоєчасної сплати податку, іншого обов'язкового платежу;
4) неподання (несвоєчасного подання) податкових декларацій, розрахунків, інших документів, необхідних для обчислення податків, обов'язкових платежів до податкових органів;
5) неподання (несвоєчасного подання) до банку платіжних доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів;
6) недопущення перевіряючих для обстеження приміщень, що використовуються для отримання доходів тощо. Податки, інші обов'язкові платежі, не оплачені у встановлені строки, а також пеня та штрафи, які застосовуються до платника, визнаються податковою заборгованістю.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів є завданням Державної податкової служби. Також важливим завданням цієї служби є запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування і провадження у справах про адміністративні правопорушення.
10. Порядок визначення доходів і витрат для розрахунку оподаткованого прибутку. Ставка податку на прибуток. Порядок обчислення та сплати податку до бюджету.
Об'єктом оподаткування є оподатковуваний прибуток, який за економічним змістом є оподатковуваним доходом. Він визначається в такій послідовності:
визначають сукупний валовий дохід від усіх видів діяльності, отриманий платником протягом звітного періоду;
коригують валовий дохід, зменшуючи його на суму доходів, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування;
зменшують скоригований валовий дохід на суму валових витрат і на суму амортизаційних відрахувань.
Податок на прибуток визначають за ставкою 19% "о. Зменшивши подаюк на прибуток на загальну суму зменшення податкового зобов'язання, визначають податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету.
Порядок нарахування та строки сплати податку на прибуток
Законом встановлено такі податкові періоди:
звітний (податковий) рік;
звітний (податковий) квартал.
Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.
Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі на території України, її континентальному шельфі, морській економічній зоні і за їх межами.
Знання щодо формування сукупного та скоригованого валового доходу використовуються при заповненні або перевірці рядків 1-11 та додатків "Декларації про прибуток підприємства".
Крім вищеназваних додатків, підприємства заповнюють додатки М та Н про розміри амортизаційних відрахувань та амортизаційні відрахування, які за своїм змістом підлягають зменшенню з метою оподаткування.
До складу валових витрат відносяться витрати за датою першої події: за отриманням або за оплатою. Попередня оплата сьогодні не є найпоширенішим явищем.
З 01 січня 2013 рoку по 31 гpудня 2013 року включнo ставка податку на прибуток - 19 відсотків.
Обчислення і сплата податку на прибуток
Облік отриманих доходів і здійснених витрат веде платник податків самостійно з метою визначення об’єкта оподаткування. Платник податків має право обрати і використовувати будь-який з таких двох методів: метод нарахувань або касовий метод ведення податкового обліку. При використанні методу нарахувань облік доходів і витрат платник податків проводить, виходячи з часу придбання платником податків права на ці доходи або визнання за ним цих витрат, незалежно від часу фактичного одержання доходів чи здійснення платежів.
Податковий дисконт має бути враховано при визначенні доходів платника в той звітний період, на який припадає момент закінчення використання їм зазначеної вигоди.
Виходячи з об’єкту оподаткування шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. Скоригований валовий доход — це валовий доход за винятком того, що до складу валового доходу не включається.
Відповідно до підпункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачує його платник до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку в строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року — повну. Форми декларацій з цього податку встановлює центральний податковий орган за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду за формою, що встановлює Державна податкова адміністрація України.
Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від господарської діяльності, щоквартально за наростаючим підсумком з початку звітного податкового року.
Неприбуткові організації сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у загальному порядку.
Нерезиденти, що проводять діяльність на території України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський облік та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за встановленою формою. У разі зупинення діяльності постійного представництва до закінчення звітного кварталу, зазначені документи подаються державному податковому органу протягом 15 календарних днів з моменту такого зупинення.
Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником податку і підлягає підтвердженню податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.16.14) прямо передбачено, що обов’язок по сплаті податку реалізується тільки платником податку, а сплата податку іншими, ніж платник податку, особами не дозволяється.
Зараховування податку на прибуток до бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.