Главная | Обратная связь

Будова та функція ока

Серед усіх видів відчуттів найзначущими для людини є зорові і слухові відчуття.

Орган зору дає можливість сприймати далекі і близькі об’єкти. Око може рухатися за об’єктом, розглядаючи його. При цьому такі переміщення ока відбуваються стрибкоподібно. Відбувається мовби обмацування предмета поглядом на відстані. Голова рухається за об’єктом і кожен новий поворот голови дає нам нові зорові відчуття. За допомогою органа зору ми читаємо, дивимося кіно, а через оптич­­ні прилади пізнаємо невидиме. Зоровий аналізатор дає людині мож­ливість милуватися навколишнім світом, а також пізнавати його.

Зорові відчуття відіграють важливу роль у життєдіяльності лю­дини і тварин, у зв’язку з чим у них сильніше розвинені ділянки моз­ку, у яких проектуються зорові відчуття, тобто потиличні част­ки. Рецептори ока добре пристосовані до приймання променистої енер­гії і світла. 90 % всієї інформації людина отримує через очі. Око має високу чутливість. Так, людина бачить запа­лену свічку на відстані 27 км. Вона також сприймає спалахи світла, що тривають 0,003 с. У сонячному світлі людина розрізняє понад 25 тисяч від­тінків.

Промінь світла — це квант енергії, який в оці проходить крізь різні прозорі середовища. Такими прозорими середовищами є рогівка, передня камера ока, зіниця, кришталик. Криш­талик переломлює промені під різними кутами, що залежить від кри­визни різних його частин. Потім крізь драглисту масу (склисте тіло) промінь світла потрапляє на сітківку ока, яка склада­ється з кількох шарів нервових клітин і закінчується кінцевими апа­ратами — паличками і колбочками. Вони є рецепторами світла. Па­лички розміщені на периферійних ділянках сітківки, а кол­бочки — у її центрі. Частина сітківки, в котру входить сосок зорово­го нерва, зовсім не має рецепторів і називається сліпою плямою.

Палички високочутливі до слабкого за інтенсивністю світла. Во­ни відбивають світлоту предметів, тобто амплітуду відбиття пред­ме­тами електромагнітних хвиль. Це рецептори сутінкового, нічного зору. Колбочки мають низьку чутливість до світла і є рецепторами денного зору. Колбочки подають інформацію мозку про довжину електромагнітних хвиль, зумовлюючи відчуття кольору. У людини в сітківці ока міститься 130 млн паличок і 7 млн колбочок. Палич­ки і колбочки впираються своїми носиками в шар пігментних клітин. Пігмент оточує більшість фоторецепторів. Усередині фоторе­цеп­торів виявлена велика кількість пігменту. Пігмент поглинає світ­лову енергію, допомагає подразненню паличок і колбочок. Піг­мент, що міститься в паличках, називають зоровим пурпуром (родо­псином), а в колбочках — йодопсином.

Найдрібніша порція світла (фотон), що поглинається молекулою пігменту, зумовлює її розпад і виникнення заряджених іонів. Виниклі фотохімічні реакції речовини збуджують зоровий нерв. Збудження за допомогою доцентрових нервів проходить у підкір­ко­ві зорові центри, а потім — у кірковий відділ зорового аналізатора, тобто в потиличну частку. Одна частина зорового аналі­за­тора побудована за принципом просторової проекції різних точок сітківки в різних точках кори, інша — поєднує подразнення в склад­ні комплекси.

Кожна колбочка жовтої плями з’єднана з окремим нервовим во­лок­ном, що дає можливість точного розрізнення просторових від­но­син і форм. Палички з’єднані з нервовим волокном групами (до 200 паличок), що збільшує чутливість паличок до слабкого світла, але погіршує точність просторового розрізнення. Відображення просто­рових відносин тісно пов’язано із синтезом зорових відчуттів корою великих півкуль. Око людини реагує на світло в межах дов­жини хвилі від 390 до 760 мілімікрон (мільйонних часток мілі­метра).