Главная | Обратная связь

І. Загальні відомості

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні лекція є важливою ланкою, доцільною формою організації навчання у вищому навчальному закладі. Її загальне призначення – формування у студентів орієнтовної основи для оволодіння знаннями, уміннями, навичками, їх позитивного ставлення до життєвих реалій, що вивчаються, смаку до науки і дослідницької діяльності. Слово “лекція” у перекладі з латинської мови означає “lectio” – читання, а лектор – “lector”, читець. Лекція активно застосовувалася в середньовічних університетах у формі читання й коментування викладачем тексту книг. В історії розвитку вона стала важливою формою словесного, особистісного впливу викладача, оратора на людину.

У науковій, психолого-педагогічній літературі існує багато аргументів щодо пасивного характеру лекції як форми організації навчання. Зазначено, що лекція:

· привчає студентів сприймати готові думки, гальмує їхнє самостійне, творче мислення;

· змушує студентів займати позицію об’єкта навчального процесу;

· гальмує їхню активність, розвиток внутрішньої мотивації навчання, оскільки студенти позбавлені можливості самостійного пошуку, відкриття істин, критичного аналізу;

· регламентована в часі, тому наукова, навчальна інформація подається у визначеному, обмеженому обсязі;

· спроможна задіяти, захопити тільки деяку частину слухачів, адже рівень їхнього розвитку, інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, індивідуальні здібності тощо є відмінні;

· обмежує можливості викладача щодо перетворення аудиторії студентів у єдиний колектив, спільноту.

Отож поряд з лекцією повинні застосовуватися інші форми організації навчання: семінарські, практичні, лабораторні заняття, тренінги та інші організаційно-методичні форми, що активізують самостійну, творчу пошуково-дослідницьку діяльність студентів. Проте повна відмова від лекцій порушує науковий рівень, цілеспрямований, системний характер організації навчального процесу, обмежує можливості позитивного особистісного впливу викладача на внутрішній світ, поведінку студентів.

Доцільність і необхідність лекції як важливої форми організації навчального процесу у закладах вищої освіти зумовлена такими причинами:

· лекція в окремих випадках є основним джерелом наукової, навчальної інформації у зв’язку з відсутністю необхідних підручників і посібників;

· викладач повідомляє сучасну наукову інформацію, результати останніх досліджень, що не знайшли висвітлення у підручниках і посібниках;

· у змісті лекції викладач має змогу використати результати власних спостережень, досліджень, а також і своїх колег;

· існують різноманітні наукові концепції, підходи до трактування сутності явищ, понять, що можуть бути доступно і стисло висвітлені викладачем;

· деякі факти, теорії, концепції неоднозначно, суперечливо або складно обгрунтовуються в науковій літературі і потребують дохідливого пояснення лектором;

· під час лекції викладач має змогу здійснювати вплив на формування ціннісних орієнтацій студентів, розкривати у змісті не лише наукові поняття, положення, але й світоглядні, моральні, етичні ідеї та норми.

Позитивні сторони лекції будуть підсилені, а слабкі зменшені, за умови, якщо викладач:

· взаємодіє, спілкується зі студентами як рівноправними партнерами, суб’єктами спільної навчально-пізнавальної діяльності;

· стимулює активність студентів, розвиток їхнього критичного, творчого мислення шляхом постановки проблемних питань, залучення їх до дискусії, діалогу, висловлювання власних міркувань;

· регулює увагу студентів, спонукає їх до слідкування за власною думкою;

· не критикує судження слухачів, а лише здійснює відгук на їхні міркування, спирається на них під час викладу змісту;

· висловлює власні точки зору, виявляє своє захоплення відповідною темою, галуззю науки;

· постійно здійснює зворотній зв’язок, слідкує за динамікою емоцій студентів, перевіряє рівень розуміння, осмислення ними навчальної інформації.

 

ІІ. Вимоги до проведення лекції:

· створення психологічно-комфортної атмосфери взаємодії зі студентами, атмосфери співробітництва та спільного міркування;

· дотримання лектором педагогічного такту, вияв уважного, позитивного ставлення до студентів;

· науковість та інформативність викладання, застосування сучасних наукових підходів;

· доказовість, аргументованість викладу основних положень;

· логічність, послідовність, системність висвітлення змісту навчальної інформації;

· доступність, ясність, чіткість пояснення, інтерпретації наукових положень;

· включення у зміст актуальних соціальних, моральних проблем, інформації, значущої для професійної діяльності, особистісного розвитку студентів;

· активізації мислення студентів, опора на їхній життєвий досвід;

· емоційність викладу навчального матеріалу;

· застосування аудіовізуальних засобів, дидактичних матеріалів.