Навчання – це єдність процесів викладання й учіння. При цьому викладання – це процес діяльності вчителя під час навчання, а учіння – процес діяльності учня.
Зміст навчання зумовлюється рівнем розвитку наук і соціального досвіду людства. Навчання – вид людської діяльності і процес оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що вимагають інтелектуальних, емоційно-вольових і фізичних зусиль людини. Навчання виступає як фактор, що стимулює розвиток особистості. Суб’єкт, під впливом зовнішніх умов і в залежності від результатів власної поведінки, намагається змінити його так, щоби новими знаннями понизити ступінь своєї невпевненості та знайти адекватне правило вирішення практичних задач. В процесі навчання у людини виникають різні стани: очікування, активності, мінливості, повторення, впорядкування, обмеження різноманітності ситуацій, зворотньої інформації. Названі етапи підлягають корекції в результаті особистої пізнавальної діяльності. Кінцевою метою навчання є засвоєння систематичних знань, навичок, вмінь і виховання та розвиток пізнавальних можливостей учнів. Освіта – цілеспрямований процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок, формування на цій основі світогляду, моральних якостей. Освіта реалізується в основному під впливом навчання. Самоосвіта – освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Самоосвіта сприяє поглибленню, розширенню і більш міцному засвоєнню знань. До основних засобів самоосвіти належать: самостійне опрацювання літератури, робота з комп’ютером, засоби масової інформації, самонавчання тощо. Важливу роль у формуванні навичок самоосвіти відіграє школа. Під викладанням розуміють діяльність вчителя, спрямовану на організацію і керування пізнавальною діяльністю учнів, в результаті чого здійснюється їх розвиток і виховання. У цьому визначенні важливим є те, що учень має виявити зустрічну активність, а вчитель – стимулювати її. Учіння – процес навчальної діяльності учня, завдяки якій учень оволодіває системою знань, досвідом здійснення способів їх знаходження, здобуває індивідуальний досвід пізнання, збагачує власний досвід спілкування. Учіння “стоїть” в центрі навчання, забезпечує процес формування особистості. Навчальна діяльність – це діяльність, яка спрямована не тільки на засвоєння знань, умінь та навичок на різних рівнях (емпіричному, теоретичному, практичному), але й на засвоєння досвіду пізнання (оволодіння способами здобутя знань, способами навчальної роботи тощо). Важливою ознакою навчальної діяльності є активність особистості, спрямованість її на об’єкт засвоєння, орієнтацію в соціальному середовищі. Позиція учня в процесі навчання характеризується одночасно позиціями суб’єкта і об’єкта. Учень є об’єктом навчально-виховного процесу в тому випадку, коли “з ним щось відбувається”; коли він є об’єктом педагогічних задумів і дидактичних впливів. В таких умовах учень лише “сприймає”, “переробляє” і “видає” на вимогу вчителя ту інформацію, яка підлягає засвоєнню. Безперечно, що цього недостатньо. Водночас учень – суб’єкт засвоєння знань і побудови процесу навчання. Коли ми виділяємо позицію суб’єкта-учня в процесі засвоєння змісту навчання, ми підкреслюємо його активну роль у цьому процесі. Учіння, з позицій дидактики, – активна, усвідомлена, творча діяльність школяра. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|