 |
|
Класифікація передового педагогічного досвіду.
· Комплексний (взята за основу широта змісту) - поєднання навчання і виховання.
· Колективний, груповий та індивідуальний, залежно від того, хто є його автором.
· Дающий високі результати за ознакою ефективності
· Дослідницький, частково пошуковий, репродуктивний - визначається за ступенем новизни. В останньому успішно повторюються вже відомі методичні рекомендації та досвід інших педагогів-майстрів праці. У пошуковому досвіді вносяться елементи нового у відомий досвід. Дослідницький (новаторський) - це коли педагог передбачає нові шляхи вирішення навчально-виховних завдань, експериментально доводячи їх.
· Емпіричний, науково-теоретичний - визначається за рівнем наукової обгрунтованості
· Психолого-педагогічний, практичний - визначається за характером наукової обгрунтованості.
· Тривалий, короткочасний - за тривалістю в часі
Вибір теми дослідження та аргументація
Вибір теми дослідження та аргументація її актуальності
Вибір теми наукового дослідження є одним з відповідальних етапів. Тема, яку обирає для дослідження студент, повинна бути пов´язана з основними напрямками розвитку галузі (туристсько-готельної індустрії, міжнародного туризму) та науковими дослідженнями, які проводяться у вузі.
Під науковим напрямком розуміють сферу наукових досліджень наукового колективу вищого навчального закладу, який упродовж відповідного часу розв´язує ту чи іншу проблему. Науковий напрямок поділяється на окремі наукові проблеми. їх розв´язують декілька наукових колективів протягом двох або більше років.
Кожна наукова проблема складається з ряду тем. Тема - це наукове завдання, яке охоплює певну галузь наукового дослідження. Вона базується на численних наукових питаннях. Під науковими питаннями розуміють дрібніші наукові завдання, які належать до конкретної галузі наукового дослідження. Дослідження з окремих тем можуть бути індивідуальними або проводитись групою наукових працівників протягом одного або ряду років.
У кожній темі виділяються наукові питання, які вирішуються одним або кількома дослідниками. Наприклад: головною науковою проблемою в Київському університеті туризму, економіки і права є:
- «Туризм як суспільний феномен: проблеми теорії (туризмологія) і практики», а факультетські теми такі:
- «Глобалізація світової економіки і проблеми розвитку міжнародного туризму»;
- «Підвищення ефективності розвитку галузі туристсько-готельної індустрії»;
- «Правове забезпечення туризму в Україні».
Вибір тієї чи іншої теми для індивідуального чи колективного дослідження здійснюється студентами самостійно за затвердженою тематикою кафедри на підставі таких критеріїв: актуальність теми, новизна теми, перспективність, відповідність профілю навчання студентів, здійснення розробки студентами теми в умовах університету, ступінь відповідності теми, вибраної студентами, тематичній спрямованості наукової роботи кафедр.
Під актуальністю теми розуміють її народногосподарську цінність, тобто необхідність і невідкладність її вирішення для потреб розвитку народного господарства.
Так, кафедрою менеджменту і маркетингу КУТЕП розроблено перелік тем, які потребують першочергового дослідження. До них належать:
- Економічний ризик господарської діяльності підприємств туризму в умовах ринку та пропозиції щодо їх майна.
- Обґрунтування обсягу пропозицій послуг на підприємствах сфери туризму;
- Аналіз і обґрунтування чисельності та складу працівників підприємств готельного господарства.
- Вдосконалення системи управління персоналом в організаціях туристської індустрії.
- Аналіз ефективності інноваційної діяльності підприємств готельного господарства і туризму тощо.
Робоча і наукова гіпотеза. Іх суть і значення.
Експериментальні дослідження є вирішальним етапом перевірки робочої
гіпотези. Постановки експерименту у практичному відношенні базуються на
двох взаємопов'язаних аспектах: методики досліджень і обладнання, яке
відповідає вимогам методики і відповідного методу досліджень. Часто
потреби у більш досконалому методичному забезпеченні призводять до
конструювання і винаходу нових приладів, технічних засобів тощо. Відомо,
що виробництво нових технічних дослідницьких засобів приводило до нових
наукових досягнень.
Одержання результатів експериментальних досліджень не є самоціллю.
