Главная | Обратная связь

Визначення і види пам яті

Пам’ять — це властивість живої матерії сприймати, запам’ято­вувати, зберігати, активувати, відтворювати і забувати інформацію.

Нині виділяють три види пам’яті: генетичну, імунологічну і нервово-психічну.

Генетична пам’ять — пам’ять про структурно-функціональну органі­зацію живої системи, що визначає той чи той біологічний вид. Жива система має постійно себе відтворювати, а тому повинна пам’ятати свою будову і функції. У живій матерії цю функцію здійс­нюють дезоксирибонуклеїнові і рибонуклеїнові кислоти.

Імунологічна пам’ять — пам’ять, що посилює захисну функцію живої системи на повторне проникнення в неї генетично сторонніх тіл (віруси, бактерії та ін.), які називають «антигенами». Імуноло­гіч­на система виробляє антитіла (білки, що руйнують чужорідні тіла). Імунна відповідь здійснюється системою Т-лімфоцитів (клітинний захист здійснюється Т-кілерами, Т-хелперами (помічниками) і Т-клітинами, що розпізнають антигени) та системою В-лімфо­цитів, що виробляються кістковим мозком і забезпечують гуморальний захист. В-лімфоцити виробляють різні класи імуноглобулінів, що є антитілами, вбудованими в їхню мембрану.

Важливу роль у процесі імунологічної пам’яті відіграють Т-хел­пери (помічники). При їхньому ураженні, наприклад при ВІЧ, імунна система стає нездатною ні до утворення кілерів, ні до вироб­лення антитіл В-лімфоцитами.

Отже, імунологічна система забезпечує збереження живої системи як біологічного виду, використовуючи механізми генетичної пам’яті.

Нервово-психічна, чи нервова, пам’ять — це сукупність складних нервово-психічних процесів, що забезпечують єдність і цілісність організму і спрямовані на формування його адаптивної поведінки.

У нервово-психічній пам’яті виділяють генотипічну (вроджену) і фенотипічну види пам’яті. Генотипічна пам’ять, ґрунтуючись на генетичній пам’яті, забезпечує становлення безумовних рефлексів і різних форм уродженої поведінки (інстинктів), що відіграють важливу роль у пристосуванні і виживанні виду. Фенотипічна пам’ять — сукупність нервово-психічних процесів, які становлять основу адаптивної індивідуальної поведінки, що формується в результаті навчання. Цей вид пам’яті забезпечує збереження і витягнення інформації, що здобувається індивідуумом у процесі всього життя.

Слід пам’яті, сформований у процесі навчання, називається енграмою.

Енграма пам’яті характеризується такими показниками: тимчасовим фактором, що визначається послідовністю і динамікою фізіологічних процесів у формуванні сліду пам’яті; самими параметрами стану енграми, найважливішою властивістю якої є готовність до витягування і відтворення інформації; будовою енграми, в тому числі нейрофізіологічними, нейронними і молекулярними її механізмами.

Слід зазначити, що пам’ять нерозривно пов’язана з відчуттями, сприйняттями, мисленням і особистісними установками. Механізми пам’яті й дотепер залишаються недостатньо вивченими. Незважаючи на численні дослідження, й досі залишається нез’ясованим, які ж ділянки мозку є відповідальними за запам’ятовування, збереження, активацію і відтворення інформації (В. М. Кроль, 2003).