 |
|
Практичне заняття № 2
ТЕМА:Мікрокліматичні спостереження
Мета роботи: навчитисяпроводити мікрокліматичні спостереження, вивчити зміни метеорологічних елементів залежно від своєрідності географічних умов.
Матеріалита обладнання:зошит, олівець, анемометр, термометр, барометр, гігрометр.
Хід роботи
При маршрутних спостереженнях точки спостереження розташовуються в характерних місцях рельєфу. В річковій долині такими місцями можуть бути: русло річки, пойма, тераса, водорозділ; в балках і ярах – дно, середня і верхня частина схилу; на пагорбі – верхівка, схил і підошва.
Програма маршрутних спостережень включає спостереження температури, вологості приземного шару повітря і на поверхні ґрунту, швидкості і напрямку вітру, тиску, хмарності та інших атмосферних явищ.
спостереження за температурою на поверхні ґрунту проводять звичайно за допомогою ртутного термометра. термометр кладуть на поверхню землі на 5-10 хв резервуаром на південь; над резервуаром встановлюють щиток у вигляді будиночка, що зроблений з цупкого білого паперу і захищає від прямих сонячних променів. Показники знімають прямо на поверхні ґрунту, погляд спостерігача має падати перпендикулярно шкалі термометра.
Спостереження за атмосферним тиском по барометру-анероїду проводять на одній визначеній висоті від поверхні ґрунту (50 або 100 см). прилад має знаходитися в горизонтальному положенні і в затінку.
Спостереження за відносною вологістю повітря проводять за допомогою гігрометра.
Направлення вітру визначають по компасу і за допомогою легкої стрічки, яку піднімають на висоту витягнутої руки. Протягом 4-5 хв. визначають переважаючий напрямок вітру. Записують напрямок за восьми румбами: ПН, ПН-ЗАХ, ПН-СХ, ПД, ПД-СХ, ПД-ЗАХ, ЗАХ, СХ.
Швидкість вітру визначаємо за допомогою анемометру.
Хмарністю називають ступінь покриття неба хмарами. Визначається вона на око. Хмарність визначають за трьома показниками: ясно, перемінна хмарність, похмуро. При загальному підрахунку до ясних днів можна віднести дні з незначною хмарністю.
Форма хмар визначається за зовнішнім виглядом: хмари верхнього ярусу (вище 6 км) – перисті; хмари середнього ярусу (2-6 км) – високослоїсті, висококучаві, хмари нижнього ярусу (2 км і нижче) – слоїсті, слоїсто-кучяві, кучяві, кучяво-дощові, слоїсто-дощові.
До атмосферних явищ відносять всі види осадків, тумани, пил, дим, завірюху, оптичні і електричні явища.
Результати спостережень записуються в таблицю 2.1 протягом всього періоду практики використовуючи умовні позначення (табл. 2.2).
Таблиця 2.1 – Мікрокліматичні спостереження в період проходження польової практики
| дата | дата | дата | дата | дата | |
| Температура повітря, °С | 22,8 | ||||
| Тиск, мм рт.ст. | |||||
| Напрямок вітру | ЗАХ | ||||
| Сила вітру, м/с | 2-3 | ||||
| Відносна вологість, % | |||||
| Хмарність | О | ||||
| Опади, мм | - | ||||
| Атмосферні явища | = y |
Таблиця 2.2 – Умовні позначення
| О | Ясно | y | Роса |
| m | Перемінна хмарність | = | Димка |
| l | Похмуро | Гроза | |
| æ | Град | ¸ | Іній |
| S | Дощ | A | Поземка |
| ׃ | Мряка | @ | Туман |
| ~ | Пилова буря | { | Веселка |
Таблиця 2.3 – Висновки за весь період практики:
| Середня температура | |
| Мінімальна температура | |
| Максимальна температура | |
| Найвищий тиск | |
| Найнижчий тиск | |
| Кількість опадів (мм) |
Діаграма хмарності
Роза вітрів
Практичне заняття № 3
ТЕМА:Геоботанічний опис
Мета роботи: навчитисяскладати геоботанічні описи
Матеріалита обладнання:визначники рослин, компас, барометр-анероїд, приладдя для виготовлення гербарію, олівець, зошит, лінійка, рулетка.
Хід роботи
Для геоботанічного опису обирається ділянка з більш-менш однорідною рослинністю, для лісової рослинності – 25х25 м, трав’янистої – 10х10 м. Записуємо дату виконання роботи, прізвище автора (авторів) геоботанічного опису. Описуємо географічне розташування ділянки, місто (село, околиці села), район, область; рельєф, висоту, експозицію і крутизну схилу (якщо він наявний), тип ґрунту, режим зволоження ґрунту, рівень залягання ґрунтових вод, наявність річок, ставків, болота тощо.
