Главная | Обратная связь

Показання потерпілого їх предмет. Особливості їх оцінки.

, потерпілий може бути допитаний про обставини суспільно небезпечного діяння і його істотні ознаки (час, місце, спосіб), про осіб, що брали участь у злочині, роль кожного з них, про характер ірозмір шкоди, заподіяної злочином (наскільки ці дані відомі потерпі­лому), про взаємини між потерпілим та обвинуваченим, у деяких ви­падках — про взаємини потерпілого зі свідками (якщо це має значен­ня для оцінки показань свідка чи потерпілого). Потерпілий може та­кож повідомити дані про обставини, які передували вчиненню злочи­ну, а також про події, які відбувалися після вчинення Злочину, наприклад, про відшкодування обвинуваченим шкоди, про прими­рення між ним та обвинуваченим, що за певних умов може розгляда­тися як підстава для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності тощо. До показань потерпілого застосовуються ті ж пра­вила, що й до показань свідка — якщо потерпілий повідомляє фактич­ні дані, про які він дізнався від інших осіб, ці особи повинні бути встановлені і допитані, а якщо їх допит неможливий з якихось поваж­них причин, то необхідно перевірити, де, коли, від кого потерпілий одержав певні відомості. Не можуть бути доказами повідомлені потер­пілим дані, джерело яких невідоме.

Процесуальне становище потерпілого істотно відрізняється від ста­новища свідка, що впливає на сутність та на оцінку його показань. По­терпілий є учасником процесу він має право давати показання, обов'язок давати показання на нього не покладається, якщо потерпілий дає показання, то він зобов'язаний давати правдиві показання. Крім того, на потерпілого покладається обов'язок з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, про­курора, суду і судді.

Як учасник процесу потерпілий має права для захисту власних ін­тересів, зокрема має право брати участь у процесі доказування, отже, і свої показання потерпілий може використовувати як засіб відстоювання власного процесуального інтересу у справі. Таким чином, по­терпілий може підчас допиту висловлюватисвої міркування щодо осіб, які могли вчинити злочин, пропонувати свої версії, свою оцінку доказів, з якими він був ознайомлений. Такі міркування, здогадки, умовиводи потерпілого не є доказами, вони враховуються при розроб­ці версій, визначенні напрямку розслідування.

Оцінка показань потерпілого провадиться за загальними правила­ми, результатом оцінки будуть висновки щодо належності, допусти­мості та достовірності повідомлених потерпілим даних. Як і при оцін­ці показань свідка, слід ураховувати, що на достовірність показань потерпілого можуть вплинути як об'єктивні умови сприйняття, збере­ження в пам'яті й відтворення певної інформації, так і суб'єктивні властивості потерпілого, що виявилися на всіх зазначених етапах формуванні показань, а також стан потерпілого, його особисті якості. Крім того, оцінка показань потерпілого повинна провадитися з огляду на те, чи був потерпілий підданий насильству з боку осіб, що вчинили злочин, в якому емоційному стані він знаходився в момент безпосе­реднього контакту зі злочинцем (був наляканий, обурений), якими були дії самого потерпілого, пов'язані зі злочином (чи припустивсявін учинків, які спровокували злочин, чи була його поведінка віктимною). Необхідно врахувати і зацікавленість потерпілого в результатах розгляду справи, і те, що потерпілий міг скористатися своїм правом і ознайомитися з усіма матеріалами кримінальної справи, а в судовому засіданні був присутній під час всього судового слідства, і на нього могли вплинути ті дані, з якими він ознайомився, які він сприймав у судовому засіданні.