 |
|
Тема: Стереотипи та упередження
Питання:
1. Стереотипи та їхня роль у житті людини та суспільства.
2. Поняття дискримінації та упередження.
3. Ксенофобія. Расизм. Толерантність.
1 Стереотип – це спрощене уявлення про навколишній світ. Людина замість аналізу унікальної ситуації (природа, суспільство) обирає вже відомий факт або твердження. Найчастіше соціальний стереотип стосується негативних явищ (якостей) певних соціальних груп – етнічних (негри, євреї, китайці, чукчі), професійних, таких, що виникають у результаті певної сексуальної орієнтації (геї) або субкультур, що досить яскраво виділяються у суспільстві. Стереотипи виникають як застереження, що передаються шляхом соціалізації, і якщо вони одного разу були підтверджені для людини реальним прикладом, то легко стають упевненими елементами її світогляду. Таким чином, щоразу при контакті з представниками стигматизованих груп (стійке уявлення, яке з одного боку розуміється суспільством і викликає негативне відношення, а з іншого – розуміється самою людиною) свідомість легко звертається до стереотипу, і він легко сприймається як уже доведений факт.
Стереотипізація пов’язана з явищами логічного узагальнення, що властиве всім людям. Тому боротися можна лише з окремими, найбільш деструктивними наслідками розповсюджених засобами масової інформації стереотипів.
Боротьба зі стереотипним сприйняттям може бути успішною лише у випадку надання альтернативних шляхів для презентації групи (людини), що потерпає від депривації (пригнічене становище відповідних груп, що витікає зі схильності суспільства оцінювати якості та здатності одних індивідів та груп вище за інші, супроводжуючи таку оцінку нерівномірним розподілом соціальних благ (грошове винагородження за однакову працю)). Краще надавати можливості для саморозвитку всім верствам суспільства, особливо важливою є протидія негативним стереотипам на рівні законів держави, до чого і прийшла більшість сучасних країн, пропагуючи толерантність.
Існують стигми, які є вродженими (етнос, раса – негр, чукча) та набутими у процесі життя. Різновидами набутих (добровільно або ненавмисно) стигм є ув’язнення, психічна хвороба у минулому, гомосексуалізм тощо. Ідеали толерантності надають таким людям такі самі права, як і всім іншим, однак протиставити упередженому ставленню до них у суспільстві важко.
Існування упереджень, стереотипів, дискримінаційних дій пояснюється декількома їхніми соціальними функціями:
1) стереотипи допомагають досягти матеріальних переваг для своєї групи, особливо в умовах реальної конкуренції груп за потрібні їм ресурси;
2) стереотипи допомагають упоратися зі складним інформаційно насиченим середовищем;
3) стереотипи приносять психологічне задоволення, самоствердження.
2 Дискримінація – відмова у привілеях і соціальних можливостях, урізання прав та інтересів окремих індивідів, груп, держав у порівнянні з іншими.
Упередження – приписування людині, групі негативних якостей і вороже ставлення до її членів лише в результаті їх членства у даній групі.
Дискримінація буває двох типів: фактична (що має місце у житті, але не передбачена законодавством) та юридична (закріплена законом).
Формами дискримінації. які відомі людській історії, є такі:
Апартеїд – крайня форма расової дискримінації, позбавлення певних рас політичних, соціально-економічних прав, або, навіть, їх територіальна ізоляція. Апартеїд може включати сегрегацію – політику навмисного і насильницького відокремлення групи за етнічною або расовою ознакою.
Геноцид – навмисне винищення групи шляхом масових убивств, створення життєвих умов, зорієнтованих на фізичне винищення цієї групи.
Рабство – система соціально-економічних відносин, при якій одна людина є власністю іншої, яка розпоряджається її життям та працею.
Упередження – це судження, а дискримінація – практична дія для втілення цього судження.
Соціолог Роберт Кінг Мертон виділив чотири типи взаємозв’язку між упередженням та дискримінацією:
«Упевнений ліберал» - людина без упереджень, яка ніколи не бере участі у дискримінаційних діях.
