 |
|
Навчання учнівського активу
В умовах демократизації суспільного життя актуальною є проблема формування лідерів, організаторів, які в майбутньому могли б взяти на себе відповідальність у вирішенні економічних, соціальних та культурних завдань розвитку нашого суспільства. Як показує історичний досвід, з шкільних активістів виростають прекрасні фахівці, керівники організацій, підприємств, політичні та громадські діячі. Тому велику соціальну значимість набуває завдання виявлення лідерів і розвитку лідерських здібностей та якостей дітей і підлітків, що у свою чергу сприяє і підвищує можливості адаптації особистості в нових соціально-економічних умовах. Тому значну роль у виховній роботі школи потрібно приділити навчанню учнівського активу.
Методичне забезпечення включило в себе систему різноманітних видів діяльності, спрямованих на підвищення ролі учнівського самоврядування в системі виховання, створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу учнів.
Дієвість дитячого самоврядування багато в чому залежать від умілої організації навчання, набуття кожним активістом необхідних умінь і навичок для організації діяльності дитячого колективу. Ми повинні допомогти учням-лідерам придбати організаторські вміння і навички, навчити самостійно вирішувати питання, пов'язані з практичною діяльністю; сприяти розвитку особистості дитини, його ініціативи і соціальної творчості.
Зміст навчання
Побудова змісту роботи навчання активу здійснюється у відповідності з рядом педагогічних вимог, що випливають з об'єктивних закономірностей процесу навчання:
- актуальність - відповідність змісту навчання сучасним соціально-економічним умовам, досягнень науки і практики в різних галузях освіти та виховання, регіональних особливостей, специфіки та змісту діяльності дитячих громадських об'єднань та профільних формувань;
- системність- дотримання відповідності цілей, змісту, форм навчання і оцінювання результатів; послідовне ускладнення змісту навчання;
- індивідуалізація і диференціація- побудова змісту навчання відповідно до запитів і потреб дітей, рівня їх знань і вмінь, досвіду виконання даного громадського доручення, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів;
- взаємонавчання - організація спільної роботи, пов'язаної з плануванням, реалізацією та оцінюванням процесу навчання, включенням самих хлопців активну участь у навчанні;
- оптимальність- оптимальне поєднання теоретичного і практичного матеріалу, загальних, групових та індивідуальних, обов'язкових і добровільних форм і видів навчання та самостійної роботи; різноманіття і оптимальне поєднання методів, прийомів і засобів навчання;
- практична спрямованість- відповідність форм та змісту занять з активістами їх громадських доручень, можливість застосування на практиці набутих знань, умінь і навичок;
- мотивація - активізація та підтримка дитячих ініціатив та ідей, поширення досвіду активу в організації діяльності дитячих колективів; наявність стимулів, що спонукають до активності (творча, сприятлива атмосфера, змагальність, періодична демонстрація результатів, активні та нетрадиційні форми навчання тощо).
Форми навчання активу
Можливості для досягнення необхідного рівня знань, умінь і навичок учнів у виконанні доручення, практичної діяльності у колективі багато в чому залежать від обраних форм навчання, їх певної логіки і послідовності, обґрунтованості (доцільності) використання. Все різноманіття організаційних форм навчання дитячого активу можна умовно поділити на три взаємопов'язані групи:
1. Колективні - загальні для всіх варіантів навчання, що забезпечують безперервність навчання, підвищення рівня знань і відпрацювання умінь: семінари, конференції, великі збори, зустрічі за «круглим столом», фестивалі, форуми, табірні збори та інші.
2. Групові форми, що сприяють придбанню і розвитку організаторських умінь, розширення практики спілкування, вдосконалення міжособистісних відносин: практикуми, ділові, навчальні, рольові та організаційно-діяльнісні ігри, творчі лабораторії та майстерні, робота секцій, тренінги, обміни досвідом і т. д.
3. Індивідуальні, які забезпечують індивідуальну самостійну роботу учнів з придбання необхідних знань для виконання доручення та організації конкретної практичної діяльності: консультації, наставництво, підготовка рефератів, вивчення літератури, робота з матеріалами методичних виставок та інформаційних куточків в допомогу дитячому активу, підготовка до конкурсів.
