 |
|
Часто пропоную також терапію – це посередні методи.
Рухова терапія, поєднана з грою, прикладом якої є метод розвиваючого руху Вероніки Шерборн
M. Богдановіч, авторка польської адаптації методу, вважає, що метод, застосований у випадку дітей, які заїкаються, через рухову активність забезпечує: покращення емоційного стану, функціонування у суспільстві і спілкування (вербального і невербального) з оточенням. Основною передумовою є використання руху для розвитку почуття безпеки, схеми тіла і просторової орієнтації, зокрема, удосконалення рухів, а також для установлення близьких міжособистісних контактів. Терапія проводиться у формі групових занять, у яких беруть участь кілька або кільканадцять дітей і їхніх партнерів. Досвід позитивно впливає як на емоційний чинник, так і на моторний. Прекрасний метод, який підтримує, покращує взаємовідносини дитина – родина, тому що у заняттях беруть участь батьки, брати і сестрички i дитина, яка заїкається.
Логоритміка
Метод, основою якого є музичний ритм з застосуванням слова і руху. Ефективність цього методу вимагає:
- підпорядкування музиці,
- дотримання правил дикції, інтонації, граматичних і логічних форм,
- врахування естетичних і суспільних чинників у процесі спілкування.
Тому метою словесно-музичних вправ є:
- досягнення правильної дикції, - оволодіння технікою ритмізації мовлення, - розслаблення і спокій, - розвиток особистості.
У Польщі, в Торуні, у Клінічній лікарні функціонувало фоніатричне відділення, у якому проводилася терапія для осіб, котрі заїкаються. Серед інших застосовувався метод логоритміки та хорового співу. Терапія тривала 21 день. Я розмовляла з пацієнтами, які надійно виробили плавність свого мовлення.
На індивідуальних заняттях, якщо заїкання є значним, навчаю батьків методу тіні і використовую ехо-коректор.
Метод тіні.Розроблений під час експериментів над затриманим акустичним зворотним зв'язком (ефект Lee). Він полягає у тому, що терапевт читає або промовляє зв’язний текст, який налічує 100 ‐300 слів, a особа, яка заїкається, зразу, без затримки його повторює, з максимальним запізненням на 1‐2 слова. Таким чином, пацієнт, як тінь, встигає за терапевтом. Спочатку темп їхнього мовлення повільний, потім пришвидшений, при інтонації, яка змінюється. Завдання – відвернути увагу від власного висловлювання i спрямувати її на іншого мовця, що поліпшує плавність мовлення. Цей метод я застосувала до маленького пацієнта, який говорить разом зі мною або з кимсь із батьків, хто не заїкається, спостерігаючи за рухами обличчя, рота... Необхідним є зразок правильного мовлення. Промовляємо відомі дитині римовані віршики, вірші-загадки, співаємо і т.п…
Метод „Ехо” – першим автором, який використав ефект Lee у терапії осіб, які заїкаються, є поляк – професор Адамчик (1959). Суттю методу є мовлення способом, синхронізованим з власним ехо, запізненим на 0,1 ‐0,3 с, завдяки чому неплавність мовлення появляється, але темп мовлення є перебільшено сповільненим.
Заїкання – судорогоподобние руху артикуляційною і гортанний мускулатур, що виникають частіше спочатку мови (рідше в середині), в результаті яких пацієнт змушений затримуватися на якомусь звуці (групі звуків). Дані симптоми заїкання вельми схожі з клонічними і тонічними судомами. При клонічних заїкання спостерігається повторне утворення слів, складів і звуків. Тонічної заїкання не дозволяє пацієнтові зрушитися із звуковою зупинки, Щоб перейти до артикуляції другого звуку.