Само по собі накопичення фактів не дає відповіді про достовірність або
недостовірність робочої гіпотези. Це може бути здійснено лише науковим
аналізом сутності одержаних експериментальних результатів, їх природи,
логічного взаємозв'язку з об'єктом досліджень, відповідність теоретичним
припущенням, що складають основи гіпотези. При цьому дослідник не
повинен відкладати аналіз фактів з метою подальшого накопичення їх
чисельності. Факти (результат досліджень) повинні аналізуватись відразу
після закінчення чергового етапу експерименту. Часто буває так, що вони вже
на початку системи експериментальних досліджень достовірно суперечать
ідеї гіпотези і стверджують її необгрунтованість. В таких випадках
продовження подальших спостережень недоцільно і слід розробляти Розділ 3. Екологія 189
альтернативну гіпотезу. Слід мати на увазі те, що проведені дослідження,
результати яких спростували робочу гіпотезу, не є марними. Кожне таке
дослідження крок за кроком наближає дослідника до справжньої достовірної
істини. Науці відомі цілі "кладовища" відкинутих гіпотез майже по кожному
важливому напрямку досліджень.
Складання плану наукового дослідження: описового, аналітичного, експериментального
План дослідження — це визначення всіх діючихумов, в яких буде відбуватися перевірка гіпотез,включаючи встановлення порядку і послідовностівиконання всіх робіт. План дослідження складаєть-ся із двох частин: методологічної і організаційної.
У методологічній частині плану дослідження ма-ють бути вирішені наступні питання: вибір і обґру-нтування методу отримання необхідної інформації;визначення джерела і обсягу інформації, яка буденеобхідна для перевірки висунутих гіпотез; вибірспособу обробки отриманої інформації.
В організаційній частині плану мають бути відображені: по-рядок проведення експерименту; забезпечення необхідним об-ладнанням; схема обробки матеріалів; джерела фінансування;місце і порядок впровадження отриманих результатів у практику.
Кожне питання плану дослідження має бути чітко сфор-мульоване і взаємопов'язане із рештою з дотриманням логіч-ного взаємозв'язку і черговості.
Експериментування при наукових дослідженнях прово-диться у три етапи: підготування експерименту, проведеннядослідження і аналіз отриманих результатів.
Робота з реальними і науковими фактами
Говорячи про найважливішу роль фактів у розвитку науки, В.І. Вернадський писав: "Наукові факти становлять головний зміст наукового знання та наукової роботи. Вони, якщо правильно встановлені, безперечні і загальнообов'язкові. Поряд з ними можуть бути виділені системи певних наукових фактів, основною формою яких є емпіричні узагальнення.
Факт - "ця дія, подія, подія, що відноситься до минулого або ще триває, справжньому, але ніколи до майбутнього часу; це - щось реальне, невигадана на противагу фантазії, вигадці; це - щось конкретне і одиничне в протилежність абстрактному і загальному; нарешті, поняття "факт" було перенесено від одноразових явищ або подій на процеси, відносини, сукупності тісно між собою пов'язаних явищ ... "
Факти - це той основний фонд науки, який відрізняє науку від філософії і релігії. Ні філософія, ні релігія таких фактів і узагальнень не створюють.
Факт (лат. Factum - звершилося) - знання у формі твердження, достовірність якого суворо встановлена.
Факт - це те, чого трапляється (сталося) бути.
Факт є зафіксоване емпіричне знання і виступає як синонім (тобто тотожний або близький за значенням) понять "подія", "результат".
Факт - це достовірно встановлене, невигадана подія, подія. Факт - це явище, що стає знаним, незвідане явище не є науковий факт.
Факти в науці виконують не тільки роль інформаційного джерела і емпіричної основи теоретичних міркувань, але і служать критерієм їх достовірності, істинності. У свою чергу, теорія формує концептуальну основу факту: виділяє досліджуваний аспект дійсності, задає мову, на якому описуються факти, детермінує засоби і методи експериментального дослідження. Труднощі тут полягає у відділенні достовірних фактів від недостовірних, що здаються.
Науковий факт - це не тільки опис події або виміряна величина, але і багато інших відомостей: коли, яким чином, ким був зафіксований факт, з якими іншими подіями, фактами, дослідженнями він пов'язаний і так далі.
