 |
|
Закон України «Про рекламу».
Відповідальність за порушення закону України «Про рекламу».
Це зазначенно у статті 27: Відповідальність за порушення закону України «Про рекламу»
1. Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
2. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:1) рекламодавці, винні:у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами,необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
3. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку органи державної влади,можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.
4. Накладання штрафів на: рекламодавців за вчинення дій - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
5. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів.
7. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
8. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.
9. Антимонопольний комітет України накладає стягнення на рекламодавців за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
10. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.
11. Положення цієї статті не обмежують прав споживачівреклами, яким було завдано шкоди недобросовісною та неправомірною порівняльною рекламою, на відшкодування шкоди відповідно до законодавства України.
Завдання реклами.
Реклама — цілеспрямований інформативний вплив опосередкованого характеру на споживача для просування товарів та послуг на ринок
Основне завдання реклами — спонукати до купівлі даного товару певного споживача (покупця). Тому рекламодавці мають знати, чи реклама створила, підтримала, поглибила імідж підприємства та його товару чи послуги, чи спонукала реклама товару купувати його, чи створила реклама коло постійних клієнтів тощо.
Завдання реклами можна згрупувати наступним чином:
- престижні, які проявляються у формуванні образу товару та іміджу фірми;
- комерційні завдання, до яких належать стимулювання продажу (збуту), пошук вигідних партнерів.
Але у порівнянні - завданням реклами є створити обізнанність про товар і сформувати переваги до торгової марки, а завданням стим. збуту заключити договір.
Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції (у частині, що стосується використання рекламних матеріалів, упаковки, зовнішнього вигляду виробу, порівняльної реклами та трендів).
Частково рекламний менеджмент регулюється також Зак “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996р.
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Глава 2 НЕПРАВОМІРНЕ ВИКОР-НЯ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ'ЄКТА (ПІДПРИЄМЦЯ). Стаття 4. Неправомірне викор-ня чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки. Неправомірним є викор-ня без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх викор-ня. Викор-ня у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).Стаття 5. Неправомірне викор-ня товару іншого виробника. Неправомірним викор-ням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи. Стаття 6. Копіювання зовнішнього вигляду виробу. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням. Дія цієї статті не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальноївласності. Стаття 7. Порівняльна реклама. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця). Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.
Закон України «Про рекламу».
Правове регулювання рекламного менеджменту є невід”ємною частиною економічної системи суспільства. Основним нормативним документом, що регламентує правові відносини в рекламному менеджменті є Закон України “Про рекламу” від 3 червня 1996 р. Цей Закон регулює відносини, які виникають в процесі виробництва, розміщення та реалізації реклами на ринках товарів і послуг, а також ринків банківських, страхових та інших послуг, які пов”язані з використанням грошей громадян та юридичних осіб. Дія Закону не розповсюджується на правові відносини, пов”язані з інформацією про події суспільного та політичного життя.