«Ліберал, що сумнівається» - людина без упереджень, яка може брати участь у дискримінаційних діях під соціалістичним тиском.
«Расист у душі» - людина з упередженнями, яка не братиме участі в дискримінаційних діях під суспільним тиском.
«Упевнений расист» - людина з упередженнями, яка без сумнівів діє відповідно до своїх поглядів.
Дискримінація може бути прихованою в інституційних формах: юридичних, потиличних, економічних. Прикладом інституційної дискримінації за гендерною ознакою може бути отримання освіти лише людьми чоловічої статі.
Позитивна дискримінація являє собою підтримання балансу всередині суспільства, наприклад. надання квоти місць для молоді з інших міст при вступі до університету.
3 Расизм ґрунтується на поділі людей на раси та нації. Згідно з расистськими упередженнями, люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. До зовнішніх ознак (колір шкіри, риси обличчя тощо) прив’язуються ще й важливі психологічні, розумові та фізичні особливості. Расизм існує як світогляд (ставлення до окремих рас), а також як політика – це дискримінація особливостей, суспільних груп. Це політика переслідувань, принижень, насильства, нагнітання ворожнечі та неприязні.
Ксенофобія – нетерпимість до незвичайного, іноземного як до ворожого та небезпечного.
Толерантність – це сприйняття інших такими, якими вони є, і готовність взаємодіяти з ними. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. На суспільному рівні толерантність у сучасному світі є політичною та правовою потребою, моральним обов’язком кожного громадянина. Активна позиція громадянина формується на основі визнання універсальних прав та свобод людини, затверджених Декларацією принципів толерантності та Загальною декларацією прав людини. Запобігання війнам, суспільним катастрофам, прагнення миру досягається за рахунок спільної терпимості членів суспільства. Такі правові досягнення стають ознакою суспільного морального прогресу в сучасному світі.
Тестові завдання
1. Що з указаного нижче є формами дискримінації?
| А. геноцид | Г. апартеїд |
| Б. стереотип | Д. рабство |
| В. асиміляція |
2. Сприйняття інших такими, якими вони є, і готовність взаємодіяти з ними – це…
| А. асиміляція | Г. расизм |
| Б. плюралізм | Д. толерантність |
| В. ксенофобія |
3. Ксенофобія – це:
А. нав’язливий, нездоланий страх щодо незнайомого
Б. нетерпимість до незвичайного, іноземного як ворожого та небезпечного
В. спрощене, схематизоване, емоційне уявлення про різне
Г. свідоме обмеження учасників суспільного процесу, їхньої свободи та діяльності
Напишіть повідомлення на тему: «Які соціальні стереотипи вам доводилося спостерігати в дії в сучасному українському суспільстві?».
Додаткова література
1. Волков Ю. Г., Добряньков В. И., Нечипуренко В. Н., Попов А. В. Социология: Учебник/ Под. ред. проф. Ю. Г. Волкова. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Гардарики, 2003. – 512 с.
2. Чалдини Р., Кенрик Д., Нейберг С. Социальная психология. Пойми других, чтобы понять себя. Серия «Главный учебник». – СПб.: Прайм – Еврознак, 2002. – 256 с.
Тема: Конфлікти
Питання:
1. Поняття «конфлікт».
2. Джерела виникнення конфліктів.
3. Типи конфліктів.
4. Шляхи подолання конфліктів.
1 Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, цілей, поглядів, ідеологій. Це ситуація, в якій кожна зі сторін прагне зайняти позицію, не сумісну з інтересами, поглядами, позиціями іншої сторони. Конфлікт може бути між індивідами, групами, класами, суспільствами (державами), або відбуватись у свідомості особистості.
Характерними рисами конфлікту є:
- біполярність: наявність двох різних позицій, між якими відбувається протистояння;
- активність: спрямованість на розв’язання суперечності;
- наявність суб’єкта або об’єктів: конфлікт є людським проявом, щоб він відбувся, потрібні свідомі учасники.
