 |
|
Заходи цивільного захисту
Для ефективного виконання завдань ЦЗ реалізують систему заходів, а саме:
1. Оповіщення та інформування населення про загрозу чи виникнення НС.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади повинні надавати населенню оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і території від НС техногенного і природного характеру, про виникнення НС, методи та способи захисту, про вжиті заходи щодо забезпечення захисту.
Оповіщення про загрозу виникнення НС і постійне інформування населення про перебіг подій і зміну обстановки здійснюють за допомогою завчасно створених загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центрального оповіщення, систем оповіщення на об’єктах господарювання, локальних систем оповіщення в зонах можливого катастрофічного затоплення, у районах розміщення радіаційно- і хімічно небезпечних підприємств, інших об’єктів підвищеної небезпеки. У системі оповіщення використовують технічні засоби загальнодержавної і галузевих систем зв’язку, радіо- і телемереж та інших засобів передавання інформації.
2. Спостереження і лабораторний контрольпередбачає збирання, опрацювання та передавання інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу і води радіоактивними, хімічними речовинами або інфекційними мікроорганізмами. Для цього створюють і підтримують у постійній готовності загальнодержавну та територіальні мережі спостереження і лабораторного контролю.
3. Укриття населення у захисних спорудах у разі виникнення НС.
З цією метою створюють фонд захисних споруд через:
– освоєння підземного простору населених пунктів, пристосування і використання приміщень для укриття населення в НС;
– дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень, гірничих виробок і природних порожнин;
– будівництво окремих сховищ і протирадіаційних укриттів;
– будівництво в період загрози виникнення НС найпростіших сховищ та укриттів.
4. Здійснення заходів з евакуації населення.
В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в особливий період основним способом захисту населення міст, де розташовані небезпечні об’єкти, є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.
Для своєчасного та організованого (без паніки і загибелі людей) проведення евакуації здійснюють підготовку, планування та управління проведенням евакуації.
5. Інженерний захист території проводять з метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням, він передбачає:
– забудову міст з урахуванням можливого виникнення НС;
– раціональне розміщення потенційно небезпечних об’єктів для забезпечення безпеки населення та довкілля у разі виникнення НС;
– будівництво споруд, будинків, інженерних мереж, транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;
– будівництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних та інших інженерних споруд.
6. Медичний захист населення – це заходи щодо запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах НС.
7. Психологічний захист – заходи попередження або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги в умовах НС.
8. Біологічний захист – захист від біологічного ураження через:
– своєчасне виявлення осередку біологічного зараження;
– уведення обмежувальних режимів (карантину та обсервації);
– екстренну профілактику і знезараження осередку.
9. Екологічний захист – це захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень та обвалів; ліквідація лісових пожеж та буреломів, сніголамів, збереження лісових насаджень тощо.
10. Радіаційний і хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання осередків радіаційного та хімічного забруднення, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів протирадіаційного захисту, забезпечення населення засобами індивідуального захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.
11. Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій – це виявлення та оцінювання таких ситуацій, надання допомоги населенню, проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт, розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення таких ситуацій.
12. Державна стандартизація з питань безпеки у НС, експертиза, нагляд і контроль, декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.
Стандартизація з питань безпеки має забезпечувати якість продукції (робіт, послуг) та матеріалів для життя і здоров’я людей, довкілля, безпеку об’єктів господарювання, ураховуючи ризик виникнення техногенних катастроф.
Державну експертизу проектів і рішень стосовно техногенної безпеки об’єктів, що можуть спричинити НС і вплинути на стан захисту населення і території від їх наслідків, проводять відповідно до закону.
Державний нагляд і контроль у сфері захисту організовують і проводять для перевірки повноти і якості заходів щодо запобігання НС, забезпечення готовності органів управління, сил і засобів, посадових осіб до дій у разі виникнення НС.
Нагляд і контроль проводять МНС, місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад.
Декларування безпеки промислових об’єктів здійснюють для забезпечення контролю за додержанням заходів безпеки на етапах їх уведення в експлуатацію, безпосередньо експлуатації та виводу з експлуатації, запобігання НС, а також готовності до ліквідації наслідків НС.
21 Служби цивільного захисту на об’єкті господарювання
Об’єкт господарювання (підприємство, установа, організація) – основна ланка в системі ЦЗ держави. На об’єкті, де зосереджено людські і матеріальні ресурси, здійснюють економічні і захисні заходи.