Науковий факт - це посвідчений наукою і суспільною практикою фрагмент знання, що відображає властивості матеріального і духовного світу.
Поняття "науковий факт" значно ширше і багатогранніше ніж поняття "факт", що застосовується в повсякденному житті. Коли говорять про наукові факти, то розуміють їх як елементи, що становлять основу наукового знання, що відображають об'єктивні властивості речей і процесів. На підставі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони.
Науковий факт - подія чи явище, яке є підставою для укладення або підтвердження. Є елементом, що становить основу наукового знання. Наглядова факт - це твердження, що складається з двох частин.Опис факту - опис того, що можна спостерігати за деяких умов і умови проведення спостереження - опис того, за яких умов можна спостерігати описане в першій частині затвердження.
Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність і об'єктивність і достовірність (рис.1).
Педагогічне спостереження, його типи, особливості, організація та вимоги до спостереження
Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослідженнях.
Спостереження - метод дослідження предметів та явищ об'єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприйманні (стосовно власного суб'єктивного світу - самоспостереження).
Спостереження - специфічно людський метод пізнання об'єктивної дійсності. Спостереження вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. У процесі послідовного виконання вправ здатність спостерігати може удосконалюватися і поступово ставати рисою особистості - спостережливістю.
Історично спостереження стає складовою частиною трудової діяльності, коли встановлюється відповідність між продуктом праці і його запланованим ідеальним образом. З ускладненням соціальної дійсності і операцій праці спостереження широко застосовується до різних аспектів трудової діяльності (наукове спостереження, спостереження руху інформації за допомогою приладів, спостереження як складова художньої творчості іт. ін.).
З розвитком науки ускладнюється і стає дедалі опосередкованішою структура спостереження. Найголовнішими, найнеобхіднішими є такі Його аспекти, як:
а) задум;
б) гіпотеза;
в) система методів;
г) обробка результатів;
д) їх контроль.
Важливу роль відіграють попередні знання та методичний досвід ведення спостереження.
Основні вимоги до наукового спостереження: однозначність задуму, система методів спостереження, об'єктивність (можливість контролю шляхом повторного спостереження, залучення інших методів дослідження, наприклад, експерименту).
Психологічне наукове спостереження відрізняють від побутового. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішнього боку тих явищ, які виявляє дослідження, а сягає суті явищ, з'ясовує причини тих чи інших актів поведінки і таким чином розкриває їхню психологічну природу.
Наукове спостереження відбувається в природних та експериментальних умовах. В експериментальних умовах воно є найглибшим щодо повноти вивчення явищ. Експериментальне вивчення психічних явищ враховує результати і висновки попередніх спостережень.
Об'єктом спостереження може бути і поведінка особистості в най-різноманітніших її зовнішніх виявах, в яких реалізуються усвідомлені та неусвідомлені внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. В особливостях мовлення, у виразних рухах - жестах, міміці, виразах обличчя, пантомімічних актах (позах) тощо можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.
Бесіда як метод педагогічного дослідження
Цей метод базується на цілеспрямованому отриманні інформації шляхом усного або письмового опитування і реалізується у формах бесіди, інтерв'ю та анкетування.
Метод запитань передбачає:
• заздалегідь розроблену програму прямих та опосередкованих запитань;
• забезпечення лаконічного формулювання, однозначності й конкретності запитань;
• розробку надійної та простої системи критеріїв оцінок запитань;
• забезпечення дослідником умов і ситуацій, які стимулюють і заохочують вихованців до відповідей;
• забезпечення дослідником зручної форми фіксації відповідей та їх обробки.
Він використовується в поєднанні з іншими методами. Часто тут дається система готових відповідей.
Одні й ті ж запитання можуть ставитись особам, які за соціально-психологічними ознаками належать до однієї групи. Зміст системи запитань може включати оцінку своєї поведінки, психічного стану, самопочуття в різних ситуаціях.
¦ Бесіда – метод отримання інформації за допомогою словесного спілкування. Застосовується як допоміжний метод педагогічного дослідження для уточнення висновків зроблених на основі інших методів, зрідка як самостійний – для одержання первинної інформації.
Вимоги до методу бесіди:
• чітке визначення мети;
• чітке планування системи запитань;
• відповідність системи запитань індивідуальним особливостям вихованців, її динамічність (тобто зміст запитання має залежати від змісту відповіді вихованця);
• невимушеність і доброзичливість.
