Главная | Обратная связь

Порушення письмової мови.

Для позначення вад писемного мовлення вживаються терміни "дисграфія" (від лат. "Графо" - пишу) і "дислексія" (від лат. "Лекс" - читаю). Частка "дис" вказує на якісне порушення процесу.

У дитини дисграфія і дислексія часто бувають пов'язані з різними порушеннями мовлення: дислаліями, дизартріями, алаліями - ​​і виражаються в особливих труднощах оволодіння письмовою мовою. У важких випадках оволодіння грамотою відбувається повільно, з великими труднощами і вимагає тривалої спеціальної допомоги.
Симптомами дисграфії прийнято вважати стійкі помилки в письмових роботах дітей шкільного віку, які не пов'язані з незнанням або невмінням застосовувати орфографічні правила.
Помилки при дисграфії є ​​стійкими і специфічними, що дозволяє виділяти їх серед помилок, характерних для більшості дітей молодшого шкільного віку в період початку оволодіння письмом. Дісграфічні помилки є численними, повторюваними і зберігаються тривалий час, пов'язані з несформованістю лексико-граматичного ладу мовлення, недорозвиненням оптико-просторових функцій, неповноцінною здатністю дітей диференціювати фонеми на слух і у вимові, аналізувати пропозиції, здійснювати складової і фонематичний аналіз та синтез .
Виділяють наступні групи помилок при дисграфії:
-спотворене написання букв;
-заміна рукописних літер, що мають графічну схожість, а також позначають фонетико -подібні звуки;
-спотворення звукобуквенной структури слова (перестановки, пропуски, додавання букв, складів);
-спотворення структури пропозиції (роздільне написання слова, злите написання слів, контамінації слів);
-аграмматізми.

Дислексія - порушення читання, яке пов'язане з ураженням або недорозвитко деяких зон кори головного мозку. Проявляється в утрудненні при розпізнаванні букв, при складанні букв в слоги, слогів в слова, що призводить часто до вгадування при читанні, до неправильного відтворення звукової форми слова, до майже повного нерозуміння тексту. Важка ступінь цього розладу призводить до алексії - повної нездатності до оволодіння навичками читання.

Аутизм та розлади спектру аутизму є однією з найпоширеніших форм неповносправності та порушень розвитку у дітей. Це біологічний по природі своїй розвиток, який обумовлює особливу будову та функціонування головного мозку – і як наслідок цього порушення соціального, мовленнєвого розвитку у дитини, обумовлює специфічні особливості її поведінки уже з раннього віку. Частота розладів спектру аутизму (РСА) є 2-6 на 1000 дітей, що є частіше, ніж багато інших форм неповносправності – таких як ДЦП, втрата слуху чи сліпота. Втім попри таку поширеність розлади спектру аутизму є найменш вірно і вчасно діагностовані з-поміж інших форм неповносправності, що обумовлює те, що цим дітям часто не надається належна реабілітація, а відповідно втрачаються можливості допомогти цим дітям у розвитку та самореалізації.

У зв'язку з прийняттям в нашій країні Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду, ранній дитячий аутизм виведений з рубрики психозів, специфічних для дитячого віку, і введений в рубрику так званих первазівних загальних розладів розвитку.
1.Різновиди РДА:
1.1 синдром раннього інфантильного аутизму Каннера / класичний варіант / РДА /;
1.2 аутістіческая психопатія Аспергера
1.3. ендогенний, постпріступний / внаслідок нападів шизофренії аутизм /;
1.4 резидуально-органічний варіант аутизму;
1.5. аутизм при хромосомних абераціях;
1.6 аутизм при синдромі Ретта;
1.7. аутизм неясного генезу.

2.Етіологія РДА:
2.1. ендогенно-спадкова (конституціональна, процесуальна), шизоїдна, шизофренічна,
2.2. екзогенно-органічна,
2.3. у зв'язку із хромосомним абераціями,
2.4. психогенна,
2.5. неясна.

 

