Воля і вольова підготовка в спорті

Визначення понять «перегорання», «перевтома», «перетренованість». Характеристика і симптоми перетренованості і «вигорання».

Перетренованість - обсяг навантаження тренувань перевищує норму. Веде до зниження спортивних результатів. У тому випадку, коли збільшення обсягу тренувань погано впливає на спортивні результати, необхідно виробити більш гнучкий графік тренувань (частіше, але коротше).

Перевтома - визначається як кінцевий результат перетренованості. Основна характеристика - депресія.

Вигорання - це складна психофізіологічна реакція, зумовлена частим, іноді надмірним, але малоефективним зусиллям, спрямованим на те, щоб задовольнити надмірні тренувальні або потреби змагань. Вигорання включає психологічний, емоційний, фізичний хід від активності у відповідь на надмірний стрес або на незадоволеність.

Характеристики вигорання:

1. Виснаження як фізично, так і психічно у вигляді втрати інтересу, енергійних ресурсів і віри.

2.Негативна реакція по відношенню до інших.

3.Знижений рівень самооцінки, відчуття невпевненості, невдачі і депресії - все це часто проявляється у низькій продуктивності або зниженні рівня спортивних результатів.

4.Реакція на постійний, повсякденний стрес.

Причини перегорання:

1. Надмірний рівень стресу і тиску.

2. Надмірний обсяг тренувальної та змагальної діяльності .

3. Одноманітність, внаслідок занадто великої кількості повторень.

4. Недостатній відпочинок і відсутність нормального сну.

5. Фізична знемога.

Причини вигоряння:

1. Важкі умови тренувальних занять.

2. Надмірне фізичне стомлення.

3. Брак часу для повного відновлення після фізичних навантажень.

4. Одноманітність.

5. Емоційний і фізичний знемога.

Симптоми перетренованості й вигоряння:

1. Швидке фізичне стомлення .

2. Психічна знемога.

3. Апатія, нудьга і порушення сну.

Профілактика і усунення вигоряння:

1. Визначення короткострокових змагальних і тренувальних цілей.

2. Спілкування - тренер, психолог і спортсмен повинні постійно спілкуватися. Весь процес тренувань повинен бути побудований на зворотних зв'язках.

3. Використання «тайм-аутів».

4. Оволодіння уміннями і навичками саморегуляції.

5.Збереження позитивної точки зору.

6. Контроль постренувальних емоцій (як позитивних, так і негативних).

7. Підтримання високої спортивної форми (і в період відпочинку).

Воля і вольова підготовка в спорті

Воля як активна сторона свідомості людини, виступає в єдності з розумом і почуттям, регулюючи його поведінку і діяльність в ускладнених умовах. У структурі вольової підготовленості виділяють такі якості, як цілеспрямованість (ясне бачення перспективної цілі), рішучість і сміливість (схильність до розумного ризику в поєднанні зі своєчасністю і обдуманістю рішень), наполегливість і завзятість (здатність до мобілізації функціональних резервів, активність у досягненні цілей та подоланні перешкод), витримка і самовладання (ясність розуму, здатність керувати своїми думками і діями в умовах емоційного збудження), самостійність та ініціативність (вміння намічати цілі і визначати шляхи їх досягнення).

Специфіка різних видів спорту накладає істотний відбиток на вимоги до вольових якостей і особливості їх прояву в змагальній діяльності. А.І. Пуні встановив, що у представників кожного виду спорту є свої провідні вольові якості, найближчі до них і їх підкріплюють, і об'єднуюча всю структуру якість - цілеспрямованість.

При вихованні вольових якостей у спортсменів вирішальним фактором є орієнтація діяльності спортсмена на систематичне подолання постійно зростаючих труднощів. Спрямованість до вищих досягнень, постійне підвищення тренувальних вимог створюють для цього передумови як в тренуванні, так і в змаганнях, що сприяє вихованню вольових якостей. Практичною основою методики вольової підготовки служать наступні фактори:

1. Регулярна обов'язкова реалізація тренувальної програми і змагальних установок. Вирішальним тут є виховання спортивного працьовитості та ділового стилю організації занять.

Успіх при цьому можливий лише у випадку, якщо спортсмен чітко усвідомлює завдання в спорті, розуміє, що досягнення спортивних вершин неможливе без подолання великих труднощів, вірить у тренера і правильність обраної методики підготовки. Дуже важливо, щоб складні завдання, які ставляться перед спортсменом на різних етапах його спортивного вдосконалення, були реальні при відповідній мобілізації духовних і фізичних сил.

2. Системне введення додаткових труднощів. При цьому застосовуються різні прийоми: введення додаткового завдання, проведення тренувальних занять в ускладнених умовах, збільшення ступеня ризику, введення ускладнюючих сенсорно-емоційних факторів, ускладнення змагальних впливів та ін.

3. Використання змагань та змагального методу. Підвищенню ефективності використання змагального методу сприяють методичні прийоми, широко застосовуються на практиці:

• змагання з установкою на кількісну сторону виконання завдання;

• змагання з установкою на якісну сторону виконання завдання;

• змагання в ускладнених або незвичних умовах.

Дуже важлива регулярна участь у різних змаганнях, обов'язкова участь у календарних змаганнях і систематичне використання змагального методу при організації тренувальних занять.

4. Послідовне посилення функції самовиховання на основі самопізнання, осмислення спортсменом суті своєї спортивної діяльності. Сюди входять такі компоненти: невідступне дотримання загального режиму життя; самопереконання, самоспонукання, самопримус до виконання тренувальної програми і змагального результату; саморегуляція емоцій, психічного і загального стану за допомогою аутогенних та інших методів і прийомів; постійний самоконтроль.

У процесі вольової підготовки особливу увагу необхідно звертати на морально-етичне виховання спортсменів. Спортивна етика як сукупність норм і правил поведінки спортсмена, що визначають його ставлення до батьківщини, суспільства, колективу, в процесі спортивного вдосконалення є одним з важливих розділів професійно-спортивної етики.

Список використаних джерел:

1. http://studopedia.com.ua/1_300242_volova-pidgotovka.html

2. Сущенко Л.П. Методика викладання основних понять фізкультурної освіти. – Навчально-методичний посібник. - Запоріжжя,2001.-196 с.

3. Воронова В.І. Психологія спорту: Навч. посібник. – К.: Олімпійська література, 2007. – 298 с.

4. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения / В. Н. Платонов. – К. : Олимпийская литература, 2004. – 808 с.

5. Уэйнберг Р. С. Основы психологии спорта и физической культуры / Уэйнберг Р.С, Гоулд Д. — Киев: Олимпийская литература, 2001

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки