Комп’ютерна залежність у підлітків

На жаль, в умовах сучасного життя наші діти, особливо підлітки, потрапляють в пастки різних залежностей. Вживання алкоголю і наркотиків серед молодих людей, незважаючи на пропаганду здорового способу життя, знаходиться як і раніше на дуже високому рівні.

Ще одна небезпека криється в надмірній залежності підлітків від комп’ютера – Інтернету, ігор, соціальних мереж . Комп’ютери є сьогодні в більшості сучасних квартир і нам вже важко уявити собі, як обходиться без цих дзижчать помічників – вчитися, працювати, розважатися. Миттєва передача даних і пошук потрібної інформації, підтримка зв’язку з друзями, покупки, онлайн ігри на кшталт Fallout 4, кіно і багато-багато іншого – все це досягнення сучасних технологій, якими із задоволенням користується людство.
Однак ця ситуація має й зворотний бік – надмірне захоплення комп’ютером поступово підриває фізичне та інтелектуальне здоров’я, руйнує нервову систему і в результаті робить залежну від комп’ютера людину не лише хворою, але і самотньою.

Сучасні соціальні мережі, комп’ютерні ігри онлайн, можливість долучитися до будь-якої, навіть самої забороненої в суспільстві інформації за допомогою інтернету, немов спеціально створені для підлітків, нервова система яких ще не зміцніла остаточно, адже дітям цього віку (12-16 років) спочатку притаманні прагнення до ескапізму (деякому відстороненню від реальності), фантазування, схильності видавати бажане за дійсне і т.д. Комп’ютер і інтернет повністю задовольняють ці потреби молодої людини, яка за їх допомогою може стати ким завгодно у своєму віртуальному просторі.

Крім того, в підлітковому віці складаються уявлення про моральність, добро і зло, які під впливом інформаційного потоку з комп’ютера і телевізора можуть значно спотворитися.
Отже, ми не будемо докладно перераховувати всі шкідливі аспекти комп’ютерної залежності (це не тільки порушення зору та постави, роботи внутрішніх органів, тахікардія, порушення тиску, а й соціальна ізоляція, а в крайніх випадках – психічні порушення ), а одразу перейдемо до видимими ознаками цієї недуги і методам позбавлення від нього.

Комп`ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року. Скільки дітей в Україні вже догралося до стану «ігроголіка», ніхто не підраховував. Але що їх багато – вже факт.

Діти, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, – реальність сьогоднішнього дня. Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп`ютерів, «довгограючі» і виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді – і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість[1].

Всім відомо, а власникам комп`ютерних залів – насамперед, що працюючий дисплей – джерело різного роду випромінювань. Особливо шкідливе для здоров`я жорстке гамма-випромінювання може давати задня панель дисплея.

Під час роботи дисплеїв збільшується іонізація повітря і температура, вологість же, навпаки, зменшується. Проте, незважаючи на це, санітарна норма, що передбачає розміщення одного комп`ютера не менше, ніж на шести квадратних метрах, дуже часто не дотримується і замість, наприклад, восьми комп`ютерів у приміщення заштовхується вісімнадцять.

Про те, що дитина не повинна довго сидіти перед монітором, знають навіть далекі від електроніки люди. Згідно з гігієнічними вимогами 7-10-річні діти мають сидіти за комп’ютером не більше 45 хвилин на день, 11-13-річні - двічі на день по 45 хвилин, старші – три рази на день.[2]

Діти найбільш уразлива категорія користувачів Інтернету. Явище, коли дванадцятирічна дитина вже має шестилітній “стаж” гравця, тепер мало кого здивує, але занепокоїть. До того ж, на сполох слід бити ще й тому, що комп’ютер з усіма його можливостями вже стає не просто надмірним захопленням, а залежністю.

Якщо довго сидіти за комп’ютером, втрачається живий контакт з людьми, будь-які відчуття, людина просто заглиблюється у себе. Особливо це стосується дітей, у яких ще не відпрацьовані зв’язки з людьми. Батькам слід контролювати цей процес і не йти на поводу у дітей, адже від цього залежить те, як їхні діти зможуть у подальшому спілкуватися з людьми, взаємодіяти і домовлятися з ними. Рідним треба прагнути розвинути зацікавленість дитини до того чи іншого виду діяльності, щоб не бути для неї нянькою у майбутньому, вчити практичному спілкуванню вже сьогодні. У цій справі багато що залежить й від авторитету батьків, які повинні показувати приклад. І якщо вони кажуть, що можна сидіти за комп’ютером не більше години, то так повинні робити й самі[3].