3. Патогенез РДА:
3.1. спадково-конституціональний дизонтогенез,
3.2. спадково-процесуальний дизонтогенез,
3.3. набутий-постнатальний дизонтогенез.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ раннього дитячого аутизму:
Відповідно до міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10), виділяються наступні діагностичні критерії аутизму:
1. Якісні. Порушення взаємодії, які проявляються мінімум в одній з наступних областей:
а) нездатність адекватно використовувати для регулювання соціальної взаємодії контакт погляду, мімічне вираз, жестикуляцію;
б) нездатність до встановлення взаємозв'язків з однолітками;
в) відсутність соціо-емоційної залежності, що проявляється порушеною реакцією на інших людей, відсутність модуляції поведінки відповідно до соціальної ситуації;
г) відсутність загальних інтересів або досягнень з іншими людьми.
2. Якісні аномалії в спілкуванні, що виявляються мінімум в одній з наступних областей:
а) затримка або повна відсутність спонтанної мови, без спроб компенсувати цей недолік жестикуляцією та мімікою (часто передує відсутність комунікативного гуління);
б) відносна нездатність починати або підтримувати бесіду (при будь-якому рівні мовного розвитку);
в) повторювана і стереотипна мова;
г) відсутність різноманітних спонтанних рольових ігор або (у більш молодшому віці) наслідувальних ігор.
3. Обмежені, повторні та стереотипні поведінку, інтереси і активність, що проявляється мінімум в одній з наступних областей:
а) поглинання стереотипними і обмеженими інтересами;
б) зовні нав'язлива прихильність до специфічних, нефункціональних вчинків або ритуалів;
в) стереотипні і повторювані моторні манерізми;
г) підвищена увага до частин предметів або нефункціональних елементів іграшок (до їх запаху, дотику поверхні, видаваному ними шуму та вібрації).
Дитячий аутизм, що не входить в спектр шизофренічної симптоматики, характеризується порушеннями всіх сфер психіки - сенсомоторної, перцептивної, пізнавальної, мовленнєвої та емоційної, також яскраво виражені порушення в сфері соціальної взаємодії з оточуючими.
Згідно МКХ-10 серед порушень психологічного розвитку виділено дитячий (типовий) аутизм і атиповий аутизм. Симптоматика дитячого аутизму проявляється у віці до трьох років, тоді як ознаки психічних порушень при атиповому аутизмі спостерігаються після трьох років.
Ця хвороба вражає не тільки психічні функції (мова, інтелект, мислення), але й патологічно відбивається на сприйнятті дитиною цілісної картини світу. Основна проблема аутизму полягає в нерозумінні хворим загального сенсу подій, що відбуваються навколо. Хворі не мають власної думки.
Вже в перший рік життя виявляються початкові симптоми аутизму - дитина не реагує на видалення та наближення матері, не посміхається, не проявляє видимого інтересу до іграшок. У віці 2-3 років батьки відзначають незвичайність дитячої мови: ехолалія, перестановку займенників, наявність штампів і починають бити тривогу.
Надалі основними критеріями хвороби є:
- Відсутність у дитини прагнення до контактів з оточуючими;
- Відгородженість від зовнішнього світу;
- Слабкість емоційних реакцій;
- Недостатня здатність диференціювати людей, тварин, неживі предмети;
- Недостатня реакція на зорові і слухові подразники;
- Фобії (зокрема, неофобія - страх всього нового);
- Одноманітна поведінка, наявність постійних стереотипних, регресивних рухів (постукування, трясіння руками, біг по колу, розривання предметів)

При лікуванні дітей з РСА важливе проведення диференційної діагностики між проявами аутизму як аномалії розвитку і як синдрому шизофренічного процесу.
Важливе значення має психологічна корекція, основи якої розроблені К. С. Лебединської, О. М. Микільської, В. ВЛебедінскім та ін Психологічна корекція спрямована на подолання негативізму та встановлення контакту з дитиною, подолання сенсорного та емоційного дискомфорту, тривоги, занепокоєння, страхів , а також негативних афективних форм поведінки: потягів, агресії.
Особливо важливе значення має встановлення контакту з дитиною аугічним, активація його психічної діяльності і довільно регульованих форм поведінки. Для вирішення цих завдань особливо важливе значення має ігрова психотерапія.

VІ. План та організаційна структура завдання.

№	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення(контролю, наочності, інструктивні)	Розподіл часу у хв.
1. 2.     3.	Підготовчий етап: Організаційні заходи Постановка навчальних цілей та мотивація. Контроль вихідного рівня знань, навичок, умінь: 1)дати характеристику різним мовним порушенням(порушенням письмової і усної мови); 2) види заікання, медико-психологічна допомога при різних видах заікання; 3) дати характеристику клініко-психологічної структури РСА; 4) описати прояви синдрому РСА на різних вікових етапах.	ІІ	Індивідуаль-на теоретична співбесіда,   опитування.	Питання ІІ рівня	1-3хв.   10-25%
4.	Основний етап Формування професійних вмінь та навичок: 1)оволодіти навичками діагностики різних видів мовних порушень; 2) навчитись диференціювати РСА від інших порушень психічного розвитку дитини.	ІІ	Метод формування вмінь: практичний тренінг	"     Таблиці, малюнки, структурно-логічні схеми	60-90%
5.   6.   7.	Заключний етап Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок   Підведення підсумків заняття .     Домашнє завдання.	ІІІ	Методи контролю навичок:   індивідуальний контроль навичок або їх результатів;   Методи контролю вмінь: тестовий контроль.	Професійні алгоритми (інструкції) щодо формування практичних навичок та професійних вмінь. Таблиці, учбові альбоми Текстові ситуаційні нетипові задачі.   Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою Рекомендована література, питання.	10-25%

 

VІІ. Матеріали методичного забезпечення заняття:

Контрольні питання.

