 |
|
Загальна характеристика літературного процесу Англії XVIII ст.
Літературний процес поділяється на 3 періоди:
- 1 період – 1 третина століття к. 17 ст – 30рр 18 ст – доба раннього просвітництва. Просвітницький класицизм в англійській поезії і драматургії. Поезія, ліро-епос: О.Поуп – заслуга полягає в тому, що він трансформує Олександрівський вірш(12 скл.) у 10 складовий двовірш – героїчний куплет. Перекладав епос Гомера. Поема «Вінзорський ліс»(рококо), «Викрадення Локона».
Дж. Аддісон «Похід». Розвивається класицистична драматургія. Аддісон пише трагедію в стилі Корнеля з римських історій «Катон» - державний діяч.
Річард Стіл – комедіограф, писав в стилі Мольєра.Має назву «ніжний чоловік».
Розвивається Міщанська драматургія – Дж.Лілло «Лондонський купець».
Починає розвиток жанр роману – ранньопросвітницький роман –Д.Дефо, Д.Свіфт. Розгортається боротьба між різними групами просвітників : лібералами (Дефо, Стіл, Аддісон) і радикалами (Свіфт).Формується англійська державність, заснована на конституційній монархії, переростає межі свого острова, займаючи численні території по всьому світі( колонії в Австралії, Індії, Шотландії)
З приєднанням Шотландії в 1807 році Англія іменується об’єднаним Британським королівством
Ліберали вважали, що Англія має право втручатись в суверенність тубільних (диких)племен, але не вдаватись до крайностей, жорстокості. Говорили, про культуртрегерство – поширення культури, цивілізаторська місія.
Думав Дефо «Робінзон Крузо» герой плив до Африки за рабами – глибоко- філософський роман, колоніальний роман.
Д.Свіфт заперечував будь-яку колоніальну політику і називав її «бандою м’ясників»
- 2 період - 40-50 рр. просвітницький реалізм доба Зрілого Просвітництва. Англійський просвітницький роман. Першим після Дефо і Свіфта, які представляли ранньопросвітницький роман, був Річардсон – автор епістолярних романів(роман у листах). Дуже глибокою була психологічна структура. Автор розповідає про свої почуття, настрої. Порушує соціально-побутові проблеми і за зразком Дефо і Свіфта акцентує увагу на документальності життєвих фактів. Найбільш популярними романами Річардсона «Памела або винагороджена доброчесність» - йдеться про Памелу, яка покоївка в дому сквайера (пана). Дівчина порядна, тонка почуттями. Син пана спокушає її. Вона скаржиться на долю, вона визнає своє помилки, але не ламається, вона зуміла вистояти, зуміла залишитись ніжною, порядною, вміє прощати. Син оцінив це і запропонував руку і серц, дівчина погоджується, стає господинею, жінкою, матір’ю. вона розповідає в листах подрузі цю історію. Возвеличує людську порядність, доброчесність. Доля винагородить за страждання; «Клариса, або історія молодої леді» - йдеться про заможню дівчину, яку батьки хочуть видати заміж за нелюба. Вона хоче тікати, але розуміє, що їй ніде укритися звертається до друга Ловеласа(вперше вводить в літературу образ ловеласа), він скористався цим, збещестив її, у листах розповідається ця історія, окресленні людські характери у всій глибині, довіра і підсту, дружба і цинізм. Роман здобув шалену популярність. Особливо вдався образ Ловеласа;,«Історія сера Чарльза Градісона» - центральний герой мав бути протилежністю до Ловеласа. Роман вийшов ідеалізованим, схематичним. Читач сказав «не вірю», продовжував захоплюватись Ловеласом.
Генрі Філдінг – творець жанру роману «Комічна епопея». У його творах представлена жива дійсність, реальність. Найбільш популярні твори : «Історія покійного Джонатана Уальда Великого, «Історія Тома Джонса, знайди». У його романах виявляється гумор та іронія. Розкриває сучасну дійсність і характери. Саме тому говорить про роман як комічну епопею.
Т. Смоллет : романи, які визначаються, як романи гротескні, роман – дороги. Твори: «Пригоди Перегріна Пікля », «пригоди Родріка Рендома» у цих творах автор показує світ у дуже неприглядному світлі, моторошним, страшним, жорстоким, світ виживання. Виживає сильніший. Вирізняється добро і зло, людська підступність, лукавство, жорстокість. Річардсон показу,я к може бути добре, то Філдінг, якщо людина хоче, то знайде куточок для щастя, а Смоллет каже, що в житті людини немає найменшої шпаринки для щастя.
