Цикл розвитку бичачого ціп'яка

ТЕНІАРИНХОЗ

Теніаринхоз (taeniarhynchosis) — хронічна хвороба людини, яка викликається паразитуванням в її організмі статевозрілого бичачого (неозброєного) ціп'яка.

Етіологія

Тіло неозброєного ціп'яка має плоску стьожкоподібну форму і складається з маленької голівки (сколекс), короткої шийки та довгої стробіли.

Довжина паразита досягає 4-10 м.

Сколекс має квадратно-овальну форму, оснащений 4 міцними присосками, за допомогою яких ціп'як прикріплюється до слизової тонкої кишки хазяїна. Стробіла складена з 1000-2000 майже квадратних члеників (проглотиди). Від шийки постійно відростають нові членики, які через 2,5-3 міс стають зрілими. Останні заповнені замкнутою маткою у вигляді стовбура з 16-35 боковими відгалуженнями. Вони рухомі.

Яйця бичачого ціп'яка оточені тонкою оболонкою, усередині знаходиться шестигачкова онкосфера з товстою, радіальне розкресленою оболонкою коричневого кольору. Розміри онкосфери 0,03-0,04х0,02- 0,03 мм.

Цикл розвитку бичачого ціп'яка

Цикл розвитку бичачого ціп'яка відбувається з участю двох хазяїв. Кінцевим хазяїном є тільки людина, проміжним — велика рогата худоба; можливо, північні олені.

Зрілі членики, які відокремились від стробіли, активно або з фекаліями покидають кишки людини і попадають у довкілля (грунт, траву, воду). При рухах вони розриваються і з них виходять яйця з онкосферами. При проковтуванні зрілих члеників і онкосфер велика рогата худоба заражається фінозом. Онкосфери активно проникають у капіляри слизової тонкої кишки і з кров'ю розносяться по всьому тілу. У скелетних м'язах, язику, серцевому м'язі вони затримуються, і з них розвиваються фіни (цистицерки). Фіна являє собою овальний міхурець розміром від просяного зерна до горошини, який наповнений рідиною і містить повернутий всередину сколекс.

Зараз відомо два штами паразита, які характеризуються різною тривалістю життя і ступенем імунізуючого впливу на організм хазяїна.

При вживанні людиною м'яса, яке містить життєздатні фіни, сколекс вивертається і прикріплюється з допомогою присосок до слизової оболонки тонкої кишки. Протягом 3 міс з моменту попадання фіни в тонку кишку людини з неї виростає статевозрілий бичачий ціп'як.

Епідеміологія

Теніаринхоз широко розповсюджений в усіх країнах. Найчастіше інвазії спостерігаються в країнах Африки, особливо в Ефіопії, де зараженість досягає 100 %. У країнах Азії найбільш неблагополучною по теніаринхозу є Монголія, в Південній Америці — Чилі (39%). В інших регіонах світу ураження населення теніаринхозом становить десяті і соті частки відсотка.

Одним із важливих факторів, які сприяють підтриманню кругообігу бичачого ціп'яка, є пасовищне і відгінне утримання великої рогатої худоби.

Єдиним джерелом інвазії великої рогатої худоби є людина. У неї бичачий ціп'як паразитує десятки років; в одному членику міститься до 175 000 яєць. У підтриманні кругообігу паразита найбільшу роль відіграють інвазовані пастухи. Вони забруднюють пасовища фекаліями, з яких розлазяться членики ціп'яка. Онкосфери зберігаються на поверхні грунту, в тіні, до 1 року; на сонці вони гинуть через 31-56 год. Розсіюванню онкосфер у довкіллі сприяють невпорядковані в санітарному відношенні відхожі місця.

Людина заражається бичачим ціп'яком при вживанні в їжу сирого або недостатньо підданого термічній обробці м'яса великої рогатої худоби, яке містить життєздатні фіни.

Споживання недовареного або недосмаженого м'яса є традицією деяких національних кухонь. В Сибіру розповсюджене вживання сирого мороженого м'яса, нарізаного або наструганого дрібними кусочками і приправленого сіллю, цибулею й перцем. У Вірменії вживають гейму — свіже сире м'ясо, пропущене через м'ясорубку і змішане з різними спеціями та провареною пшеницею. У Закавказзі поширеним блюдом є шашлик, який частіше добре підсмажений зверху, але всередині може залишатись напівсирим.

Клініка

Хворі скаржаться на біль голови, слабкість, запаморочення; часто виникають переймоподібний біль у животі, пронос, рідше нудота, блювання.

Хоч апетит збережений, хворі худнуть. Це зв'язано з тим, що бичачий ціп'як, живлячись вмістом кишок, забирає у хворого значну кількість поживних речовин, які надходять з їжею.

Типовою є скарга на свербіння в ділянці заднього проходу, що виникає внаслідок активного виповзання члеників. Іноді спостерігаються слабо виражені зміни з боку крові: недокрів'я, підвищення кольорового

Профілактика

Боротьба з теніаринхозом здійснюється шляхом проведення комплексу медичних і ветеринарних заходів. Медичні заходи направлені в основному на виявлення людей, інвазованих бичачим ціп'яком, їх дегельмінтизацію і обов'язкове знезараження виділених гельмінтів. З цією метою щорічно 2 рази на всій території проводиться обстеження на теніаринхоз тваринників, робітників м'ясокомбінатів і забійних пунктів комбінованим методом: шляхом опитування про відходження члеників ціп'яка і дослідження анально-ректального зскрібка на яйця теніїд.

Велике значення мають санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на упорядкованість населених пунктів, тваринницьких ферм. Наявність упорядкованих вбиралень на садибах, тваринницьких фермах попереджує розсіювання яєць паразита з екскрементами.

Не рекомендується купувати м'ясо, що не пройшло ветеринарно-санітарної експертизи. Вживати в їжу можна тільки добре проварене або просмажене м'ясо.

Ветеринарні заходи спрямовані на виявлення фінозних туш великої рогатої худоби та їх знезараження. У зв'язку з цим вирішальне значення мають якість і повнота ветсанекспертизи. Цистицеркозні туші великої рогатої худоби заморожують при температурі -12 °С без наступного витримування при низькій температурі або при -6°С з наступним витримуванням, при -9 °С 0 протягом 24 год.

План:

1.Визначення

2.Етіологія

- характеристика збудника

- цикл розвитку

3.Епідеміологія

4.Клініка

5.Профілактика

Чернігівський базовий медичний коледж

Чернігівської обласної ради

Самостійна робота

на тему:

Теніаринхоз

Студентки 4-го курсу

Спеціальності «Лікувальна справа»

Морєвої Вікторії

Чернігів 2014