В сучасний час потрібні такі форми, які дозволять кожній дитині брати участь у навчанні, набути необхідні вміння та навички для практичної діяльності в дитячому колективі, розвинути організаторські та лідерські здібності та якості. З цією метою в навчанні дитячого активу необхідно використовувати активні форми роботи, які дозволяють розвивати соціальну творчість, ініціативу і самостійність учнів. До таких форм відносяться, в першу чергу, ділові, продуктивні, сюжетно-рольові, організаційно-діяльнісні ігри, інтерактивні ігри, тренінгові заняття, моделювання та захист проектів, програм, прес-конференції, аукціони форм роботи (знань, ідей), панорами досвіду роботи, творчих досягнень, марафон ігор, естафета знань та вмінь. При виборі тієї чи іншої форми навчання необхідно враховувати наступні моменти:
- поставлені цілі і завдання у роботі з дитячим активом в цілому і в розкритті конкретної теми зокрема;
- зміст і спрямованість певного розділу програми (плану) навчання, діяльності дитячого колективу;
- рівень знань і можливостей учнів, їх умінь і здібностей в цьому виді діяльності; специфіку суспільного доручення;
- те, що кожна із форм навчання має специфічні можливості в плані придбання на їх основі учнями певних знань, умінь і навичок.
Для підвищення ефективності навчання особливо потрібні активні форми власної діяльності дітей, які виробляють важливі для життєвого успіху вміння. Аналіз форм організації процесу навчання з позиції розвитку умінь показує, що найбільш сприяють цілеспрямованому розвитку здібностей такі, наприклад, як:
- лекційні заняття, повідомлення, бесіди більш націлені на створення умов для розвитку здатності слухати і чути, бачити і помічати, концентруватися, спостерігати та сприймати;
- діалог, дискусія, обговорення, конференція допомагають розвивати здатність говорити і доводити, логічно мислити;
- включення дітей у творче проектування, соціальний пошук - самостійно діяти і створювати;
- організація ігрових ситуацій, змагань - набувати досвід взаємодії, приймати рішення, брати на себе відповідальність;
- різноманітні конкурси, огляди допомагають доводити роботу до результату, фіксувати успіх, демонструвати власні досягнення й гідно сприймати надбання інших.
Використання різноманіття форм навчання створює ситуації, в яких діти можуть освоїти різні соціальні ролі і прийняти різні позиції в діяльності, що допомагає вирішити комплекс не тільки дидактичних, але і виховних завдань, усвідомити соціокультурний зміст навчання. Тому для будь-якої програми навчання дитячого активу важливо проектування розширення спектру позицій дитини за рахунок різноманітності організаційних форм діяльності. В процесі навчання діти можуть виступати в таких рольових позиціях, як організатор, виконавець, рецензент, розробник, дослідник, конструктор, винахідник, експерт, автор проекту, співробітник спільної творчої роботи учасник групового рішення проблем і т. д.
Для визначення можливості використовуваних організаційних форм можна з'ясувати думку учнів про те, наскільки навчальні заняття дозволяють їм відчувати такі почуття:
- власної значущості у колективній роботі;
- впевненості в успіху і досягнення;
- високого статусу в групі і визнання їх переваг;
- приналежності до спільного цікавому справі;
- можливості розкрити свої здібності;
- можливості приймати рішення у виборі власної позиції в діяльності та у колективному взаємодії;
- гордості за свої успіхи;
- задоволеності від допомоги і підтримки своїм товаришам.
Та якщо результати вивчення думок відіб'ють недостатнє вираз почуттєвого сприйняття навчання в одному з цих проявів, необхідно продумати такі організаційні форми, які б поліпшили особисту орієнтацію навчання на заняттях з лідерами.
ВИСНОВОК
«Дітей, їх особисту гідність і їх потреби
треба так само шанувати, як і старших,
і тільки поводячись з ними лагідно,
щиро, розумно, як з рівними,
входячи в їх спосіб думання,
можна виховувати чесних, щирих,
правдолюбних і справді вільних людей»
Іван Франко
Школа - наш другий дім, і всім повинно бути в ній затишно, комфортно, кожен мешканець цього великого будинку повинен відчувати свою значимість, свою, хоч саму невелику роль у встановленні порядку, в організації вільного часу - загалом, відчувати свою затребуваність. Взагалі, бути успішним, займати активну життєву позицію, вміти жити, співіснувати, спілкуватися, бути толерантним свідомістю - це не та мета, яку ставлять перед собою виховні системи всіх шкіл? Дитячі роки - це певний життєвий етап, коли закладаються та формуються найважливіші риси характеру. Тому саме на школу покладається особливий обов'язок - виховувати справжнього громадянина своєї країни, порядної людини, всебічно розвиненої особистості.
