Здавалка
Главная | Обратная связь

Обробка результатів

Процедура дослідження

Дослідження проводиться у парі, що складається з експериментатора та досліджуваного. Завдання дається як тест на моторну координацію. Про справ­жню мету дослідження досліджуваний не повинен знати до його закінчення.

Експериментатор має зручно посадити досліджу­ваного за добре освітлений стіл, дати бланк с чотир­ма прямокутними секціями, ручку і провести дос­лідження, що складається з чотирьох проб, даючи інструкції і відмічаючи час їх виконання за допомо­гою секундоміра.

У кожній пробі необхідно проставити хрестики у максимальній кількості квадратів однієї з прямо­кутних секцій за певний час.

Перед кожною пробою досліджуваного просять назвати кількість квадратів, яку він може заповни­ти хрестиками, розставляючи їх по одному в кож­ному квадраті за 10 секунд. Він записує свою відпо­відь у верхню велику клітинку першої прямокутної секції. Після проби, яка починається та закінчуєть­ся за сигналом експериментатора, досліджуваний підраховує кількість проставлених хрестиків та за­писує її у нижньому великому квадраті прямокут­ної секції. Важливо, щоб кількість припустимих та реально заповнених квадратів записував сам дос­ліджуваний.

Інструкція досліджуваному: «Вам необхідно за 10 секунд проставити якомога більшу кількість хрес­тиків у квадрати даної прямокутної секції. Перш, ніж почати роботу, визначте, скільки квадратів ви зможете заповнити. Запишіть це число у верхньому великому квадраті цієї прямокутної секції. Розстав­ляйте хрестики у квадрати за сигналом. Все зрозу­міло? Якщо так, то «Почали!»

Друга проба проводиться за тією ж схемою, що і перша. Перед її початком дається така інструкція: «Підрахуйте кількість заповнених вами квадратів і запишіть свій результат у нижньому прямокутнику першої секції.

Після цього подумайте та визначіть, скільки ви розставляєте хрестиків у наступній таблиці. Запи­шіть це число у верхньому великому квадратику другої прямокутної секції».

На третій пробі час виконання завдання зменшу­ється до 8 секунд. Після її проведення, таким же чи­ном проводять четверту пробу.

Дата, прізвище, ім'я, по батькові досліджуваного та експериментатора заповнюються зі зворотної сто­рони бланка після проведення всіх проб цього дос­лідження. Там же розміщають самозвіт досліджува­ного. У ньому записують не тільки самопочуття дос­ліджуваного, але і його оцінку дослідження. Для цього запитують: «Чи сподобалось вам досліджен­ня?», «Чи хотіли б ви ще раз взяти участь у схожому дослідженні?», «Чим ви керувались при визначенні ваших можливостей у розстановці хрестиків у квад­рати?»

Обробка результатів

Мета обробки результатів — отримати середню величину цільового відхилення, на підставі якого визначають рівень домагань досліджуваного. Ці­льове відхилення (ЦВ) — це різниця між кількіс­тю графічних елементів (хрестиків), які дослід­жуваний намітив розставити, і реально розстав­леною кількістю елементів. Вони відмічаються на бланку кожним досліджуваним самостійно у гра­фах «РП» і «РД». При цьому «РП» — це число, що знаходиться у верхньому великому квадраті тієї чи іншої прямокутної секції, а «РД» — в нижньо­му.

Цільове відхилення підраховують за формулою:

де, РП2, УП3 і УП4 — величини рівнів домагань у роз­становці хрестиків у квадрати кожної з 2-ї, 3-ї та 4-ї проб; РД1, РД2, РД3 — величини рівня досягнень у 1-й, 2-й та 3-й пробах відповідно.

Аналіз результатів

Рівень домагань є важливим структуроутворюю-чим компонентом особистості. Це достатньо ста­більна індивідуальна якість людини, що характери­зує: по-перше, рівень складності поставлених зав­дань, по-друге, вибір суб'єктом мети чергової дії за­лежно від переживань успіху або неуспіху поперед­ніх дій, по-третє, бажаний рівень самооцінки осо­бистості.

У запропонованій методиці рівень домагань виз­начається за цільовим відхиленням, тобто за різни­цею між тим, що людина намітила виконати за пев­ний час і тим, що вона в дійсності виконала. Дос­лідження дозволяє виявити рівень і адекватність (реалістичність) домагань досліджуваного. Рівень домагань пов'язаний із процесом цілеутворення та являє собою ступінь локалізації мети у діапазоні труднощів. Адекватність домагань вказує на відпо­відність мети, що висувається та можливостей лю­дини.

Для визначення рівня та адекватності домагань можна використовувати такі стандарти.

 

РД Рівень домагань
5 та більше нереалістично високий
3–4,99 високий
1–2,99 помірний
–1,49–0,99 низький
–1,5 і нижче нереалістично низький

Високий реалістичний рівень домагань людини мо­же поєднуватися у неї із впевненістю у цінності власних дій, з прагненням до самоствердження , від­повідальністю, корекцією невдач за рахунок влас­них зусиль, з наявністю стійких життєвих планів.

Якщо у людини високий нереалістичний рівень до­магань, то, як правило, він супроводжується фрус-трованістю, вимогливістю до оточуючих, екстрапу-нітивністю. Особи з таким рівнем домагань іпохон­дричні та відчувають труднощі в реалізації власних життєвих планів.

Помірний рівень домагань характерний для дослід­жуваних, що впевнені в собі, товариських, які не шу­кають самоствердження, налаштованих на успіх, тобто таких, що розраховують міру своїх зусиль та здатність зіставити міру своїх зусиль з цінністю до­сягнутого.

Низький рівень домагань залежить у більшості від установки на невдачу. В осіб з нереалістично низь­ким рівнем домагань часто бувають неясними плани на майбутнє. Зазвичай вони орієнтовані на підлег­лість та часто проявляють безпомічність. Однією з проблем таких людей може стати планування своїх дій найближчим часом та співставлення їх з пер­спективою.

Неадекватність рівня домагань може призвести до дезадаптивної поведінки, неефективності будь-якої діяльності, до утруднень у міжособистісних стосунках. Заниження рівня домагань, яке розвива­ється внаслідок дефіциту соціально значущого ус­піху, може спричинити зниження мотивації, нев­певненість та загальний страх перед труднощами.

Корекція рівня домагань має бути направлена на узгодженість уявлень про бажаний результат із можливостями та здібностями людини. Закріплен­ня цієї узгодженості в конкретній успішній діяль­ності підвищує адекватність рівня домагань.

За матеріалами: Пашукова Т. И., Допира А. И., Дьяконов Г. В.
Психологические исследования: Практикум по общей психологии для студентов педагогических вузов.
Учеб. пособие. — М.: Изд-во «Институт практической психологии», 1996.

 





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.