Главная | Обратная связь

Рентгенівській діапазон

Впродовж останніх років застосовують також класифікацію, яка базується на патрульних однорідних вимірах на ШСЗ, головним чином на GOES, амплітуди теплового рентгенівського спалаху в діапазоні енергій 0,5-10 кеВ (довжина хвилі 0,5-8 ангстрем). Класифікацію було запропоновано 1970 року Д. Бейкером і початково будувалась на вимірах супутників «Solrad». За цією класифікацією спалаху присвоюється бал – позначення з латинської літери і індексу за нею. Літера може бути А, В, С, М або Х залежно від величини піку інтенсивності рентгенівського випромінювання спалаху:

Таблиця №6

Індекс уточнює значення інтенсивності спалаху і може бути від 1,0 до 9,9 для літер А, В, С та М і більше – для літери Х. Так, наприклад, спалах 12 лютого 2010 року, що мав бал М8,3, відповідає піковій інтенсивності 8,3×10⁻⁵ Вт/м². Найпотужнішому спалаху серед зареєстрованих з 1976 по 2010 роки, який стався 4 листопада 2003 року, було присвоєно бал Х28 – пікова інтенсивність його рентгенівського випромінювання становила 28×10^-4 Вт/м². Слід зауважити, що рентгенівське випромінювання Сонця повністю поглинається земною атмосферою і його реєстрація стала можливою лише після запуску супутників із відповідною апаратурою, а, отже, дані про інтенсивність рентгенівського випромінювання сонячних спалахів до 1957 року відсутні.

Причини виникнення

Сонячні спалахи зазвичай відбуваються у місцях взаємодії сонячних плям протилежної магнітної полярності або поблизу нейтральної лінії магнітного поля, що відокремлює ділянки північної та південної полярності. Частота і потужність сонячних спалахів залежать від фази сонячного циклу.

Коронас — Ф

Коронас-Ф - супутник для дослідження Сонця, що був запущений спільними зусиллями України та Росії 31 липня 2001 року

КА «Коронас-Ф» створено з метою проведення комплексних досліджень потужних динамічних процесів активного Сонця в діапазоні від радіохвиль до гамма-випромінювання, вивчення сонячних космічних променів, а також геліосейсмологічного зондування надр Сонця та вивчення сонячної корони. Науковими керівниками проекту «Коронас-Ф» (Комплексні орбітальні навколоземні спостереження активності Сонця) є академік РАПН, директор ІЗМІРАН професор Віктор Миколайович Ораєвский і член-кореспондент РАН, директор Відділення оптики Фізичного інституту імені П. М. Лебедєва (ФІАН) Ігор Ілліч Собельман. Науковий і технічний координатор проекту - к.ф.-м.н. Сергій Іванович Болдирєв (ІЗМІРАН). «Коронас-Ф» - міжнародний космічний проект, у здійсненні якого беруть участь організації та вчені Росії, України, Грузії, Словаччини, Польщі, Німеччини, Франції, Британії, США.

«Коронас-Ф» - другий КА в серії сонячних обсерваторій, створення якої було передбачено федеральними космічними програмами 1993 і 2000 рр. для спостереження Сонця з орбіти штучного супутника Землі. Першим апаратом серії був «Коронас-І», запущений 2 березня 1994 і проіснував до 4 березня 2001 р. «Коронас-Ф» повинен продовжувати і розвивати виконані ним дослідження. (Спочатку літерами І і Ф були «зашифровані» організації, які відповідали за наукову програму - ІЗМІРАН і ФІАН. Пізніше керівництво програмою «Коронас-Ф» також було передано ІЗМІРАНу, а літеру Ф вирішили розшифровувати як «фотосфера».)

Третім і останнім в серії повинен стати КА «Фотон» (АУОС-СМ-Ф), що розробляється при науковому керівництві Московського державного інженерно-фізичного інституту (МІФІ).

«Коронас-Ф» створений на базі дніпропетровської супутникової платформи АУОС-СМ (Автоматична керована орбітальна станція з сонячно-магнітною системою орієнтації). Технічним керівником проекту є д.т.н., головний конструктор КБ-3 ДКБ «Південне» Володимир Йосипович Драновський.

Запуск КА «Коронас-Ф» був виконаний з великим відставанням від проектного терміну через хронічний брак коштів, що виділяються з російського бюджету на космічну науку. З цієї ж причини «Коронас-Ф» - єдиний російський, а точніше - російсько-український науково-дослідний КА, що функціонує в даний час на орбіті.

В результаті виконаних проектних проробок було зроблено висновок, що потреби фундаментальних досліджень навколоземного космічного простору майже цілком покриваються використанням двох модифікацій автоматичної універсальної орбітальної станції класу КАМ-1 з орієнтацією на Землю (АУОС-3) і на Сонце (АУОС-СМ). Станції стали базовими платформами для створення цільових дослідницьких апаратів шляхом оснащення їх відповідними бортовими комплексами наукової апаратури.

Автоматична універсальна орбітальна станція АУОС-3 призначена для комплексного вивчення космічного простору, фізичної природи явищ сонячної активності, геофізичних явищ і зв'язки цих явищ з сонячною активністю, здійснюваного за програмою міжнародного співробітництва, а також для проведення експериментів в інтересах народного господарства. Вона забезпечує мінімум змін конструкції і складу бортового забезпечує комплексу при переході від одного застосування до іншого. Базовий космічний апарат АУОС-СМ призначений для забезпечення проведення комплексних досліджень Сонця в інтересах науки і народного господарства в рамках проектів "Коронас-І", "Коронас-Ф", "Фотон".