- 3 період 60-70 рр – пізнє просвітництво – розвиток сентименталізму. Лоренс Стерн вперше вводить термін «сентименталізм». Дж.Томсон. у 60-70 рр формуються сентиментальні школи :
1) ранньосентиментальна – цвинтарна лірика: Томас Грей, РОберс Блейр, Едвард Юнг, Даніель Харві.
2) пізньосентиментальна лірика відкидає меланхолію, самонавіювання є більш радикальною, дієвою, ставить актуальні гострі проблеми сучасності. Говорить про процес руйнації старосвітнього укладу життя, руйнації села, сільської громади. Предст: Олівер Голдсміт, Вільям Купер, Даніель Креб.
К ст.. – 80-90 рр пов’язані з розвитком пре романтизму:
1) Літературна містифікація, тобто стилізована під бардівську лірику, фольклоризація сюжетів, використання тропів, фігур, видання анонімне: «Пісні Оссіана»Дж.Макферсона, «Поеми Роулі» Чаттертон
2) Жанр готичного роману, роман жахів : Уолпол, Рів, Льюїс, Радкліф. Наприкінці століття з’являється Р.Бернс – естетика сентименталізму та преромантизму зливаються.
Даніель Дефо- публіцист, журналіс, письменник, зачинатель роману нового часу (1660-1731) народився в Лондоні. Батько – Джейм Фо – свічкар, мав фабрику і передав її сину. Він не мав хисту до бізнесу, вона зазнала краху, то багатів, то збіднів. За ним ганяли кредитори по всій Англії. Прізвище змінив за рахунок кредиторів, його родина навіть не знала де він. Існувала група просвітників, і він належав до партії лібералів, тому постійно ворогував з Свіфтом, бо той належав до радикалів.
Був журналістом, видав газету під назвою «Огляд». Написав публіцистичні твори: "Дослід про проекти", "Просьба бідняка", "Меморіал Легіону", "Чистокровний англієць", "Найкоротший спосіб розправи з дисидентами".
Жанрове розмаїття романів Дефо "Моль Флендерс", "Полковник Джек", "Роксана", "Капітан Сінглгон", "Щоденник чумного року", "Мемуари кавалера" (авантюрний роман, мемуарний роман).
«Робінзон Крузо» написаний у 1719 році. «Робінзон Крузо» - антиколоніальний роман, автобіографічний роман, "робінзонада", "утопія", роман мандрів і пригод, роман-притча, авантюрний роман, роман-щоденник, мемуарний роман, роман про морські пригоди, документальний роман.
Поштовхом до написання стала історія моряка Олександра Селькірка, опинився на безлюдному о-ві волею долі, прожив 4 роки, здичавів, забув людську мову, коли його найшли, то потрібен був тривалий період реабілітації, не любив говорити про пригоди, репортери не давали йому свободи. Немає свідчення, що Дефо з ним не зустрівся.
Стиль – сухий, скупий на слова, детально описує, передає, що з ним відбувається. Робінзон попав на острів, став відзначати кожен день який проводив, вів щоденник. Робінзон – представник буржуазного світу, світу комерції, комерсант: твердість, корисливість, рішучість, хитрість, жорстока, аморальна людина.
Він був продуктом того світу і залишився, але волею автора Робінзон поча змінюватись, міняється життєва філософія: гроші – сміття, відбувається переоцінка цінностей. Безлюдний острів став своєрідним експерементом, випробування людських якостей. Робінзон міняє свої погляди на життя. Особливо це стосується ставлення до інших людей. Людина – раб, людина – конкурент. Побачив Пятницю, який схилився перед ногами Робінзона, готовий стати рабом за порятунок. Робінзон оцінив, що значить людське товариство. Людина може бути співрозмовником. Прищеплює мораль, людину їсти не можна. Знайшов Біблію, пройнявся Святим Письмом, коли захворів лихоманкою, то звернувся до Бога. Сам Дефо протестант, пуританин, але в скрутну хвилину звертається до Бога. Робінзон всіх міряє по собі, і думає тими категоріями як би він вчинив. В образі Робінзона Дефо показує англійських цивілізаторів, що захоплення колоній може проходити в цілком цивілізований спосіб.