Відповідно до законодавства, керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, місцем у захисних спорудах, організовує евакозаходи, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність, виконує інші заходи з ЦЗ і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати. Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають також за оповіщення і захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах.
Начальником ЦЗ об’єкта є керівник об’єкта. Він відповідає за організацію і стан ЦЗ об’єкта, керує діями органів і сил ЦЗ під час проведення рятувальних робіт на ньому. Заступники начальника ЦЗ об’єкта допомагають йому з питань евакуації, матеріально-технічного постачання, інженерно-технічного забезпечення тощо (рис. 5.2).
Органом повсякденного управління ЦЗ є відділ (сектор) з питань НС та ЦЗ, який організовує і забезпечує повсякденне керівництво виконанням завдань ЦЗ на об’єкті.
Для підготовки та втілення в життя заходів з окремих напрямів створюють служби зв’язку та оповіщення, сховищ і укриттів, протипожежної охорони, охорони громадського порядку, медичної допомоги, протирадіаційного і протихімічного захисту, аварійно-технічного та матеріально-технічного забезпечення тощо. Начальниками служб призначають начальників установ, відділів, лабораторій, на базі яких вони утворюються.
Службу зв’язку та оповіщення створюють на базі вузла зв’язку об’єкта. Головне завдання служби – забезпечити своєчасне оповіщення керівного складу та службовців про загрозу аварії, катастрофи, стихійного лиха, нападу противника; організувати зв’язок і підтримувати його в стані постійної готовності.
Протипожежну службу створюють на базі підрозділів відомчої пожежної охорони. Служба розробляє протипожежні профілактичні заходи і контролює їх виконання; організовує локалізацію і гасіння пожежі.
Медичну службу формують на базі медичного пункта, поліклініки об’єкта. На неї покладають організацію проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, надання медичної допомоги потерпілим та евакуацію їх у лікувальні установи, медичне обслуговування робітників, службовців і членів їхніх сімей у місцях розосередження.
Службу охорони громадського порядку створюють на базі підрозділів відомчої охорони. Її завдання – організувати і забезпечити надійну охорону об’єкта, громадського порядку в умовах НС, під час ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, а також у воєнний час.
Службу протирадіаційного і протихімічного захисту організовують на базі хімічної лабораторії чи цеху. На неї покладають розробку та здійснення заходів щодо захисту робітників і службовців, джерел водозабезпечення, радіаційного і хімічного спостереження, проведення заходів з ліквідації радіаційного і хімічного зараження та здійснення дозиметричного контролю.
Службу сховищ та укриттів організовують на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу. Вона розробляє план захисту робітників, службовців та їх сімей з використанням сховищ та укриттів, забезпечує їх готовність та правильну експлуатацію.
Аварійно-технічну службу створюють на базі виробничо-технічного відділу або відділу головного механіка. Служба розробляє та здійснює попереджувальні заходи, що підвищують стійкість основних споруд, інженерних мереж та комунікацій у НС, організовує проведення робіт з ліквідації і локалізації аварії на комунально-енергетичних мережах.
Службу матеріально-технічного забезпечення створюють на базі відділу матеріально-технічного постачання об’єкта. Вона організовує своєчасне забезпечення формувань усіма засобами оснащення, постачання продуктів харчування і предметів першої необхідності робітників та службовців на об’єкті та у місцях розосередження, ремонт техніки і майна.
Транспортну службу організовують на базі транспортного відділу, гаражу об’єкта. Вона розробляє і здійснює заходи із забезпечення перевезень, пов’язаних із розосередженням працівників та доправлення їх до місця роботи, проведення рятувальних робіт.
Кожна служба створює, забезпечує, готує формування служби (команди, групи, ланки) і керує ними під час виконання робіт.
Формування загального призначення–рятувальні загони (команди, групи, ланки), зведені рятувальні загони (команди), підпорядковані безпосередньо начальнику ЦЗ об’єкта. Кожне з них має свою структуру і можливості. Наприклад, зведена рятувальна команда (ЗРК) у своєму складі має підрозділи різного призначення, такі як ланка зв’язку і розвідки, дві рятувальні групи, група механізації, санітарна дружина тощо. ЗРК може самостійно виконувати основні рятувальні та інші невідкладні роботи (РНР) в осередку