 |
|
Практичне заняття № 11
ТЕМА:Аутекологічні дослідження. Дослідження екології тварин
Мета роботи:на основі спостережень у природі за певним видомтварин датиекологічну характеристику виду та описати його екологічну нішу.
Матеріали та обладнання: пристосуваннядля спостереженнята лову тварин: лупа, фотоапарат, сачок, морилка тощо.
Хід роботи
Проведіть спостереження за певним видом тварин у природі (водні або наземні членистоногі, дрібні ссавці) і складіть опис виду за запропонованою схемою.
1. Систематичне положення.
Дайте повну назву та охарактеризуйте систематичне положення виду. Назвіть близькі за походженням види, а також ті, що мають морфологічну подібність і зустрічаються у даному регіоні.
2. Біологічні особливості виду.
а) будова дорослої особини характерні морфологічні ознаки, розмір та маса;
б) спосіб пересування;
в) спосіб живлення, чим живиться, морфологічні пристосування для даного способу живлення;
г) особливості розмноження кількістьнащадків; особливості життєвого циклу (середня тривалість життя однієї особини, наявна |чи відсутня стадія личинки тощо);
д) особливості поведінки (як реагує на зовнішні подразники, як спілкується з особинами свого виду).
3. Умови місцеперебування виду: середня температура, умови зволоження (на вологих чи сухих місцях зустрічається), яке значення має освітлення (дані наводятьсянамомент досліджень).
4. Екологічні особливостівиду:
а) спосіб життя (окремо, зграями, сім'ями; деннийабо нічний);
б) чисельність на досліджуваній місцевості;
в) які види рослин трапляються на цій території, які рослини слугують кормом, місцем схованки і т.п.
г) які види зустрічаються поруч, які взаємовідношення з іншими видами,чи є вид хазяїном, паразитом або симбіонтом;
д) ступінь конкуренції з іншими видами, визначити об'єкти конкуренції;
е) положення виду в трофічних ланцюгах біоценозу, при можливості оцініть його біопродуктивність.
Практичне заняття № 13
ТЕМА:Ґрунти
Мета роботи: дослідити типи ґрунтів та материнських порід.
Матеріали та обладнання: лопата, барометр-анероїд, ніж, саперна лопатка, сантиметрова стрічка зі шпилькою, лупа, шпагат, пакети, 10%-ний розчин соляної кислоти, етикетки, зошит, олівець, лінійка.
Хід роботи
Ґрунт нерозривно зв'язаний з оточуючими його природними умовами — факторами ґрунтоутворення. До них відносять: живі організми (рослини, тварини, мікроорганізми), клімат, рельєф і материнські ґрунтоутворюючі гірські породи. Досить одному з цих факторів змінитися, як відповідним чином зміниться і ґрунтовий покрив. Відомо, що під різною рослинністю формуються ґрунти різного типу: під хвойними лісами – підзолисті, під мішаними дерново-підзолисті, листяними – сірі лісові, під лугами дерново-лугові. У негативних елементах рельєфу (лісової зони) формуються заболочені чи болотні ґрунти.
Враховуючи, що зміни ґрунтового покриву в межах невеликого району залежать у першу чергу від характеру рельєфу і рослинності, на практиці вивчають ґрунти найбільш типових елементів рельєфу, а також ґрунти, що сформувалися під різними типами рослинності.
Ґрунтовий розріз і місце його закладення
Ґрунтовий розріз являє собою прямокутну яму шириною 70—80 см, довжиною 1,5—2 м і глибиною не менш 150см.Яму риють з звісними стінками до глибини близько 0,8— 1,0м, потім роблять сходинки - уступ близько 40 см, поглиблюють ще на 50—60 см і роблять наступну сходинку (мал.2).
На початку роботи дерен акуратно зрізують і складають на відстані 2–3 м від майбутньої ями в одну зїїбічних сторін. Сюди ж викидають і верхню частину ґрунтової маси. Глибинні горизонти викидають у протилежну сторону. Стінки глибокої частини ями повинні бути чисті від викинутої землі. Вони використовуються для подальшого опису ґрунту та взяття підшарових зразків.