1.Дайте визначення синдрому РСА і опишіть найбільш характерні ознаки його проявів.

2. Перерахуйте можливі клініко-психологічні причини виникнення РСА.

3.Дайте порівняльну характеристику різних варіантів аутизму: синдрома Канера, Аспергера та ін.

4.Відмітьте основну різницю РСА як особливої форми психічного дизонтогенезу і симндрому аутизму при психоневрологічних захворюваннях і дитячій шизофренії.

5. Які принципи диференційної діагностики РСА від подібних станів?

6. Які особливості поведінки дітей з РСА?

7. Які методи корекції РСА ви знаєте?

8. В чому сутність холдінг-терапії?

 

Тести з множинним вибором:

1. До симптомів розладів спектру аутизму належать:

а) дитина рідко встановлює зоровий контакт з іншими людьми; +

б) переважно бавиться сама, перебуває наче у своєму власному світі; +

в) не може залишатися сама, постійно потребує щоб хтось з нею грався;

г ) розвиток мовлення значно відстає або відсутній; +

д) при спілкуванні активно використовує міміку і жести;

е) має стереотипні рухи; +

2. До симптомів сенсорних порушень у дітей з РСА належать:

а) акустична гіперчутливість (дитина не терпить гучні звуки, гомін); +

б) акустична гіпочутливість (дитина вимагає включити голосніше музику, телевізор, тільки тоді заспокоюється);

в) візуальна гіперчутливість (мружить очі, закриває їх); +

г) тактильна гіперчутливість (не переносить дотиків, погладжувань, певної тканини); +

д) тактильна гіперстимуляція (постійно потребує тактильного контакту, щоб її гладили, тримали на руках);

е) смакова, нюхова гіперчутливість (не переносить певних запахів, певної їжі). +

Задача.

Юрі 3 роки, він знає лише декілька слів і говорить їх начебто просто так, сам до себе. Хлопчик дуже часто мружить очі, особливо в нових ситуаціях, та коли багато людей. На спробу з ним поспілкуватись, ховається, відвертається і може прикривати очі руками. Не любить, щоб його брали на руки. Він часто підстрибує-танцює на одному місці, завжди однаково, стереотипно. Улюблені ігри: складає кубики в рядочок, бігає по хаті, сміється (але мама не розуміє чому)., багаторазово вмикає-вимикає світло, відкриває- закриває двері. Хоча хлопчик і не виявляє особливої ініціативи до рідних, видно, що він до них прив'язаний, хоч і бавиться переважно сам. А от на контакт з іншими дорослими і дітьми не йде. Якщо до нього звертатися-переважно не реагує: батьки декілька разів обстежували його в сурдолога, думаючи, що в нього порушення слуху.

Питання: Чи можна говорити про наявність розладу спектру аутизму в цього хлопчика? Як можна уточнити діагноз і диференціювати його від інших порушень розвитку дитини?

VІІІ. Література:

Олег Романчук. Розлади спектру аутизму. В запитаннях та відповідях. Львів. 2010.

Исаев Д.Н., Каган В.Е. Аутистические синдромы у детей и подростков: механизмы расстройств поведения. – М., 1979.

Либлинг М.М. Холдинг-терапия как форма психологической помощи семье с аутичным ребенком. – М., 1986.

Спиваковская А.С. Игра как средство коррекции аутистического поведения у детей. – М., 1981.

Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция: Сб. / Под ред. В.В. Лебединского, О.С. Никольской, Е.Р. Баенской. – М., 1990.

Лебединская К.С., Никольская О.С. Диагностика раннего детского аутизма. – М., 1991.

Лебединская К.С., Никольская О.С., Боенская Е.Р. и др. Работа по развитию речи детей с РДА. – М., 1986.

Лебединский В.В. Нарушения психического развития у детей. – М., 1985.

Никольская О.С. Проблемы обучения аутичных детей. – М., 1983.

 

 

Підготувала: Мартинова Ю.Ю.

 

 

Затверджено на засіданні кафедри, прот.№_ від «__»__ 201 р.

Зміст теми заняття (структурно-логічна схема).

Класифікація мовних порушень.

1. Порушення усної мови. 2. Порушення письмової мови.

Дисфонія

Брадилалія.

Тахілалія

Заікання

Дислалія.

Ринолалія.

Дизартрія

Алалія.

Афазія.