Главная | Обратная связь

Структура системи пенсійного забезпечення в Україні. Коротка довідка

Система пенсійного забезпечення в Україні

У багатьох країнах світу пенсійні системи вже давно стали багаторівневими і нагадують своєрідний «пенсійний пиріг». На такий «пиріг» перетворюється і пенсійна система в Україні. Як буде пектись цей пиріг, і з яких складових він буде складатись буде вирішено Урядом. Нинішня система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Обов’язкові відрахування до Пенсійного фонду (35,2%: 33,2%-роботодавець, 2%- працівник) робляться зазвичай вашою бухгалтерією при нарахуванні вам заробітної зарплатні. По суті, Пенсійний фонд - великий «грошовий мішок», куди спочатку йдуть всі відрахування з заробітних плат, і потім йде розподіл серед пенсіонерів - при досягненні пенсійного віку вони зазвичай отримують пенсію. Нагадаємо, що органи Пенсійного фонду ведуть чіткий персоніфікований облік надходжень страхових внесків кожного українця. Пенсійний фонд забезпечує роботу єдиного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Пенсійний фонд на сьогодні забезпечує нарахування та виплату «державних» пенсій. Тенденція, яка спостерігається в Україні (так само, як і в багатьох країнах) досить сумна: скорочення питомої ваги працюючого населення, та збільшення кількості пенсіонерів. При нинішній пенсійній системі дефіцит Пенсійного фонду неминучий. Який вихід? Україна, в цьому плані не буде «відкривати велосипед» - в країні вже започатковано пенсійну реформу: в країні уже створений третій рівень пенсійної системи та створюється другий – обов’язковий накопичувальний рівень. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Громадяни, майбутні пенсіонери можуть добровільно сплачувати внески до НПФ, та в майбутньому отримати додаткову пенсію. Другий рівень пенсійної системи - той, який має створитися в найближчому майбутньому. Як працює 2 рівень на практиці? Передбачається, що молоді люди - майбутні пенсіонери будуть обов’язково перераховувати певну суму (від 2 до 7% від нарахованої заробітної плати) у так званий спеціальний Накопичувальний пенсійний фонд. Останній може управлятись як виключно централізовано державними структурами, так і приватними компаніями з управління активами. Ідея в тому, що Накопичувальний фонд має забезпечувати збереження коштів та їх примноження шляхом ефективного інвестування пенсійних активів. Відповідно кожний, хто інвестував частину своєї заробітної плати в Накопичувальний фонд, буде отримувати не тільки звичайну «державну» (солідарну) пенсію від Пенсійного фонду, але і додаткову пенсію, за рахунок коштів, облікованих на його накопичувальному пенсійному рахунку. Фактично другий рівень - це щось середнє між першим та третім рівнем. В світі існує декілька моделей формування та управління обов’язковим 2 рівнем пенсійної системи. Що зараз відбувається з 2 рівнем? Міністерством праці та соціальної політики у грудні 2009 року створена робоча група з опрацювання проекту Закону України "Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування" та законодавчих актів, необхідних для створення умов із запровадження другого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Метою зазначеної робочої групи є підготування до другого читання у Верховній Раді України законопроекту про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (другого рівня). Законопроект про другий рівень прийнятий Верховною Радою України у першому читанні у квітні 2007 року. З тих пір відбулись зміни у законодавстві, які викликають необхідність внесення поправок до варіанту, прийнятого у першому читанні. Варіант законопроекту, який прийнятий Верховною Радою України у першому читанні, передбачає створення єдиного Накопичувального фонду та можливість вибору недержавних пенсійних фондів учасниками другого рівня через певний час – через 11 років з дня запровадження сплати внесків до другого рівня. Хто здійснюватиме адміністрування другого рівня? Згідно існуючого законодавства, передбачається, що Адміністрування Накопичувального пенсійного фонду здійснюватиме Пенсійний фонд України. На Пенсійний фонд України покладається функція збору обов’язкових страхових внесків до другого рівня та контролю за своєчасністю та повнотою їх сплати. У разі створення єдиного Накопичувального пенсійного фонду координація діяльності другого рівня здійснюватиметься Радою Накопичувального пенсійного фонду, до складу якої входитимуть представники від центральних органів виконавчої влади, представники, призначені Верховною Радою України (у тому числі від Національного банку України), а також представники від застрахованих осіб та роботодавців. Рада Накопичувального пенсійного фонду обиратиме за конкурсом компанії з управління активами, зберігача, аудитора, які обслуговуватимуть Накопичувальний пенсійний фонд. Інвестування пенсійних активів другого рівня здійснюватиметься за більш консервативними нормативами, передбаченими Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Кошти другого рівня належатимуть застрахованій особі на правах власності. За рахунок таких коштів будуть здійснюватись виплати довічних пенсій: або довічної пенсії з установленим періодом або довічної обумовленої пенсії або довічної пенсії подружжя. Такі види пенсійних виплат будуть здійснюватись при досягненні особами пенсійного віку. Якщо суми накопичених коштів особи не буде достатньою для здійснення виплат довічної пенсії, тобто накопичення не досягатимуть суми, визначеної Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, така сума коштів буде виплачуватись особі одноразово. У разі визнання особи інвалідом першої або другої груп, буде можливість обирати: отримати кошти одноразово чи використати їх на оплату довічної пенсії при досягненні пенсійного віку. У разі смерті учасника другого рівня накопичені кошти виплачуватимуться особі, визначеній померлим учасником. При відсутності такої особи, накопичена сума коштів померлого учасника другого рівня передається у спадщину. В рамках обговорення схваленої Кабінетом Міністрів України у жовтні 2009 року Концепції подальшого проведення пенсійної реформи відбувалась