Копаючи яму, бажано звертати увагу на те, як копається ґрунт: на якій глибині важче, на який легше, де вона волога і липне до лопати, а де дуже розсипчаста — звалюється з лопати, усе це дає уяву про фізичні властивості ґрунту.
Ґрунтові ями закладають, орієнтуючись на рельєф і рослинність. При плоскому рельєфі яму копають у його центральній частині. На схилі: у верхній, середній і нижній частинах. У річковій долині: на заплаві, терасах і вододілі. При зміні рослинних співтовариств розріз варто закласти по кожному рослинному угрупованню.
Рисунок 13.1 – Схема ґрунтового розрізу
Опис ґрунтового розрізу
Свіжий розріз ретельно розглядають, виділяють генетичні горизонти і ножем намічають їх границі. Далі кожен горизонт описують у такому порядку: індекс горизонту, його потужність, колір, вологість, механічний склад, структура, вміст, новоутворення, включення.
Генетичні горизонти позначають загальноприйнятими в ґрунтознавстві індексами: А0 – лісова підстилка, або степовий волойлок, А1– перегнійно-акумулятивний, чи гумусовий, горизонт, А3 – підзолистий горизонт, чи горизонт вимивання, В – горизонт вимивання, чи ілювіальний, С – материнська гірська порода.
Потужність горизонту
Потужністю горизонту називають середню його товщину (виміряється в сантиметрах). Для цього до верхньої брівки зачищеної стінки шпилькою прикріплюють сантиметрову стрічку з таким розрахунком, щоб нульовий розподіл точно збігався з поверхнею ґрунту. У записах відзначають верхню і нижню границі, а також загальну потужність обрію. Наприклад, А1 
.
У випадку, якщо границя між горизонтами звивиста, беруть середню глибину.
Колір
Колір, чи забарвлення, горизонту визначають візуально. Найважливішими складовими частинами ґрунту,від яких залежить його колір, є: органічна речовина (гумус), окис заліза, кварц, польовий шпат, закис заліза. Гумус обумовлює появу темних відтінків чорного чи сірого кольору. Окис заліза обумовлює появу червоного, іржавого і жовтого тонів у забарвленні ґрунту. Кварц і польові шпати, гідроокис алюмінію, якщо вони не забруднені залізом, є носіями білого кольору. У заболочених ґрунтах поширені сполуки закису заліза. Загальною особливістю їх є зеленувате чи блакитнувате забарвлення, що надає відповідний відтінок і ґрунтовому горизонту.
Вологість ґрунту
Вологість визначають у такий спосіб: з описуваного горизонту беруть невеликий зразок ґрунту, стискають його в руці і по результатам судять про вологість ґрунту. По ступені вологості ґрунти поділяють на сирі – при стисканні виділяється вода; вологі— вода з ґрунту не виділяється, на руці залишається мокрий слід; свіжі - холодить руку, ґрунт мажеться; сухі-не мажеться, на дотик здається теплою.
Механічний склад ґрунту
За механічнім складом (співвідношенню піску і глини) виділяють чотири різновиди ґрунтів: глинисті, суглинні, піщані, супіщані.