Дослідник повинен вміти:
1. ставити прямі й опосередковані запитання;
2. приймати точку зору досліджуваного;
3. враховувати цю точку зору;
4. проявляти педагогічний такт.
Психолого-педагогічний експеримент
Експеримент (від лат. Е experimental - «проба», «досвід», «випробування») - найбільш складний вид дослідження, найбільш трудомісткий, але разом з тим точніший і корисний в пізнавальному плані. Відомі психологи - експериментатори П. Кресс і Ж. Піаже писали: «Експериментальний метод - це форма підходу розуму, яка має свою логіку і свої технічні вимоги. Він не терпить поспіху, але натомість повільності і навіть деякою громіздкість дарує радість впевненості, часткової, може бути, але зате остаточної ».Без експерименту в науці і в практиці, незважаючи на його складність і трудомісткість, обійтися неможливо, тому що тільки в ретельно продуманому, правильно організованому і проведеному експерименті можна отримати найбільш доказові результати, особливо що стосуються причинно-наслідкових залежностей.
Метою експерименту є виявлення закономірних зв'язків, тобто стійких, істотних, зв'язків між явищами і процесами. Саме ця мета відрізняє експеримент від інших методів дослідження, які виконують функцію збору емпіричних даних.Виділимо особливості експерименту, як методу дослідження:
1. В експерименті розкривається причинно-наслідковий зв'язок, тобто залежність досліджуваного явища від відомих контрольованих умов.
2. Експеримент передбачає активне втручання вченого в процес дослідження, управління цим процесом тому умови змінює сам учений.
3. Використання, як мінімум, двох методик вимірювання. Одна з яких вимірює умови протікання процесу, а інша методика фіксує зміни, що відбуваються в досліджуваних об'єктах.
4. Необхідна наявність гіпотези, тобто припущення про характер досліджуваної зв'язку, яку повинен підтвердити або спростувати експеримент.
Узагальнюючи ці ознаки, дамо визначення експерименту.Експеримент - це метод наукового пізнання, спрямований на виявлення причинно-наслідкових зв'язків та доведення гіпотези, шляхом цілеспрямованого і контрольованого зміни умов протікання процесів чи явищ.
Перш ніж приступити до дослідження, ми повинні довести необхідність проведення даного експерименту.Експеримент не треба проводити, якщо:
1. перевіряються вже відомі положення (наприклад, залежність між наочністю і міцністю засвоєння знань учнів);
2. коли заздалегідь можна передбачити його результати (наприклад, рівень знань учнів підвищиться, якщо до нього проводити додаткові заняття).Експеримент необхідний, якщо:
1. перевіряється ефективність будь-яких нововведень (наприклад, нових навчальних планів, методик, програм);
2. коли порівнюється ефективність різних факторів або вибирається найкращий засіб для їх реалізації;
3. коли виявляються необхідні і достатні умови певних педагогічних завдань (наприклад, педагогічні умови для пізнавального інтересу учнів при вивченні гуманітарних дисциплін);
У чому ж полягає сутність експерименту?Сутність експерименту зводиться до абстрагування, тобто штучного виділення одного боку досліджуваного процесу з усього різноманіття досліджуваних зв'язків (наприклад, вивчення впливу сім'ї на інтелектуальний розвиток дитини, але на його інтелектуальний розвиток впливають і інші фактори, крім сім'ї).
Види педагогічного експерименту
Лабораторний експеримент проводиться в спеціально організованих умовах, що відрізняються від реальних. При цьому практично завжди застосовуються технічні засоби та спеціальна апаратура. Дії піддослідних повністю визначають інструкціями.
Переваги цього експерименту:
1. висока точність результатів.
2. створюються оптимальні умови для психологічних досліджень.
3. здійснюється повний контроль за всіма змінними.
4. можливі повторні дослідження в аналогічних умовах.
Недоліки експерименту:
1. умови діяльності випробовуваних не відповідають реальним;
2. випробовувані знають, що вони є об'єктами досліджень.
