Роль і значення фінансового ринку у забезпеченні економічного розвитку України
Тема 11. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку економіки України Класифікація джерел фінансування інноваційної діяльності. Основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є:кошти Державного бюджету України;кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету АРК;власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;інші джерела, не заборонені законодавством України. Джерела фінансування інноваційної діяльності можна поділити на: 1) Державні ресурси: - Власні (Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим; Бюджети обласні, місцеві, районні; Державний фонд фундаментальних досліджень; Державна інноваційна компанія; Позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний фонд зайнятості, інші фонди); Податкові пільги для інноваційних організацій) - Залучені (Державна кредитна система; Державна страхова система) - Позикові (Державні позики (державні займи, зовнішні займи, міжнародні кредити тощо); Податковий інноваційний кредит) 2) Ресурси підприємств (суб'єктів господарювання): - Власні (прибуток, амортизація, мобілізація внутрішніх активів, грошові внески власників) - Залучені (Внески, пожертвування, продаж акцій, додаткова емісія акцій; Інвестиційні ресурси інвестиційних компаній-резидентів, у тому числі пайових інвестиційних фондів; Інвестиційні ресурси страхових компаній-резидентів; Інвестиційні ресурси недержавних пенсійних фондів-резидентів) - Позикові (Банківські, комерційні кредити, лізинг, форфейтинг, фран- чайзинг, реалізація облігацій підприємств; Бюджетні цільові кредити; Фонди венчурного капіталу; Інвестиційні ресурси іноземних інвесторів, у тому числі комерційних банків, міжнародних фінансових інститутів). Роль і значення фінансового ринку у забезпеченні економічного розвитку України Фінансовий ринок є одним із найважливіших сегментів загального національного ринку. Історично він виник з метою переміщення фінансових ресурсів від тих суб’єктів, які володіють вільними грошовими коштами, до тих, які мають потребу в фінансових коштах. Об’єктивною передумовою становлення фінансового ринку є розбіжність потреб у фінансових ресурсах у різних суб’єктів господарювання, яка поєднується з неоднаковістю можливостей для задоволення цих потреб. Для акумулювання тимчасово вільних коштів та ефективного їх використання й призначений фінансовий ринок, функціональна роль якого полягає в посередництві руху фінансових активів. Фінансовий ринок як цілісна структура взаємовідносин між економічними суб'єктами виконує ряд таких функцій: 1. Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів через продаж цінних паперів. 2. Фінансування відтворювального процесу. 3. Сприяння переливу капіталу між галузями та компаніями. 4. Підвищення ефективності економіки в цілому. На сучасному етапі розвитку економічних відносин фіктивний капітал у вигляді фінансових активів опосередковує та юридично закріплює рух реального грошового капіталу в межах фінансового ринку. На ринку фінансових послуг України сьогодні найактивнішими інституційними учасниками є комерційні банки, страхові компанії та фондові біржі, оскільки вони акумулюють найбільшу питому вагу фінансових ресурсів та справляють прямий вплив на розвиток виробництва в країні, інвестиційний клімат та добробут населення. Як економічна теорія, так і практика свідчать про те, що фінансовий ринок, з одного боку, є невід'ємною складовою будь-якої ринкової економічної системи, а з другого, за певних умов, — може виступати фактором поширення кризових тенденцій у економіці, створюючи постійну загрозу стабільності як національних, так і світової економічних систем. Усе це вказує на необхідність ефективного регулювання фінансового ринку державою, й передусім дієвого контролю діяльності його професійних учасників — фінансових інститутів.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|