 |
|
Особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених.
З урахуванням вікових та психологічних особливостей, а також роду занять до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України,а саме:
1) особисте зобов’язання;2) особиста порука;3) застава;4) домашній арешт;5) тримання під вартою.
Тимчасовим запобіжним заходом, який можливо застосувати до неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, є затримання в порядку статей 188-191 КПК України.
Втім,затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а самевиконання неповнолітнім підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання таким спробам як:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується;
5) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час досудового розслідування будь-які запобіжні заходи до неповнолітнього застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора. Причому слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Якщо таки слідчий суддя дійде висновку про достатність підстав тримання неповнолітнього для затримання неповнолітнього або взяття під варту то про це негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють (частина третя статті 492 КПК України). Крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України, до неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, – передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (стаття 493 КПК України).
Таке передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку.
Передання під нагляд батьків та інших осіб можливе лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого. В той же час особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов’язання, заздалегідь про це повідомивши.
Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу (глава 18 КПК України) або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.
До передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд суд зобов’язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім і впевнитися у тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім.
При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання. У разі порушення цього зобов’язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п’яти розмірів мінімальної заробітної плати.