Багато значущі досягнення психологічної науки стали наслідком використання лабораторних експериментів. Проте далеко не завжди отримані результати піддаються правомірному перенесення в навколишню дійсність
Природний експеримент проводиться в реальних умовах при цілеспрямованому варіюванні декількох з них дослідником. У психології, як правило, застосовується для вивчення особливостей поведінки.
Природний експеримент, спрямований на вирішення завдань педагогіки та педагогічної психології, зазвичай називають психолого-педагогічними.
Значний внесок у методику організації такого роду експериментів вніс вітчизняний вчений А. Ф. Лазурський.
За ступенем розробленості програми.
Пошукові, спрямовані на отримання принципово нових результатів у малодослідженою області.
Такі експерименти проводяться, коли невідомо, чи існує причинно-наслідковий зв'язок між НП і ЗП, або в тих випадках, коли не встановлено характер залежної змінної.
Уточнюючі, метою яких є уточнення меж, в межах яких поширена дія даної теорії або закону.
Критичні, що організовуються в цілях спростування існуючої теорії або закону новими фактами.
Відтворюють, що передбачають точне повторення експериментів попередників для визначення достовірності, надійності та об'єктивності отриманих ними результатів.
За характером дії дослідника.
Констатуючий експеримент передбачає виявлення існуючих психічних особливостей або рівень розвитку відповідних якостей, а також констатацію відносин причин і наслідків.Формуючий експеримент передбачає активне, цілеспрямоване вплив дослідника на досліджуваних для того, щоб виробити певні властивості або якості. Це дозволяє розкрити механізми, динаміку, закономірності утворення психічних феноменів, визначити умови їх ефективного розвитку.
Основні етапи педагогічного експерименту
Експериментальне дослідження можна умовно поділити на чотири етапи, на кожному з яких проводиться певна дослідницька робота з конкретними завданнями.
Перший, підготовчий етап експерименту передбачає: детальний теоретичний аналіз раніше опублікованих робіт з теми дослідження: визначення невирішених проблем, що стануть основними в даному експерименті; вибір теми дослідження; постановку мети й завдань дослідження; вивчення реальної практики вирішення досліджуваної проблеми; вивчення розроблених у теорії та застосовуваних на практиці заходів, що сприяють вирішенню проблеми; формування гіпотези дослідження.
На другому, попередньому етапі проведення експерименту вирішуються такі завдання: вибір потрібної кількості експериментальних об'єктів (кількості школярів, класів, шкіл тощо визначення можливої тривалості експерименту; вибір конкретних методик для вивчення початкового стану експериментального об'єкта, анкетного опитування, інтерв'ю, створення відповідних освітньо-виховних систем, експертної оцінки, самооцінки та ін.; перевірка оптимальності та ефективності відібраних методик на невеликій кількості досліджуваних; визначення ознак, за якими можна достатньою вірогідністю стверджувати про зміни досліджуваного об'єкта під впливом запропонованих педагогічних дій.
Третій етап - проведення експерименту з перевірки ефективності певної системи заходів передбачає: вивчення початкового стану системи, в якій проводиться експеримент (рівня знань і вмінь, вихованості, певних рис особистості чи колективу тощо); вивчення умов, у яких проводиться експеримент; формування критеріїв ефективності запропонованої системи заходів; надання докладної інформації (інструкції) учасникам експерименту про порядок і умови ефективного його проведення (якщо експеримент проводить не один педагог); здійснення запропонованої автором системи заходів щодо вирішення певних експериментальних завдань (формування знань, умінь або виховання певних рис особистості чи колективу тощо); фіксування даних про хід експерименту на основі проміжних вимірів, які характеризують зміни об'єкта під впливом експериментальної системи заходів; виділення труднощів і можливих типових вад у процесі проведення експерименту; оцінка витрат часу, засобів і зусиль.
Четвертий завершальний етап – це підведення підсумків експерименту: опис результатів реалізації експериментальної системи заходів (прикінцевий стан рівня знань, умінь, навичок, рівня вихованості тощо); характеристика умов, за яких експеримент дав позитивні результати (навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні); опис особливостей суб'єктів експериментальної взаємодії (учителів, вихователів тощо); аналіз даних про витрати часу, зусиль і засобів; рекомендації та застереження щодо меж використання запропонованої й опрацьованої в процесі експерименту системи заходів.
Анкетування його місце, роль, і значення в педагогічному дослідженні.
