Главная | Обратная связь

Рекомендації щодо покращання аналітичності мислення

Аналітичність активно розвивається у юнацькому віці, її формуванню сприяють предмети, що вивчаються у ву­зах: логіка, вища математика та ін. Тому можна зіставити результати тестування з успішністю за відповідними пред­метами. При інтерпретації результатів бажано враховува­ти особливості темпераменту досліджуваного, а також на­вички роботи з числами.

У зв'язку з цим для вирішення задачі нашого дослідження – емпіричного дослідження мислення - полягає у встановленні рівня аналітичності мислення, стратегічного мислення, рішучості. Для визначення аналітичності мислення ми провели експериментальне дослідження з трьома учнями.

І одержали наступні результати:

- перший досліджуваний - аналітичність дуже висока або відмінна (з 15 питань досліджуваний відповів правильно на 15);

- другий досліджуваний – висока або добра (з 15 питань досліджуваний відповів правильно на 13);

- третій досліджуваний - аналітична дуже висока або відмінна (з 15 питань досліджуваний відповів правильно на 14);

Так аналізуючи результати трьох досліджуваних можна зробити наступні висновки: рівень аналітичності мислення досить високий.

Аналітичність є важливою характеристикою мислення. В даному випадку - індуктивності мислення та здатності оперувати (числами). Вона являє собою головний компо­нент здатності теоретизувати, знаходити причинно-наслідкові зв'язки між явищами, складає основу загальних здібностей і необхідна для успішного освоєння людиною різних видів діяльності.

Висновки

Науково-теоретичне дослідження здійснене в нашій роботі, призводить до висновку про те, що процес мислення має свої характерні особливості.

Процес мислення вивчає не лише філософія, а й логіка, кібернетика, лінгвістика. Особливе місце серед цих наук посідає психологія. Вона не тільки констатує та описує, але й пояснює мислення індивіда: його природу та перебіг; за яких умов, як і чому з'являється думка, як вона розвивається і вдосконалюється; розкриває закономірності мислення та причини його перебігу.

Мислення- психiчний процес цiлеспрямованого, опосередкованого та узагальненого пiзнання iстотних зв'язкiв та властивостей предметiв i явищ. Мислення - найвища форма активного вiдображення реальностi. [5, с. 18].

Мислення - це інтелектуальна й практична діяльність, оскільки поєднує в собі пізнання і творче перетворення образів і уявлень, зафіксованих у пам'яті. Це завжди активна зміна діяльності внаслідок розумової праці.

Мислення тісно пов'язане з чуттєвим пізнанням, яке є джерелом мислення, його основою.

Основою процесу мислення завжди є аналіз і синтез.

Аналіз - це уявне відокремлення властивостей від об'єкта, виділення окремих його частин, елементів тощо. Аналіз - необхідна умова наукової інтерпретації фактів. Поєднання окремих компонентів об'єкта в єдине ціле називається синтезом. Синтез, як процес мислення, може відбуватись на різних рівнях у діяльності людини, починаючи від простого механічного сполучення частин цілого до створення наукової теорії на основі узагальнення окремих фактів і матеріалів досліджень. [13, с. 43].

Види мислення:за формою існування: конкретно-дійове, наочно-образне та абстрактне; за характером розумової діяльності: теоретичне та практичне; за ступенем оригінальності: репродуктивне та продуктивне.