Главная | Обратная связь

Стаття 1. Визначення термінів

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз

 

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 49, ст.258 )

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

 

N 177-IV ( 177-15 ) від 26.09.2002, ВВР, 2002, N 46, ст.347

N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198

N 2428-IV ( 2428-15 ) від 01.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст. 232

N 3537-IV ( 3537-15 ) від 15.03.2006 }

 

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, видів діяльності та господарювання, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері боротьби із захворюванням на туберкульоз.

 

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

 

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

 

туберкульоз — інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу, протікає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, вражає переважно найбідніші, соціально дезадаптовані групи населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих. Негативні соціально-економічні наслідки, що спричиняються туберкульозом, дали підстави віднести цю хворобу до групи соціально небезпечних;

 

хворий на активну форму туберкульозу — особа з вираженими проявами туберкульозу, підтвердженими клінічними, лабораторними та рентгенологічними дослідженнями;

 

хворий на туберкульоз у стані ремісії — особа з неактивними залишковими проявами туберкульозу, яка не несе загрози інфікування контактних осіб, але потребує медичного (диспансерного) нагляду;

 

хворий на заразну форму туберкульозу — хворий на активну форму туберкульозу, у виділеннях якого виявлено мікобактерії туберкульозу, і такий хворий є джерелом інфекції для осіб, які з ним контактують;

 

протитуберкульозна допомога — комплекс соціально-економічних, організаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів щодо захисту населення від туберкульозу, що спрямовані на профілактику, своєчасне виявлення та діагностику, лікування, медичний (диспансерний) нагляд і реабілітацію хворих на туберкульоз та здійснюються відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів у сфері боротьби з туберкульозом;

 

лікувально-профілактичні заходи — заходи медичного характеру щодо індивідуальної профілактики, своєчасного виявлення захворювання, діагностики, лікування, медичного (диспансерного) нагляду та реабілітації хворих на туберкульоз;

 

профілактика захворювання на туберкульоз — заходи соціально-економічного, організаційного, протиепідемічного та медичного характеру, спрямовані на запобігання виникненню та масовому поширенню туберкульозу, а також на своєчасне виявлення інфікованих мікобактеріями туберкульозу дітей та підлітків і хворих на туберкульоз серед населення;

 

протитуберкульозні заклади — спеціалізовані заклади охорони здоров’я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари, санаторії тощо). Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я;

 

туберкулінодіагностика — специфічний діагностичний тест, що проводиться туберкуліном, для своєчасного виявлення інфікованих мікобактеріями туберкульозу та хворих на туберкульоз;

 

хіміопрофілактика туберкульозу (далі — хіміопрофілактика) -

 

застосування протитуберкульозних лікарських засобів з метою профілактики захворювання на туберкульоз контактних осіб і попередження рецидивів туберкульозу;

 

рецидив туберкульозу — активізація перебігу туберкульозу в осіб, які раніше хворіли на туберкульоз і вважалися вилікуваними;

 

інфіковані мікобактеріями туберкульозу — особи, в яких виявлено позитивну імунну реакцію на туберкулін.

Стаття 2. Законодавство про боротьбу із захворюванням на туберкульоз

 

Законодавство України про боротьбу із захворюванням на туберкульоз складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, “Про захист населення від інфекційних хвороб”, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

 

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про боротьбу із захворюванням на туберкульоз, застосовуються правила міжнародного договору.