Анкетування - це метод отримання інформації шляхом письмових відповідей респондентів на систему стандартизованих запитань анкети.
Інтерв'ю - це метод отримання інформації шляхом усних відповідей респондентів на систему питань, усно задаються дослідником.
Бесіда - це метод отримання інформації шляхом двостороннього або багатостороннього обговорення даного дослідника питання.
У бесіді і респонденти, і дослідник виступають активними сторонами, в той час як в інтерв'ю задає питання лише дослідник. Інтерв'ю можна назвати односторонньої бесідою.
Під час бесіди (і в цьому її перевага) можна отримати більш глибоке уявлення про сюжеті дослідника питанні, а також уточнити сумнівні відповіді, отже, отримати більш достовірні дані. Недоліком бесіди є порівняно більший час, необхідний для її проведення, що звужує можливості для збору достатнього матеріалу.
При бесіді питання задаються і обговорюються в черговості, яка передбачена планом, але розкриваються ширше, ніж написані.
З наведених коротких характеристик видів опитування випливає, що принципових відмінностей між ними немає. Не випадково останнім часом серед соціологів, педагогів і психологів отримують все більше поширення змішані види опитування, наприклад анкети-інтерв'ю. Далі дана розгорнута характеристика лише анкетування: по-перше, воно є найбільш поширеним методом в теорії та практиці фізичного виховання, по-друге, володіння методикою анкетування дає досліднику основний обсяг знань і умінь для оволодіння іншими методами опитування, по-третє, анкетування більш доступно основній масі дослідників, що не мають великого педагогічного і життєвого досвіду, не володіють здатністю швидко вступати і контакт з людьми, по-четверте, воно дозволяє охопити значну кількість людей, по-п'яте, анкетування доступніше для математичної обробки результатів.
Анкетування застосовується для встановлення поточного стану педагогічного явища, для вивчення існуючого і існуючого положень у практиці роботи або думок, які стосуються проблеми дослідження. Наприклад, можна провести анкетування викладачів з плавання, щоб дізнатися, чи застосовують вони вправи зі штангою для розвитку сили. Однак аналіз результатів анкетування не може бути кінцевим доказом при встановленні ефективності будь-якої методики занять, тому що спирається на суб'єктивні думки опитуваних.
Метод рейтингу і особливості його застосування в педагогічному дослідженні
Метод рейтингу. В основі його — оцінювання компетентними експертами окремих аспектів діяльності. При підборі експертів ураховують компетентність (знання сутності проблеми), креативність (здатність творчо виконувати завдання), позитивне ставлення до експертизи, відсутність схильності до конформізму (наявність власної думки і здатність обстоювати її), наукову об'єктивність, аналітичність і конструктивність мислення, самокритичність.
Під час аналізу отриманої інформації можна застосовувати метод рангових оцінок, коли виявлені фактори розміщуються за зростанням або спаданням ступеня їх вияву.
Оформлення результатів наукового дослідження
Результати наукового дослідження узагальнюються з метою перетворення їх у джерело інформації. Формою узагальнення результатів дослідження може бути усний виклад або друкована праця. Усний виклад являє собою повідомлення або виступ перед аудиторією. Друкованою працею може бути реферат, стаття, науковий звіт, дисертація, монографія. За результатами дослідження його автори також можуть підготувати до друку навчальний чи методичний посібник.
УСНИЙ виклад. З усним викладом науковець може виступити на науковій нараді, семінарі, конференції, симпозіуми та ін. Зазвичай, час виступу обмежений. Тому повідомлення, а тим більше доповідь, повинні бути стислими, конкретними, чіткими і якнайповніше відображати суть виступу. Для досягнення цього виступ доцільно будувати за такою схемою:
- Вихідні позиції. Показується, яку наукову концепцію покладено в основу наукового дослідження. Коротко дається виклад стану досліджуваної проблеми, обґрунтовується вибір теми дослідження і її актуальність.
- Гіпотеза, завдання і мета дослідження.
- Методи дослідження. Показується, які методи було обрано для вирішення конкретних завдань дослідження.
- Основні аргументовані результати дослідження. Дається виклад основних кількісних результатів дослідження, аргументується їх достовірність, наводиться коротка інтерпретація і обґрунтованість цих результатів.