Від практикуючих психіатрів все частіше поступають дані про збільшення кількості пацієнтів, основні скарги яких пов'язані з впливом Інтернету.

За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті щоденно від 1 до 3 годин, що 31% вчаться сидить в Мережі по 4-6 годин. Існує категорія людей, яка живе віртуальним життям по 10 годин на добу і більш.

Більшість дітей уже не уявляють свого дозвілля без Інтернету, комп’ютерних ігор і чату. Заради життя в мережі, найчастіше, вони з легкістю жертвують уроками в школі й парами в університеті. Інтернет, як павук, затягує підлітка у свою павутину. І як тільки людина починає жити в ілюзорному світі, вона втрачає зв’язок зі світом реальним і попадає в залежність від всесвітньої мережі.

За спостереженнями дослідників, часто таке явище спостерігається у дітей з нестійкою психікою, у тих, хто розгублюється навіть перед незначними проблемами, хто за якимись причинами погано адаптується до життя. І перша ознака такої залежності – коли дитина отримує радість тільки від гри, щиро захоплюється нею, і намагається відгородитися від реальності.

Якщо намалювати портрет такого собі середнього інтернет-залежного, то можна уявити, що це підліток чоловічого роду, який щотижня проводить не менше 24 годин в Інтернеті. Залежні від Інтернету часто мали деякі мінімальні ушкодження центральної нервової системи, які ще не вийшли на рівень клінічної патології. У таких дітей генетично відслідковується схильність до алкоголізму або ігор в карти. І в родині такої дитини, як правило, є проблеми. Як показує практика, в основному, це неповна родина або та родина, що працює на матеріальний успіх і мало замислюється, що ж відбувається із власною дитиною. Батьки, намагаючись домогтися успіху й забезпечуючи матеріально, вважають, що дітей усьому повинна навчити школа або зразкові друзі, і повністю припиняють виховання[4].

Інтернетом користується більше одного мільярда осіб на Землі. І це не межа. Як і немає межі поширенню цього нового лиха людства, подібного до алкоголізму або наркоманії – інтернет-залежності. Цивілізація «подарувала» нам ще одну хворобу й зовсім нове явище в психіатрії – інтернет-психози. Розвинені країни стали усе більше говорити про цю проблему. У світовій практиці вже є випадки, коли дитина сидить у мережі, не виходячи з кімнати кілька діб, вона переходить у прострацію, її свідомість відключається й наступає летальний кінець. Дитина помирає від мозкової недостатності. Вона усе ще стукає по клавішах, але її мозок уже відмирає.

Треба розмежовувати поняття інтернет-залежність, ігрова залежність і комп’ютерна залежність. Це різні терміни, що характеризують різні поняття, але які увесь час перегукуються. Сучасна наука звернулася до цих проблем, тому що батьки стали все частіше приходити до фахівців, стверджуючи, що вони безсилі перед сучасними технологіями. Спочатку вони купують своїй дитині комп’ютер, а потім не можуть її «відірвати» від монітора. Дитина прямо на очах стає зовсім іншою. Змінюється її ставлення до батьків і до навчання. При цьому вчені так само помітили, що під час віртуального спілкування людина починає розкриватися, розповідати найголовніші речі. Віртуальний простір створює психологічне поле, для якого характерна абсолютна відкритість. Діти в такому віртуальному просторі миттєво стають дорослими. Вони можуть заробляти інтернет-гроші, заходити на порно-сайти й зайнятися чистою фізіологією, можуть вилаяти на форумі матом і безвісти зникнути. Тобто вони можуть робити все, що їм недоступне в реальному світі. І віртуальний простір перетворюється у віртуальне життя. Але воно дуже оманливе. З нього важко повернутися до навчання й роботи. Це призводить до вираженого конфлікту, що спричиняє невротичні порушення.

Часто діти сидять за комп’ютером до пізньої ночі, що призводить до неадекватної емоційної реакції, підвищеної функції кори головного мозку, органів зору й слуху, емоційної сфери, до порушення надходження крові. Якщо ми не приділяємо достатню увагу нашим дітям, то дитина боїться засинати в темряві, вставати вночі, тому що їй здається, що хтось або щось вилізе з-за рогу. Потім дитина втрачає сон. Намагається спати при включеному світлі, а якщо не включає, то їй сняться кошмари, і вона прокидається з лементом. І такі психоемоційні моменти поступово накопичуються. До того ж, через те, що людина сидить годинами за комп’ютером, порушуються функції імунної й серцево-судинної систем. Починаються ішемічні розлади, порушення постачання кори головного мозку, зокрема, лобової частини.

