Главная | Обратная связь

Показання з чужих слів. Умови визнання їх допустимості.

Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

При прийнятті цього рішення суд зобов'язаний враховувати:

- значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

- інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані;

- обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;

- переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;

- складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;

- співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;

- можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини немож­ливості такого допиту.

Суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона:

- відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу;

- відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись вимозі суду дати показання;

- не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;

- перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.

Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.

Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрю­ваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана.

Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співро­бітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Показання з чужих слів не надає достатніх можливостей для перевірки первинного змісту і джерела наданої інформації. З огляду на це виникають значні складнощі щодо з'ясування достовірності фактичних даних, отриманих в результаті таких показань.

Тому законодавець встановлює додаткові вимоги: «суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами»; суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана».

У будь-якому разі джерело інформації має бути відоме - це слова іншої відомої особи, яку з певних причин саму не може бути допитано. Доказами не можуть бути дані, джерело яких невідоме (слухи, плітки).

Часто у використанні показань з чужих слів виникає потреба коли особа, яка надала первинні дані тяжко хвора чи померла. Якщо є загроза втрати показань хворої, слід скорис­татись можливостями, які надані ст. 225 КПК України: «У виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хво­роби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду»; «Для допиту тяжко хворого свідка, потерпілого під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання».