 |
|
Особливості доказування за допомогою непрямих доказів.(улики)
Непрямі докази - це докази, які встановлюють проміжні факти, за допомогою яких шляхом умовиводів можна прийти до висновку про існування головного факту.
характерні особливості непрямих доказів.
1. Зв'язок змісту непрямого докази з обставинами справи завжди многозначна. Непрямий доказ не дозволяє зробити однозначний, тобто категоричний висновок про існування доказуваного обставини; яке випливає з нього вивід завжди має характер припущення. Так, наявність слідів крові на одязі підозрюваного у вбивстві ще не означає його винності у вчиненні злочину, але правдоподібно пояснює походження цих слідів.
2. З урахуванням сказаного один непрямий доказ не може слугувати надійним засобом встановлення будь-якої обставини. Доведення на основі непрямих доказів вимагає, щоб кожен проміжний факт був встановлений кількома доказами.
3. Доведення на основі непрямих доказів у силу багатозначності їх зв'язку з доказываемым фактом потребує набагато більшої сукупності доказів, ніж при використанні прямих доказів. Це обумовлено тим, що кожний непрямий доказ має бути, по-перше, перевірено з точки зору достовірності його змісту, по-друге, порівнювати з іншими доказами, зміст яких спрямовано на встановлення того ж факту.
4. Непрямий доказ здатне служити надійним засобом доказування лише в тому випадку, якщо воно знаходиться у певному взаємозв'язку з іншими доказами. Наявність такого взаємозв'язку проявляється в збігу висновків, що випливають з непрямих доказів, отриманих з різних джерел, і у відсутності можливості зробити інший висновок з наявної сукупності доказів.
5. Належність непрямого доказу на початковому етапі доказування завжди лише вірогідна, оскільки його зв'язок з обставинами справи може бути виявлена лише через зіставлення з іншими такими ж доказами. Існуюча небезпека втрати цієї інформації внаслідок неправильної оцінки її відносності вимагає уважного ставлення до відбору вступників органу розслідування відомостей.
31. Використання в судовому провадженні показань, одержаних в досудовому розслідуванні.
1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
3. Свідок, експерт зобов’язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.
4. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Стаття 225. Допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні
1. У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такогосвідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.
2. Допит проведений слідчим суддею- суд сприймає як докази.А допит,що бкв проведений слідчим чи прокурором – суд може використовувати як попередні показання,щоб порівняти їх. І дізнатися чому були змінені показання.