дискусія щодо моделі функціонування другого рівня пенсійної системи та можливості спрямування обов’язкових страхових внесків одразу, із запровадженням другого рівня, до недержавних пенсійних фондів. Висловлювались різні думки, у тому числі зазначалось, що питання про спрямування коштів другого рівня до недержавних пенсійних фондів має вирішуватись з урахуванням того, чи відповідає діяльність на третьому рівні міжнародним стандартам з таких питань, як інвестування пенсійних коштів, облік коштів, звітність, розкриття інформації, нагляд та контроль, здійснення пенсійних виплат, а також дотримання загальних принципів: прозорості, чесності, справедливості. Вище керівництво країни вже підтвердило бажання проводити пенсійну реформу, при Президентові створено Комітет з економічних реформ. Відповідно до Програми економічних реформ України на 2010 – 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" запровадження другого рівня в Україні передбачається до кінця 2012 року. Резюме Таким чином, «пенсійний пиріг» майбутнього пенсіонера буде включати три складові - пенсій із першого, другого та третього рівня. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Таке поєднання має забезпечити соціальні гарантії та фінансову стабільність пенсійної системи. Адже солідарна та накопичувальна системи підвладні впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до інфляційних, друга - навпаки. Реформована солідарна система враховуватиме інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна - стимулюватиме до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами. Зміни з 01 липня 2013 року в пенсійному законодавстві       З 01 липня ц. р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії” (№ 231-VII). Цим Законом внесено зміни до законів “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”. Таким чином, законодавством урегульовано низку питань пенсійного забезпечення. Починаючи з січня 2004 року, при призначенні пенсій за нормами Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон 1058) час перебування жінок у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами до страхового стажу не зараховувався (оскільки вони не вважалися застрахованими особами і, відповідно, за них не сплачувалися внески до Пенсійного фонду). З 01 липня 2013 року особи, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами й отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, будуть застрахованими особами. Цей період буде зараховуватися до страхового стажу під час призначення їм пенсії. Щоб ця норма почала діяти, Парламент вніс зміни до законодавства щодо збору єдиного соціального внеску (ЄСВ). Починаючи з липня цього року платниками єдиного внеску визначено також підприємства, установи, організації, фізичних осіб, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, а також осіб, які перебувають у відпустці та отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, нараховують єдиний внесок у розмірі 33,2 % суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами та утримують єдиний внесок у розмірі 2 % таких сум з осіб, які перебувають у відпустці та отримують таку допомогу. Зазначені суми нарахованого та утриманого єдиного внеску відображаються платником у звітності до Пенсійного фонду та підлягають сплаті за календарний місяць в якому їх нараховано, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У зв’язку з набранням чинності вищезазначеного Закону Пенсійним фондом України розроблено проект постанови правління Пенсійного фонду України “Про внесення змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України щодо нарахування та сплати єдиного внеску з сум допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами”, який направлено на погодження зацікавленим міністерствам, сторонам соціального діалогу та розміщено на веб-сайті Пенсійного фонду України. До 01 липня 2013 року діти, які отримували пенсію у зв’язку з втратою годувальника та які досягли 18-річного віку, втрачали право на отримання такої пенсії за місяці перерви у навчанні між закінченням одного навчального закладу і вступом в інший. Тобто, дитині, яка закінчила школу у червні, а розпочала навчання у вищому навчальному закладі з вересня, пенсія за липень і серпень не виплачувалась. Діти не отримували пенсію у період перерви в навчанні навіть в одному й тому ж закладі (між отриманням кваліфікації бакалавра і вступом до магістратури). Новий закон цю несправедливість виправив: відтепер діти (якщо вони навчаються за денною формою навчання) матимуть можливість отримувати пенсію у зв’язку з втратою годувальника в періоди перерви в навчанні, але за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців. Також змінено механізм щорічного перерахунку призначених пенсій з 01 березня кожного року, що передбачений частиною 2 статті 42 Закону 1058. Порядок проведення такого перерахунку, як і раніше, буде визначатися у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України. Якщо за чинним законодавством право на перерахунок пенсій визначалося залежно від того, на скільки у попередньому році зріс розмір пенсії особи, то в зв’язку зі змінами, внесеними новим законом, це не матиме значення. Перерахунку фактично підлягатимуть всі пенсії, раніше призначені за Законом 1058. При цьому заробітна плата, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, буде підвищуватися на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком. Кожному пенсіонерові гарантується підвищення заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, на коефіцієнт не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік. Законом пенсіонеру надано можливість під час визначення зарплати для обчислення пенсії з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, в першу чергу виключити періоди одержання допомоги по безробіттю (за ці періоди враховується мінімальна зарплата) незалежно від їх періодичності. Також удосконалено механізм визначення середньомісячного коефіцієнта зарплати особи у разі, коли є неповні місяці страхового стажу (місяці, в яких заробіток менше мінімальної заробітної плати). Це дасть можливість збільшити розмір пенсії.