Здавалка
Главная | Обратная связь

Роль і значення фінансового ринку у забезпеченні економічного розвитку України

Тема 11. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки України

Класифікація джерел фінансування інноваційної діяльності.

Основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є:кошти Державного бюджету України;кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету АРК;власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;інші джерела, не заборонені законодавством України.

Джерела фінансування інноваційної діяльності можна поділити на:

1) Державні ресурси:

- Власні (Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим; Бюджети обласні, місцеві, районні; Державний фонд фундаментальних досліджень; Державна інноваційна компанія; Позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний фонд зайнятості, інші фонди); Податкові пільги для інноваційних організацій)

- Залучені (Державна кредитна система; Державна страхова система)

- Позикові (Державні позики (державні займи, зовнішні займи, міжнародні кредити тощо); Податковий інноваційний кредит)

2) Ресурси підприємств (суб'єктів господарювання):

- Власні (прибуток, амортизація, мобілізація внутрішніх активів, грошові внески власників)

- Залучені (Внески, пожертвування, продаж акцій, додаткова емісія акцій; Інвестиційні ресурси інвестиційних компаній-резидентів, у тому числі пайових інвестиційних фондів; Інвестиційні ресурси страхових компаній-резидентів; Інвестиційні ресурси недержавних пенсійних фондів-резидентів)

- Позикові (Банківські, комерційні кредити, лізинг, форфейтинг, фран- чайзинг, реалізація облігацій підприємств; Бюджетні цільові кредити; Фонди венчурного капіталу; Інвестиційні ресурси іноземних інвесторів, у тому числі комерційних банків, міжнародних фінансових інститутів).


Роль і значення фінансового ринку у забезпеченні економічного розвитку України

Фінансовий ринок є одним із найважливіших сегментів загального національного ринку. Історично він виник з метою переміщення фінансових ресурсів від тих суб’єктів, які володіють вільними грошовими коштами, до тих, які мають потребу в фінансових коштах. Об’єктивною передумовою становлення фінансового ринку є розбіжність потреб у фінансових ресурсах у різних суб’єктів господарювання, яка поєднується з неоднаковістю можливостей для задоволення цих потреб. Для акумулювання тимчасово вільних коштів та ефективного їх використання й призначений фінансовий ринок, функціональна роль якого полягає в посередництві руху фінансових активів.

Фінансовий ринок як цілісна структура взаємовідносин між економічними суб'єктами виконує ряд таких функцій:

1. Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів через продаж цінних паперів.

2. Фінансування відтворювального процесу.

3. Сприяння переливу капіталу між галузями та компаніями.

4. Підвищення ефективності економіки в цілому.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин фіктивний капітал у вигляді фінансових активів опосередковує та юридично закріплює рух реального грошового капіталу в межах фінансового ринку.
Таким чином, існує надзвичайно тісний взаємозв'язок фінансового ринку й реального сектору економіки. Розвиток суспільного виробництва не можливий без ефективного перерозподілу капіталу в рамках економічної системи, який на сьогодні може забезпечити лише фінансовий ринок. Водночас сам фінансовий ринок існує тільки за рахунок реального сектору економіки, оскільки дохідність фінансових активів забезпечується прибутком, отриманим унаслідок продуктивного використання залученого на фінансовому ринку грошового капіталу. Цей зв'язок дає змогу повною мірою охарактеризувати визначну роль фінансових відносин, що виникають із приводу купівлі або продажу фінансових інструментів на сучасному етапі розвитку ринкового господарства.

На ринку фінансових послуг України сьогодні найактивнішими інституційними учасниками є комерційні банки, страхові компанії та фондові біржі, оскільки вони акумулюють найбільшу питому вагу фінансових ресурсів та справляють прямий вплив на розвиток виробництва в країні, інвестиційний клімат та добробут населення.

Як економічна теорія, так і практика свідчать про те, що фінансовий ринок, з одного боку, є невід'ємною складовою будь-якої ринкової економічної системи, а з другого, за певних умов, — може виступати фактором поширення кризових тенденцій у економіці, створюючи постійну загрозу стабільності як національних, так і світової економічних систем. Усе це вказує на необхідність ефективного регулювання фінансового ринку державою, й передусім дієвого контролю діяльності його професійних учасників — фінансових інститутів.

 





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.