2 Конфлікт виникає, коли є сфера суперечностей. Джерелом конфліктів може бути соціальна нерівність, тобто неоднаковий доступ людей до ресурсів, різні права на володіння та розпорядження ресурсами. Через це є боротьба за владу, престиж, авторитет, за право володіти та керувати іншими.
Також основою конфлікту можна вважати соціальну напругу між тим що є, і тим що повинно бути відповідно до почуттів, переконань, інтересів певних соціальних груп та людей.
Можливість конфлікту закладена у процесі соціалізації, коли індивід залучається до норм та цінностей певної культури.
Чинниками конфлікту є:
- обмеженість матеріальних або духовних ресурсів;
- нерівність між людьми – майнова або соціальна;
- обмеження та утиск прав груп людей в економічному, соціальному, політичному, етнічно-расовому відношенні;
- відчуття загрози втратити щось цінне;
- суперечності у способах поведінки;
- різні політичні, релігійні та інші ідеологічні вподобання;
- відчуття людиною власної пригніченості або невпевненості в будь-якій сфері.
Діями, що провокують конфлікт вважаються такі:
- створення завад для реалізації планів або намірів;
- невиконання обов’язків;
- захоплення або утримання за собою чогось, що інша сторона вважає несправедливим (речі. час, чиєсь місце тощо);
- завдання прямої або опосередкованої шкоди майну або репутації;
- дії, що принижують людську гідність;
- загрози та інші дії, спрямовані на примушування людини робити щось, що вона не хоче;
- фізичне насильство.
3 Типи конфліктів:
Внутрішньоособистісний конфлікт – конфлікт усередині особистості, викликаний рівними за силою, але несумісними інтересами, потребами, бажаннями, що супроводжується сильним емоційним напруженням.
За теорією Зиґмунда Фройда, внутрішньоособистісний конфлікт пояснюється тим, що індивід завжди знаходиться в стані конфлікту зі суспільством. Біологічні потреби входять в суперечності із нормами культури.
З. Фройд виділяє три складові частини свідомості особистості.
«Воно» – джерело енергії та інстинктивних бажань, спрямованих на отримання задоволення.
«Я» – свідомість, що допомагає орієнтуватися у навколишньому світі і користуватися принципом реальності.
«над-Я» – ідеалізовані норми батьків та суспільства, що виконують нормативну та оцінну функцію.
«над-Я» регулює поведінку особистості та намагається вдосконалити її відносно ідеалів, що закладені батьками та суспільством у процесі соціалізації – чого від індивіда чекають, щоб він почувався хорошим для інших.
Мотиваційний конфлікт – людина опиняється перед необхідністю обирати між двома однаково привабливими, однак взаємовиключними варіантами, або перед людиною стоїть вибір між однаково неприємними можливостями, або одна і та сама мета, можливість є водночас і привабливою, і непривабливою (труднощі порівняння «за і проти»).
Когнітивний конфлікт – виникає як суперечність двох знань: «я прийняв рішення» і «я не впевнений, що це правильне рішення».
Рольовий конфлікт виникає між вимогами соціальної ролі та можливостями особистості, на яку цю роль покладено. Також виділяють моральний конфлікт, що виникає між «потрібно за нормами» і «я хочу»; конфлікт нереалізованого бажання – «хочу, але не можу»; конфлікт адаптаційний при ситуації «потрібно, але не можу» тощо.
Міжособистісні конфлікти можуть існувати в різних сферах взаємодії (сімейний конфлікт, конфлікт на підприємстві тощо).
Міжетнічний конфлікт – одна з форм відносин між спільнотами, що характеризується наявністю претензій, які мають тенденцію до наростання протистояння. Типами міжетнічних конфліктів є: державно-правовий (невдоволеність нації її правовим статусом); етно-територіальний (виникають у місцях примусового переселення – в Україні це кримсько-татарський регіон); етно-демографічний (виникає внаслідок швидкого притоку іноземного населення, і тоді корінне населення починає боротьбу за свої права та намагання обмежити права прибульців).