Далі визначаємо кількість ярусів та описуємо кожний окремо. До одного ярусу відносяться рослини, вершини яких розміщені на одній висоті. В перший ярус входять найбільш високі дерева. Другий складають низькі дерева. Третій ярус – чагарники або підлісок. Четвертий ярус – трав’янисто-чагарниковий, п’ятий – мохово-лишайниковий.
Деревний та чагарниковий яруси
Зімкненість крон (площа проекції крон) дає уявлення про густоту насадження. Від неї залежить світловий рижим під пологом лісу й кількість потрапляння опадів. Ступінь зімкненості крон визначається окомірним способом в десятих долях одиниці чи в процентах. За одиницю (або 100%) приймають зімкненість крон, при якій крони дерев так тісно прилягають одне до одного, що між ними практично не залишається просвітів.
Висоту дерев визначають окомірно, за допомогою звичайної лінійки. Тримаючи лінійку на витягнутій руці вертикально перед оком, відходять від дерева й візують її верхній кінець на вершину дерева. По відстані до дерева(А), відстані від очей до лінійки (а), за довжиною самої лінійки (б) з урахуванням росту спостерігача до рівня очей (h) вираховується висота дерева за формулою:
Діаметр стовбурів визначається за даними довжини окружності. За допомогою м’якої сантиметрової стрічки вимірюють окружність стовбура й ділять отриману величину на 3,14. Діаметр стовбурів визначається приблизно на рівні росту спостерігача.
Вік дерев визначають шляхом підрахунку річних кілець деревини. Для листяних дерев вік приблизно рівний діаметру стовбура, вираженому в сантиметрах. Вік хвойних визначається по міжвузлям – мутовкам.
Стан деревостою. Для визначення показника необхідно виявити ступінь участі кожної породи. Вона визначається шляхом окомірної зйомки відносно великого числа дерев кожного виду на пробній ділянці. Частка кожної породи в деревостої визначається окомірно в балах від 0 до 1 (наприклад: Сосна звичайна (Pinus sylvestris) 0,7). Якщо участь будь - якої породи менше 0,1 (тобто менше 10%), то в формулі стану деревостою присутність цієї породи відмічається знаком «плюс». Наприклад, Липа серцелиста (Tilia cordata) +.
Бонітет – показник продуктивності умов місце існування. Бонітет встановлюється виходячи з віку й висоти дерев за таблицею 3.1.
Таблиця 3.1 – Розподіл лісових насаджень за класами бонітету
| Вік, роки | Класи бонітету | ||||||
| 1а | 5а | ||||||
| Середні висоти | |||||||
| 6-5 | 5-4 | 4-3 | 3-2 | 2 - 1 | - | - | |
| 12-10 | 9-8 | 7-6 | 6-5 | 4-3 | - | ||
| 16-14 | 13-12 | 11-10 | 6-8 | 7-8 | 5-4 | 3-2 | |
| 20-18 | 17-15 | 14-13 | 12-10 | 9-8 | 7-5 | 4-3 | |
| 24-21 | 20-18 | 17-15 | 14-12 | 11-9 | 8-6 | 5-4 |
Відновлення (сходи й підростаюче покоління) не можна вважати особливимярусом. Це молоде покоління дерев, яке з часом може досягнути висоти першого ярусу. Всі дерева висотою до 10 см відносяться до сходів, а більш високі – до підростаючого покоління.
Для чагарникового ярусу та підросту діаметр стовбурів і бонітет не визначаються.
Трав’янистий ярус
Для трав’янистого ярусу окомірним способом визначається загальне проективне покриття всіх рослин, що виражається від 0 до 100%, середня та найбільша висота ярусу. Далі визначаємо частку кожного виду рослин у відсотках. Наприклад Авран лікарський (Gratiola officinalis) –7%. Якщо рослина зустрічається зрідка то її проективне покриття відмічаємо знаком «плюс». Сумма відсотків всіх рослин має дорівнювати загальному проективному покриттю.
Мохово-лишайниковий ярус
Визначаємо загальне проективне покриття та окремо частку кожного виду в ньому у відсотках.
Після повного опису визначається тип рослинності: мішаний ліс, трав’янисте низинне болото, справжні луки тощо, дається оцінка екологічного стану рослинності – умови проростання й відновлення лісів, сукцесія, причини деградації тощо.