Школа - великий колектив, а дітям природно жити в колективі, колективно вирішувати свої проблеми, організовувати своє дозвілля. Наша мета - показати дитині, чим неорганізована група людей відрізняється від колективу, члени якого пов'язані один з одним товариськими відносинами, ділового співробітництва, взаємної допомоги і доброзичливості. У розвитку таких відносин важливу роль відіграє шкільне самоврядування. Об'єднати колектив, сформувати організацію з органами шкільного самоврядування - ось наше завдання.
В даній роботі описана та модель шкільного самоврядування, яка функціонує на даний момент в нашій школі. Може бути, в ній ще багато недодуманого, вимагає перегляду, коригування, але адже ми лише на початку свого шляху до ідеалу, у нас ще все попереду, адже не соромно не знати, соромно не хотіти знати. Ми хочемо знати, як можна працювати краще, тому віримо, що самовдосконалення нас виведе на вірний шлях.
При активній роботі і серйозної державної підтримки учнівське самоврядування буде хорошою опорою для створення здорового суспільства і прискорить розвиток суспільної свідомості молоді. Воно допоможе кожному знайти і реалізувати себе у тій сфері, яка його цікавить, будь-то політика, економіка чи мистецтво. Так само розвиток учнівського самоврядування прискорить розвиток молодіжних рухів і організацій, що здійснюють захист законних прав і інтересів молодого покоління. А головне, учнівське самоврядування служить для активного спілкування і зближення як класних, так і шкільних колективів, а так само сприяє спілкуванню між школами і різними молодіжними організаціями.
Учнівське самоврядування дає:
Учням:
· розвиток навичок роботи в групі, команді;
· веде до підвищення рівня навченості та якості навчання учнів;
· веде до поліпшення дисципліни, зниження пропусків без поважних причин;
· вибір ролі в органах учнівського самоврядування, які відповідають його нахилам та інтересам;
· захищає права дитини;
· вчить цивілізовано вирішити конфліктні ситуації;
· допомагає самовизначитися у виборі подальшого шляху.
Батькам:
· організовує вільний час дітей;
· веде до поліпшення навчальної результативності дітей;
· знижує конфліктність в сім'ї;
· дає можливість брати активну участь у шкільному житті.
Вчителям:
· допомагає організувати дітей;
· згуртувати дитячий колектив;
· підвищує дисципліну в класі, відповідальність учнів за свої вчинки;
· розкриває творчі, організаторські, лідерські здібності дитини;
· апробація інноваційних технологій;
· узагальнення досвіду роботи через засоби друку;
· поглиблення в проблему через дослідно-експериментальну роботу.
Отже, робота учнівського самоврядування в школі - досить складний і суперечливий процес. Вона постійно розвивається, змінюється, коригується. Вона приносить масу нових проблем, займає багато вільного часу і у дітей, і у вчителів. А найголовніше, під час роботи виникає безліч запитань, відповіді на які доводиться шукати часто досить довго, а іноді і не знаходити їх. Оскільки учнівське самоврядування досить молоде, готового матеріалу, на якому можна було б будувати роботу в нашій школі, практично не було. Доводилося спочатку (і це проблема не тільки нашої школи) за основу брати найкраще, що було колись у радянських школах (піонерська організація тощо) Неоціненну допомогу надали тут самі діти, коли стали пропонувати спочатку створити дитячу організацію, де був би свій президент, його помічники, свою назву та девіз. Поступово учні та вчителі розуміли, що робота дитячої організації не дає можливості кожному учню школи брати активну участь в управлінні життям школи. Можна дуже багато чого в школі робити разом, і це виходить набагато краще, ніж просто при маніпулюванні дитячим колективом. Учні стали активнішими. Незважаючи на всі труднощі в роботі з учнівським самоврядуванням, в нашій школі склалося тверде переконання: самоврядуванню бути! Але от яким самоврядуванню? Адже не секрет, що на початковій стадії роботи діти сприймають його лише як засіб досягнення визначених цілей: зробити своє життя легше і зручніше за рахунок задоволення виключно споживчих бажань. Доводилося стикатися з нерозумінням цілей і завдань руху.
На даній стадії ми домоглися того, що є колектив однодумців: дітей і дорослих, який об'єктивно оцінює свої можливості, прагне до вдосконалення, бажає змінити життя школи на краще.