Конфлікт реальний – є засобом досягнення певної мети.
Конфлікт уявний – конфлікт, що є самоціллю щонайменше в однієї з конфліктуючих сторін. Метою такого конфлікту є лише зняття емоційної напруги, але не вирішення об’єктивної суперечності.
Політичний конфлікт виникає у сфері політичних інтересів, де зіштовхуються різні політичні суб’єкти, які прагнуть досягти цілей.
За процесом перебігу конфлікти ділять на конфронтацію (пасивне протистояння груп із різними інтересами, що може набувати вигляду прихованої ворожнечі), суперництво (боротьбу за визнання досягнень або творчих здібностей), конкуренцію (протистояння з метою отримання вигоди, прибутку, благ).
4 Під завершенням конфлікту розуміють припинення конфліктної взаємодії. При цьому конфлікт може бути завершеним, але не розв’язаним. Основними формами завершення конфлікту є розв’язання, врегулювання, згасання, знищення, перехід в інший конфлікт.
Розв’язання конфлікту призводить до зняття суперечностей або позбавлення від них. Це спільна діяльність учасників, спрямована на припинення протидії та вирішення проблем, які призвели до конфлікту.
Урегулювання конфлікту відрізняється тим, що в усуненні суперечності бере участь третя сторона.
Згасання конфлікту – це тимчасове припинення протидії при збереженні всіх ознак конфлікту.
Знищення конфлікту – це усунення основних структурних елементів конфлікту. Це ситуації, що потребують невідкладного реагування (загроза насильства, загибелі людей).
Перехід в інший конфлікт відбувається, якщо виникає нова, вагоміша суперечність, яка орієнтує на себе увагу конфліктуючих сторін.
Критеріями конструктивного вирішення конфлікту є ступінь розв’язання суперечності та перемога опонента. Важливо, щоб при розв’язанні конфлікту було знайдено вирішення проблеми, через яку він виник. Справедливість результату є важливим чинником вирішення конфлікту.
До завершення конфлікту веде:
- вичерпання у однієї або обох сторін ресурсів для боротьби;
- усвідомлення безперспективності участі в цьому конфлікту;
- виявлення значних переваг однієї зі сторін;
- поява у конфлікту третьої сторони, що бажає припинити протидію.
Шлях подолання конфліктів полягає у виконанні трьох умов:
1) визнання відмінностей ціннісних уподобань учасників конфлікту, визнання самого протистояння;
2) рівень організованості сторін: чим вищий ступінь організованості, тим легше досягти консенсусу;
3) взаємоприйнятність правил, дотримання яких дозволяє підтримувати мир між сторонами.
Тестові завдання
1. Стан, при якому є розбіжність між очікуванням людей та можливостями їх задоволення, називається:
| А. конфронтація | В. депортація |
| Б. деривація | Г. конфлікт |
2. Оберіть точну відповідь. Консенсус – це:
А. домінування (перемога) однієї зі сторін конфлікту
Б. мир
В. згода, встановлення в результаті переговорів
Г. вихід із конфлікту
3. Конфлікт, що виявляється відкрито і усвідомлюється як такий. називається …
| А. уявний | В. латентний |
| Б. явний | Г.Насильницький |
4. Формою завершення конфлікту, за якої в усуненні суперечності бере участь третя сторона, є:
| А. консенсус | В. знищення |
| Б. згасання | Г. урегулювання |
Напишіть повідомлення на тему: «Моя особиста думка щодо причин конфліктів у людському спілкуванні».
Додаткова література
1. Ворожейкин И. Е., Кибанов А. Я., Захаров Д. К. Конфликтология: Учебник. – М.: Инфра-М, 2002. – 240 с.
2. Гришина Н. В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2003. – 464 с.