Діти, які довго сидять за комп’ютером, не хочуть рухатися. Вони говорять, що в них болять ноги. І це дійсно так. Оскільки сидячий спосіб життя – це невеликі фізичні навантаження, не в повному обсязі працюють судини, порушується функція роботи м’язів[5].

В Україні даних про інтернет-психози немає. Більшість із них – це приховані випадки аддикції (залежності). Наприклад, у невеликій успішній Голландії існує 10 тисяч наркоманів і 40 тисяч інтернет-залежних. Тобто на кожного наркозалежного пацієнта припадає чотири залежних від Інтернету. І якщо таке співвідношення спроектувати на Україну, то вийдуть страшні цифри.

Батьки б’ють тривогу тільки тоді, коли ситуація виходить з-під контролю. Коли діти впадають у депресії, у них з’являються невротичні розлади й розлади поведінки, коли дитина стає асоціальною – перестає ходити в школу, починає красти гроші в друзів і близьких, щоб піти в інтернет-кафе. Але всього цього можна уникнути. Вчасно зроблений крок назустріч дитині – це гарний шанс вирішити проблему. Завжди треба пам’ятати, що, купивши дитині комп’ютер, ви не заберете її з небезпечної вулиці.

Психологи рекомендують батькам, по-перше, цікавитися, що їхні діти роблять в Інтернеті і як вони взагалі використовують комп’ютер. Треба намагатися регламентувати час, проведений дитиною за комп’ютером. Добре, коли мама або тато беруть участь у покупці ігор і знають, у чому їхня суть. Головне – увійти в простір дитини. І тільки розпочавши розмовляти на її мові, можна перетягнути дитину з віртуального простору в реальний.

По-друге, батькам варто пам’ятати, що комп’ютер перебуває в стані війни з фізіологією людини. Він насильно приковує до стільця, чого допускати не можна. Треба заздалегідь планувати прогулянки на свіжому повітрі, причому дізнаватися, коли дитині буде зручніше, частіше намагатися вести з дитиною відверті розмови.

По-третє, не треба забувати, що є спеціальні програми, які блокують порно-сайти, на які дитина, сам того не бажаючи, може заглянути.

І, нарешті, батьки повинні намагатися скористатися позитивними можливостями комп’ютера. Він може бути не просто друкарською машинкою або ігровим автоматом. Може, дитина захоче опановувати програмування, веб-дизайн, займеться комп’ютерною графікою, анімацією – буде робити мультики. Адже можливості комп’ютера дуже великі. Батьки повинні намагатися створювати такі умови, щоб їхні діти не йшли від них в Інтернет[6].

Останні два десятиліття відзначились розповсюдженням Інтернету як в професійному, так і в повсякденному житті десятків мільйонів людей. Через Інтернет робляться покупки, відбувається спілкування, розповсюджується інформація про всі аспекти життя, реалізуються сексуальні та ігрові пристрасті і багато іншого. Зрозуміло, що проблема патологічного використання Інтернету стала актуальною. На жаль, ця проблема торкнулась не тільки дорослого населення але й дітей та підлітків.

Численні дослідження показали, що інтернет-залежні є низько адаптивними та сором’язливими, що заважає їм знаходити близьких людей і налагоджувати тісні довірливі взаємовідносини як з ровесниками, так і з дорослими. Можливо, що задоволення їх потреб в підтримці, похвалі, спілкуванні зміщується з рамок повсякденного життя до життя віртуального. Також і самооцінка в них суттєво нижча, ніж в здорових підлітків. Відомо, що за такою низькою самооцінкою можуть ховатись два психологічних явища: справжня невпевненість в собі (як правило – почуття неповноцінності) і захисна невпевненість, коли людина переконує сама собе, що в неї, наприклад, відсутні здібності і т.п. Захисна невпевненість дозволяє не докладати ніяких зусиль для адаптації до нових соціальних умов. І як результат, саме фактор одинокості є найбільш небезпечним прогнозуючим фактором розвитку інтернет-залежності.

Щодо методів лікування даного виду залежності, то досить результативною є провокаційна терапія, коли пацієнт залишається поза мережею все більше і більше часу.
В якості профілактики є корисним проходити час від часу різні тести і опитувальники, розроблені саме для виявлення інтернет-залежності.

Ознаки комп’ютерної залежності у підлітків

Отже, ознаки інтернет-залежності у підлітків такі:

1. Дитина проводить велику частину часу за комп’ютером, забуваючи відволіктися на їжу та сон;

2. Через захоплення віртуальною реальністю знижується його успішність у школі;

3. Підліток воліє віртуальне спілкування реальному, мало виходить з дому, у нього майже або зовсім немає друзів;

4. Інтереси підлітка обмежуються тільки захопленням комп’ютером.