- Висновки та пропозиції. Наводяться основні висновки з результатів дослідження і висуваються пропозиції щодо вдосконалення об'єкта дослідження.
- Теоретична і практична значимість дослідження та його новизна. Показується, що нового вносять результати дослідження у наукову галузь, до якого воно відноситься, яку практичну цінність мають ці результати, які невідомі раніше науці факти відкриті у процесі дослідження.
- Упровадження результатів дослідження у практику. Дається виклад того, як результати дослідження відображено у публікаціях, які доповіді зроблено на нарадах, семінарах, конференціях.
- Перспективи дослідження. Відкриваються перспективи подальших досліджень у даній роботі.
Слід підкреслити, що усний виступ повинен розкривати тільки основну ідею проведеного дослідження і ні в якому разі не деталізувати окремі його положення. Для цього дослідник повинен глибоко усвідомлювати одержані результати, знайти найдоцільнішу форму їх викладу, глибоко аргументувати і обгрунтувати їх як фактичним матеріалом, так і логічними міркуваннями. Головним у науковому виступі повинна бути його змістовність і наукова аргументація. Зайві слова, маловідомі терміни тільки знижують якість повідомлення чи виступу.
Часто виступи учасників наукових зібрань публікують у вигляді тез доповідей. Обсяг тез доповіді зазвичай не перевищує 1-2 друкованих сторінок тексту. Тому тези доповіді повинні відобразити тільки головні думки виступу.
Види наукових робіт
У науковій роботі виділяють фундаментальні та прикладні дослідження. Фундаментальні наукові дослідження проводять головним чином науково-дослідні інститути фізичної культури та науково-дослідні лабораторії університетів, академій фізичної культури. Як правило, в розробці таких тем беруть участь колективи, керовані відомими у своїй галузі вченими. Методичну роботу проводять стосовно до певного виду професійної діяльності, наприклад дошкільна, шкільна та вузівська фізичне виховання, юнацький і студентський спорт, оздоровчі форми фізичної культури, професійне фізкультурну освіту.
Форми представлення результатів науково-методичної діяльності досить різноманітні, за характером, змісту, обсягу, оформлення і т. д. відображають різноманіття самої науково-методичної діяльності. Основні форми, в яких автори (студенти і професорсько-викладацький склад) можуть довести до відома інших зміст своєї наукової чи методичної роботи, - усні повідомлення, письмові роботи та опублікування у пресі.
Підготовка наукової роботи до публікац
Публікація будь-яких матеріалів є індивідуальною справою дослідника. Стиль і методика їх підготовки залежить від творчості та задуму автора, власного розуміння проблеми. При цьому можуть використовуватись різні методичні прийоми викладу наукового матеріалу, зокрема:
1) послідовний;
2) цілісний (з наступною обробкою кожної частини, розділу);
3) вибірковий (розділи пишуться окремо).
Послідовний виклад матеріалу логічно зумовлює схему підготовки публікації: ідея (задум), план, відбір матеріалу; групування, його систематизація, редагування.
Тут дотримуються послідовності викладу матеріалу, виключено повтор; але звичайно, є зайві витрати часу на послідовне опрацювання інформації;
Цілісний спосіб - це написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробка її в частинах і деталях, внесення доповнень, виправлень. Тут економиться час, але є небезпека порушення послідовності викладу матеріалу.
Вибірковий виклад матеріалу часто використовуються дослідниками так, як їм зручно. При цьому важливим є доведення кожного розділу до кінцевого результату, щоб при об´єднанні розділів в цілому матеріал був готовий до видання.
У процесі написання наукової праці умовно виділяють декілька етапів: формування задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів, групування їх та опрацювання рукопису.
На першому етапі задуму формулюється мета даної роботи, на яке коло читачів вона розрахована, які матеріали в ній подавати; передбачається повнота і ґрунтовність викладу; теоретичне та практичне спрямування; які ілюстративні матеріали необхідні для розкриття її змісту. Визначається попередня назва праці, яку потім можна корегувати.
Бажано зразу ж скласти план роботи або план-проспект, який вимагають видавництва.
План-проспект відбиває задум праці і відтворює структуру майбутньої публікації.
Відбір і підготовка матеріалів пов´язані з ретельним добром вихідного матеріалу в будь-якій послідовності, окремими частинами, тобто все те, що знадобиться на наступних етапах роботи над рукописом.