Характер Робінзона подається в еволюції героя від "блудного сина", шукача пригод, авантюриста-работорговця до заповзятливого, працьовитого господаря, мужнього і впевненого у власних силах; єдність з природою, господарське використання її дарів; сила духу і віра в Бога, цілеспрямованість, наполегливість і витривалість, здатність залишатися цивілізованою людиною навіть в екстремальних умовах довготривалої самотності і відтворювати здобутки цивілізації.
Підлітків у творі захоплює романтика мандрів і пригод, відкриття нових земель, мотив випробування людини в екстремальних умовах, утвердження геройства, мужності і витривалості людини, але підліток не розуміє підґрунтя роману, а вже зрілий читач, який знає проблеми тогочасної дійсності проникне і соціально-політичні і філософські глибини роману.
«Робінзонада" – художній твір, в якому розповідається про пригоди на безлюдній землі, частіше – острові, де людина сам на сам з природою виявляє силу духу й розуму у боротьбі за виживання. В українській л
Роман «Робінзон Крузо» увійшов у світову літературу як прообраз новітнього європейського роману і як зачинатель світової «робінзонади», до якої належать такі відомі твори, як «Мауглі» Кіплінга, «Таємничий острів», «Тарзан» тощо, де зустрічається герой, відрізаний від цивілізації й примушений боротися за своє виживання. В українській літературі: «Син України» Ігор Федів, Валентин Злотополець. Лизогубу присвячено повість
Джонатан Свіфт (1667-1745) народився в Ірландії, виховував дядько, який поставив за мету зробити з небожа священика, здобув вищу богословську освіту в Дублінському університеті, проте це не приваблювало юнака.Дж.Свіфт – активний учасник боротьби ірландського народу проти колоніального режиму. Актуальність памфлетів письменника, розкриття трагедії народних мас, засудження соціальної несправедливості, релігійного протистояння ("Листи сукнаря", "Скромна пропозиція", "Казка бочки" та ін.)
Роман «Мандри Гулівера »написаний 1726 р. це соціально-філософський, фантастичний роман-пародія, "антиутопія", роман-застереження.
Історія створення став роман Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», ідейне протистояння Дефо і Свіфта, полеміка з Дефо на сторінках роману, остаточний поштовх – це пародія на «Робінзон Крузо».
Особливості композиції роману: подається 4 структурних частини роману, які об’єднанні центральним героєм – Гулівером, мотив подорожі – шукання найвідповіднішого для людини суспільного устрою.
Зовні Свіфт використав канву морських мандрівок екзотичними країнами. Свіфт каже нема куди тікати, куди б ти не виїхав, то тебе знайде сутність.
Ідейний зміст та проблематика твору - просвітницьке прагнення "виправити світ"; критика суспільно-політичного устрою Англії XVIII ст., засудження воєнщини, колоніальної політики уряду, міжпартійної ворожнечі, придворних інтриг та деспотизму монархів, викриття загальнолюдських моральних вад.
Побудовані мандри за цікавою схемою, Свіфт протиставляє Гулівера Робінзону, він є лікарем і їде пізнавати світ,а Робінзон підлаштовує світ під свої інтереси. Гулівер пристосовується до обставин, випадковостей, але збережено деякі риси Робінзона : доброзичливість, винахідливість, спостережливість, моральна стійкість, неприйняття агресивності, войовничості.
Філософська ідея втілена, що все в цьому світі відносне, сьогодні ти хтось, а завтра - ніхто. Образ Гулівера своєрідна лялька, маріонетка в руках автора, він посилає його в мандрівку на пошуки ідеального суспільства. Піддаючись, прилаштовуючи до всіх умов, які є. Є люлька на яку вішають одяг.
Символічно-алегоричні, фантастичні образи роману (втілення у образах мізерних, але войовничих ліліпутів пороків англійського суспільства; уявна спроба створення ідеалу людського суспільства: патріархальна країна велетнів, суспільство розумних коней-гуїгнгнмів, прозорий натяк на неспроможність, нежиттєвість цих утопій, їх непридатність для людського суспільства; «йеху» - створіння істоти, які схожі на мавпу, бридку, люблять пити сік рослин, стають п’яними, бридкими, "йєху" – образ-застереження перед небезпекою морального виродження людства);
Підлітками роман сприймається за двояким характером : захоплююча форма фантастичного роману і роман- мандрів та глибоко філософський роман із соціальним змістом.