| Механічний склад | Вид зразка після скатування |
| Пісок – шнур не утворюється | 
|
| Супісок – зачатки шнура | 
|
| Легкий суглинок – шнур дробиться при скочування | 
|
| Середній суглинок – шнур суцільний, при скручуванні в кільце розпадається | 
|
| Важкий суглинок – шнур суцільний, кільце з тріщинами | 
|
| Глина – шнур суцільний, кільце суцільне | 
|
Рисунок 13.2 – Показники визначення механічного складу ґрунту
методом скатування (за Н.А. Качинським)
У польових умовах визначення механічного складу ґрунту проводиться в такий спосіб. Щіпку ґрунту ретельно розтирають пальцями на долоні. Супіщані ґрунти розтираються легко, при цьому виявляється незначна кількість м'якого пилувато-глинистого матеріалу. Піщані ґрунти цілком позбавлені глинистих часток. Глинисті ґрунти розтираються важко, і після розтирання з'являється значна кількість пилувато-глинистих часток. Визначення механічного складу на дотик доповнюється методом розкочування зволоженого ґрунту. Невелику кількість ґрунтового матеріалу змочують водою до консистенції густої маси. Цю масу скачують у кульку діаметром 1—2 см. Кульку розкатують у шнур, а потім згинають у кільце. Якщо ґрунт глинистий, шнур при згинанні в кільце не ламається і не розтріскується. Шнур із суглинного ґрунту при згинанні в кільце розламується. Із супіщаного ґрунту можна одержати не міцну кульку, що легко розсипається, шнур з якої виготовити неможливо (рисунок 13.2). Від механічного складу ґрунту залежить його водопроникність, вологоємність, тобто здатність довгостроково утримувати в собі вологу, опір ґрунту обробним знаряддям, проникненню в нього коренів рослин.
Структура
Під структурою ґрунту розуміютьйого здатність розпадатися на окремі грудочки різної величини і форми. Структуру ґрунту визначають за характером окремих грудочок, на які він розпадається при легкому розминанні в руках, а також при викиданні ґрунтової маси з ями. Для різних ґрунтів характерна певна структура: зерниста структура характерна для гумусового горизонту чорноземів, горіхувата—для горизонту В у підзолистих і сірих лісових ґрунтах. Пластинчаста – для горизонту А2 цих же ґрунтів, стовбчаста для горизонту вимивання солонців.
Будова
Під будовою ґрунту розуміють його щільність і пористість. Прийнято розрізняти ґрунти дуже щільні, коли ґрунт не піддається лопаті, щільні – ґрунт з трудом піддається дії лопати, пухкий – лопата легко входить у ґрунт, який при викиданні розсипається на окремі грудочки, розсипчасті –ґрунти що розсипаються.
Новоутворенняявляють собою добре оформлені скупчення різних речовин, що виникли чи нагромадилися в процесі ґрунтоутворення. Вони можуть бути хімічного чи біологічного походження. У ґрунтовій ямі їх можна визначити по кольору, формі, ущільненості порід. Новоутворення хімічного походження зустрічаються у формі трубок, у виді бурих зерен чи щільно зцементованого піску охристого кольору – сполуки гідроокисів заліза; плями і дрібні дробовидні згущення (конкреції) чорного і бурого кольору – сполуки марганцю; білого чи грязно-білого кольору цвіль, білоглазки чи журавчики, желваки – сполуки вуглекислого вапна; у вигляді дрібної присипки білуватого кольору — сполуки кременевої кислоти; у формі плівки чи плям грязнувато-зеленуватого чи блакитнуватого кольору –закисні сполуки заліза; білі скоринки різної товщини-хлориди, сульфати. Карбонатні новоутворення можна визначити дією 10%-ного розчину соляної кислоти на зразок. Карбонати «скипають». Новоутворення біологічного походження утворюються під впливом діяльності тварин і коренів рослин.
Включеннями називають предмети, чисто механічно включені в основну масу ґрунту і, як правило, не зв'язані з ґрунтоутворенням. До включень відносять: раковини, кістки тварин, валуни, гальку.
Зробіть опис характеру морфологічних ознак ґрунтових розрізів (табл. 13.1), на основі польового і лабораторного вивчення дайте характеристику стану ґрунтів у дослідженій місцевості.
Зробіть висновок.
Таблиця 13.1 – Опис ґрунтового горизонту.
| Ґрунтовий розріз | Потужність горизонту, см | Колір | Вологість | Механічний склад | Структура | Стан | Новоутворення | Включення | Коренева система | Реакція ґрунту |
ДОДАТОК А
ПАСПОРТ РОСЛИНИ