 |
|
Streptoliasum - Стрептоліаза
Ф.в.:ампули 250 000 ОД – внутрішньовенно крапельно в 50 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду.
Лізує свіжий тромб іззовні і проникає всередину, прискорюючи лізис.
Стимулятори фібринолізу призначають при тромбоемболії легеневої атрерії, інфаркту міокарда, тромбозу судин мозку, тромбофлебіту, операції на кровоносних судинах та при інших станах із загрозою тромбоутворення.
При застосуванні стимуляторів фібринолізу потрібно визначити час згортання крові, протромбіновий індекс.
Побічна дія: алергійні реакції, озноб, гарячка, головний біль, біль за грудниною, в животі. При передозуванні можлива кровотеча; у таких випадках внутрішньовенно крапельно вводять до 100 мл 5% розчину кислоти амінокапронової.
Підвищений фібриноліз, гіпофібриногенемія можуть стати причиною небезпечних кровотеч. Причини: передозування фібринолітичних засобів, септичний стан, тяжкі травми внутрішніх органів. Кровотеча внаслідок підвищенного фібринолізу погано піддається корекції стимуляторами коагуляції. Патогенетично її зупиняють інгібіторами фібринолізу. Це речовини, які за хімічною будовою близькі до амінокислоти – лізину – контрикал, кислота амінокапронова.
Acidum aminocapronicum - Кислота амінокапронова
Ф.в.:фл.5% - 100 мл
Вводиться внутрішньовенно крапельно в ізотонічному розчині натрію хлориду. Пригнічує активацію профібринолізину і деякою мірою дію фібринолізину, що утворився, підвищує адгезивні властивості тромбоцитів, зменшує проникність стінки капілярів.
Показання: кровотеча, пов’язана з підвищеним фібринолізом, гепатит, цироз печінки, панкреатит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, сепсис.
Побічна дія: запаморочення, диспепсичні явища, катаральне запалення дихальних шляхів.
Контрикал гальмує активування профібринолізину і перетворення його на фібринолізин, а також активність останнього. Застосовується при станах, які супроводжуються різким підвищенням фібринолітичної активності крові. Є ефективним антидотом у разі передозування фібринолізину.
V I I
Протибластомні (протипухлинні) засоби - це група лікарських речовин різної хімічної будови, що здатні пригнічувати проліферацію злоякісних клітин на різних стадіях їх поділу - цитостатичний ефект. В основу класифікації протипухлинних засобів покладено їх клітинну будову і механізм дії:
1. Алкілювальні засоби: сарколізин, хлорбутин, циклофосфан, бензотеф
іміфос.
2. Антиметаболіти: метотрексат, меркантопурин, фторурацил, фторафур.
3. Протипухлинні антибіотики: олівоміцин, рибоміцин, дактиноміцин,
блеоміцин.
4. Протипухлинні засоби рослинного походження: вінкристин, вінбластин.
колхамін.
5. Ферментні препарати: L-аспарагіназа.
6. Гормональні препарати та їх антагоністи: депостат, медротестрону
проніонат, тамоксифен.
7. Препарати різних хімічних груп: препарати платини — цисплатин, платин,
мітоксантрон.
8. Інтерферони - реаферон, інтрон та інтерлейкіни - альдеслейкін:
При лейкозах призначають алкілювальні засоби, антиметаболіти (крім
фторурацилу та фторафуру), протипухлинні антибіотики, вінкристин,
вінбластин, ферментні препарати.
VI I I
Існуючі кровозамінники не можуть повністю замінити кров та її найважливішу функцію – транспортування кисню. Їх використовують для підвищення осмотичного тиску, відновлення кислотно-лужної рівноваги, дезінтоксикації, живлення тощо.
Під час втрати рідини організм втрачає й солі, що призводить до згущення крові, артеріальної гіпотензії, розладу виведення продуктів обміну, функції клітин. В таких випадках в організм вводять разом з рідиною солі. Сольові розчини легко надходять в судинне русло, швидко проникають всередину клітин, швидко виводяться нирками, підвищуючи діурез.
Залежно від складу електролітів сольові розчини можуть компенсувати втрату рідини організмом, мають гемодинамічний та дезінтоксикаційний вплив, є розчинниками лікарських речовин.
Показання: компенсація втрати рідини у випадках опіку, проносу, блювання; дезінтоксикація, розчинення лікарських речовин.
Препарати: ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду, розчин Рінгера – Локка, ацесоль, трисоль, дисоль, лактосоль, хлосоль.
Для усунення ацидозу (зниження рН крові) призначають лужні розчини: натрію гідрогенкарбонат і трисамін.
До синтетичних плазмозамінників належать препарати декстрану – частково гідролізованого розчинного у воді полімеру глюкози і розчин частково розщепленого харчового желатину.
Ці розчини збільшують об’єм крові, що циркулює; розщеплюючись в організмі, залучаються до процесів обміну. Використовують також препарати полівінілпіролідону, полівінілового спирту, сорбітолу та інші. Вони не лише коригують об’єм циркулюючої крові, а й, маючи комплексотворні властивості, зв’язують ендогенні і екзогенні токсичні продукти.