Наступний етап передбачає групування матеріалів за попереднім планом-проспектом і паралельно визначається рубрикація праці, тобто поділ її на логічно підпорядковані елементи-частини, розділи, підрозділи, пункти, інакше створення чорнового макета праці.
При опрацюванні рукопису уточнюються його зміст, оцінюються висновки, логічність і послідовність викладу матеріалу, відповідність назв роботи та її розділів змісту, викладеному в них, перевіряється аргументованість основних положень, новизна теоретична і практична значущість роботи.
Досить важливим в підготовці білового рукопису є оформлення його та літературна правка.
Після написання тексту автор практично і принципово його оцінює: кожний висновок, формули, таблиці, окремі речення перечитуються, перевіряються висновки, аргументи, факти, теоретична і практична значущість матеріалу публікації;
Аналізується правильність оформлення рукопису: літературні джерела, цитати.
1. Інтерв'ю - це метод отримання первинної соціологічної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера та респондента.
Інтерв'ю зазвичай застосовується, по-перше, на ранній стадії дослідження для уточнення проблеми і складання програми, по-друге, при опитуванні експертів, фахівців, глибоко розбираються в тому чи іншому питанні, по-третє, як найбільш гнучкий метод, що дозволяє враховувати особливості особистості опитуваного.
Специфіка інтерв'ю полягає, перш за все, в тому, що при його використанні джерелом первинної соціологічної інформації є людина (респондент) - безпосередній учасник досліджуваних соціальних процесів і явищ.
У соціології існує безліч визначень цього методу, причому кожне з них акцентує увагу на чомусь особливому.
Наприклад, на думку Ядова В. А., інтерв'ю - це проводиться за певним планом бесіда, передбачає прямий контакт інтерв'юера з респондентом, причому запис відповідейостаннього виробляється або інтерв'юером (його асистентом), або механічно. Але це визначення охоплює, мабуть, лише формалізовані інтерв'ю, тому що передбачається певний заданий план.
Більш загальним здається визначення, яке дає Добреньков В. І.: «Інтерв'ю - це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом». З цього видно, що автор концентрує увагу в першу чергу на бесіді як основі інтерв'ю.
Метод інтерв'ю і до цього дня продовжує залишатися одним з основних способів збору інформації. Предметні області, для вивчення яких він використовувався і використовується, переслідувані при цьому цілі, контингент опитуваних - надзвичайно різноманітні. Поряд з широкою практикою використання цього методу, зусилля безлічі наукових колективів були направлені на розробку ефективної методології інтерв'ю та вдосконалення процедур, техніки і прийомів інтерв'ювання. Про його методологічної витонченості свідчить хоча б той факт, що ще в 1929р. американські соціологи розрізняли 17 процедур інтерв'ю і 64 різновиди технічних прийомів і засобів, що застосовуються при його проведенні.
Інтерв'ю - специфічний метод дослідження, характерний для соціального пізнання. М. Вебер назвав цей метод збору інформації «королівським». Він недоступний природничих наук, бо «скелі не розмовляють».
Його переваги перед письмовим опитуванням полягають у наступному:
1. при інтерв'юванні з'являється можливість врахувати рівень культури, освіти, ступінь компетентності респондента;
2. цей метод дає можливість стежити за реакцією інтерв'юйованого, його ставленням до проблеми і поставлених питань, а в разі необхідності соціолог має можливість змінювати формулювання, ставити додаткові, уточнюючі питання;
3. досвідчений соціолог може бачити, щиро чи ні відповідає респондент, в силу чого інтерв'ю вважається найбільш точним методом збору соціологічної інформації.
При проведенні анкетування спілкування повністю опосередковано анкетою: анкетер пасивний, зміст і сенс питань інтерпретуються самим респондентом у відповідності з тими уявленнями і переконаннями, які склалися в нього по суті обговорюваної проблеми. Респондент самостійно формулює свою відповідь і фіксує його в анкеті.
При цьому очевидно, що для отримання одного і того ж об'єму інформації у випадку використання методу інтерв'ю буде витрачено набагато більше часу, ніж при використанні анкетного методу.
Проблематичним стає забезпечення анонімності бесіди.