5. Ви помічаєте, що підліток став більш дратівливим, або навпаки, виявляє байдужість до оточуючих.

Як позбутися від підліткової інтернет-залежності

Від інтернет-залежність можна позбутися, якщо перемкнути увагу підлітка на що-небудь інше. Для цього, в першу чергу, зверніть увагу на спосіб життя вашої родини – чи достатньо уваги ви приділяєте своїй дитині, чи є у вас свої інтереси і чи поділяє він їх, як часто ви збираєтеся всі разом, щоб вийти на природу, сходити в музей, покататися на велосипедах … Якщо такого немає, спробуйте почати прямо зараз – поговоріть з підлітком, дайте зрозуміти йому, що вам щиро цікаві всі його думки і справи; запропонуйте йому придумати якийсь спільний заход.

Занятія спортом, подорожі та прогулянки, спілкування з друзями, інтереси яких ширше, ніж життя онлайн – все це сприяє появі нових життєвих цілей і пріоритетів у молодої людини. Головне, щоб ваші з ним стосунки носили не формальний, а щирий і доброзичливий характер, адже часто діти з головою йдуть в інтернет саме через брак батьківської любові та уваги.

Ще одна причина – невдачі в сфері спілкування з однолітками . У такому випадку необхідно допомогти підлітку знайти упевненість в собі (напевно окрім комп’ютера існують і інші види діяльності, в яких він може бути кращим), пояснити йому, що занурення у віртуальний світ – це не вихід і не вирішення проблеми і знайти спосіб розширити коло спілкування дитини (наприклад, можна записати його у будь-якій гурток за інтересами або відправити відпочивати в хороший дитячий табір – там будуть інші хлопці, з якими йому, можливо, вдасться налагодити контакт). Втім, навчити підлітка спілкуватися з однолітками може допомогти дитячий психолог.

Взагалі, до допомоги психолога чи психотерапевта необхідно вдатися також у тому випадку, якщо комп’ютерна залежність підлітка затягнулася або набула надто серйозний оборот.

Тест на інтернет-залежність у дітей
[Кулаков, 2004]

Дайте відповідь на запропоновані запитання, використовуючи наступну шкалу:
«дуже рідко» -1 бал
«інколи» -2 бали
«часто» -3 бали
«дуже часто» -4 бали
«завжди» -5 балів

1. Як часто дитина порушує часові рамки, встановлені батьками для користування Інтернетом?
2. Як часто дитина не виконує свої обовязки по дому, щоб провести більше часу в Інтернеті?
3. Як часто дитина вибирає провести час в Інтернеті замість того, щоб провести час в колі сім`ї?
4. Як часто дитина формує нові знайомства в Інтернеті?
5. Як часто батьки нарікають на кількість часу, проведеного дитиною в Інтернеті?
6. Як часто навчання дитини страждає через кількість часу проведеного в Інтернеті?
7. Як часто дитина перевіряє електронну скриньку, перш ніж зайнятись чимось іншим?
8. Як часто дитина вибирає спілкування в Інтернеті замість спілкування з оточуючими?
9. Як часто дитина не відповідає на запитання про те, що вона робить в Інтернеті?
10. Як часто батьки заставали свою дитину, коли вона заходила в Інтернет без їхнього дозволу?
11. Як часто дитина проводить час в своїй кімнаті, граючи в комп`ютерні ігри?
12. Як часто дитина відповідає на «дивні» дзвінки від її нових «інтернет-друзів»?
13. Як часто дитина огризається, кричить чи поводить себе дратівливо, якщо її потурбували через перебування в Інтернеті?
14. Як часто дитина виглядає більш втомлено, на відміну від часу, коли в домі не було Інтернету?
15. Як часто дитина виглядає зануреною в думки про повернення в Інтернет, коли вона в ньому не перебуває?
16. Як часто дитина свариться і гнівиться, коли батьки сварять її за час проведений в Інтернеті?
17. Як часто дитина замість своїх колишніх улюблених занять, хобі, вибирає перебування і Інтернеті?
18. Як часто дитина злиться і стає агресивною, коли їй обмежують час перебування в Інтернеті?
19. Як часто дитина замість прогулянок з друзями обирає перебування в Інтернеті?
20. Як часто дитина відчуває пригнічення, погіршення настрою, нервує, коли знаходиться поза Інтернет мережею, а коли повертається в Інтернет, це все зникає?

Якщо набрано 50-79 балів, варто врахувати серйозний вплив Інтернету на життя дитини.

Якщо набрано 80 балів і більше, у дитини можна діагностувати інтернет-залежність з необхідністю допомоги спеціаліста.