 |
|
Вольові якості особистості. Роль діяльності у формуванні вольових якостей особистості.
Воля тісно пов’язана з цілеспрямованою і свідомою діяльністю. Коли людина визначає мету дії та обдумує шляхи досягнення мети, засоби подолання перешкод, у неї відбувається розумова діяльність. Здійснюючи вольову дію, людина часто зустрічається з утрудненнями, які вона заздалегідь не могла передбачити, або з необхідністю змінити характер запланованої діяльності. Це потягне за собою необхідність внести в прийнятий план поправки, уточнення, що в свою чергу вимагає від людини великої розумової роботи (В.С.Лозниця). Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки її влади над собоюЗалежно від впливу і наслідків розрізняють позитивні та негативні вольові якості.
55.Проблема мінливості темпераменту, роль спадковості та середовища у розвитку темпераменту. Тип нервової системи є сукупністю вроджених функціональних особливостей. Він є найбільш сталою характеристикою вищої нервової діяльності і в цілому навряд чи може бути змінений. Проте і ця характеристика зазнає змін під впливом зміни умов існування, тобто під впливом оточуючого середовища загалом. В лабораторіях І.П.Павлова було експериментально доведено, що прояви основних властивостей нервової системи можуть змінюватися під впливом умов життя. Так, наприклад, у сильного неврівноваженого типу, у якого збудливий процес не балансується з гальмівним, можна шляхом тривалого тренування домогтися збільшення сили процесу гальмування. Внаслідок цього змінюються особливості поведінки. Залежно від вроджених властивостей нервової системи і умов життя виникають варіації типів поведінки.Умови життя значною мірою впливають на формування типологічних особливостей поведінки тварин. Зміна проявів темпераменту під впливом життєвих умов і виховання особливо виразно виявляється у людини. В процесі життя кожної людини у неї утворюється величезна кількість позитивних і негативних умовних рефлексів, що призводить до певної зміни функціональних властивостей мозку. Внаслідок цього з віком людини зазнає і тип її нервової системи.
56.Загальна характеристика темпераменту.Історія питання про темперамент.
Такі індивідуальні особливості, що виявляються в динамічних проявах психіки людини отримали назву "темперамент".Темперамент - індивідуальні особливості людини, що виявляються в певній її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості і швидкості перебігу її психічної діяльності. В історії психології відомо кілька теорій, що пояснюють природу темпераменту.1. Гуморальна теорія, якій уже понад ХХV століть (від латинського humor -- волога) пов'язує темперамент з особливостями внутрішнього середовища організму. стан організму залежить від певного співвідношення рідин, які є в організмі - кров, лімфа, жовч. Пропорція, в якій змішуються ці рідини називають "красис". Пізніше римські лікарі позначили це поняття лат. temperamentum, що означає "необхідне співвідношення частин" > термін темперамент. 2. Соматичні теорії. (гр. soma - тіло) пов'язували якості темпераменту із будовою тіла. 3.Нервова теорія І.П.Павлова.Основа темпераменту - властивості центральної нервової системи, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Поєднання цих властивостей створює певний тип нервової системи, який обумовлює і тип темпераменту, тобто індивідуальні особливості протікання психічних процесів.
4. Конституційна теорія темпераменту - своєрідний синтез попередніх підходів до вивчення природи темпераменту. (Василевський, Русалов, Стреляу).Згідно з цією теорією, темперамент ґрунтується на роботі цілісного організму в сукупності його біохімічного, соматичного і нейродинамічного рівнів. Серед них властивості нервової системи є характеристикою найвищого рівня і тому вони найщільніше пов'язані з властивостями темпераменту.
57.Типологія темпераментів та їх психологічна характеристика. Темперамент, як відображення особливостей нервової системи — один з інструментів сприйняття і реакції. У психології темперамент поділяють на чотири типи: холеричний, сангвінічний, флегматичний і меланхолійний. Холерик (від грец. Chole — жовч) — характеризується швидкістю дій, сильними, швидко виникаючими почуттями, яскраво відображених у мові, жестах, міміці. Холерики — люди активні і дуже енергійні, вони рухливі, сильні і наполегливі. Люди, які відносяться до холеричного типу темпераменту відрізняються швидкою збудливістю, імпульсивною реакцією. Їх рухи і почуття відрізняються стрімкістю, мова — емоційністю, запалом. Сангвінік (від лат. Sanguis, родовий відмінок sanguinis — кров, життєва сила) — властиві жвавість, швидка збудливість і легка змінюваність емоцій. Сангвініки — люди активні, сильні, рухливі. Люди сангвінічного типу темпераменту відрізняються врівноваженістю, стриманістю. Завдяки рухливості нервових процесів, сангвініки активно мислять і відчувають. Сангвініків відрізняє жива, емоційна мова, швидка реакція.
Флегматик (від грец. Phlegma — слиз) — характеризується повільністю, спокоєм, слабким проявом почуттів зовні. Флегматики — люди сильні, врівноважені, при цьому пасивні та малорухомі, спокійні, працездатні, повільні, віддають перевагу спокійній, звичній обстановці. Нервові процеси протікають повільно, тому у них тривала, але глибока реакція. Меланхоліком прийнято називати людину, схильну до депресії, сумного настрою, пригніченості. З точки зору психології меланхолік (від грец. Melaina chol? — Чорна жовч) — характеризується підвищеною вразливістю і відносно незначним зовнішнім виразом почуттів.
Для меланхоліків характерний слабкий тип нервової системи. Це люди емоційні, вони погано переносять нервові навантаження, тому їм необхідно надавати постійну психологічну підтримку, давати можливість регулярно відпочивати.
58.Формування характеру. Зв'язок характеру з іншими властивостями особистості-темпераментом,установками, мотиваційною сферою. "Характер" означає сукупність індивідуальних психічних властивостей, що складаються в діяльності і виявляються у типових для даної людини способах діяльності і формах поведінки.
Головна особливість характеру як психічного феномену полягає в тому, що характер завжди виявляється в діяльності, у ставленні людини до навколишнього його дійсності і людям.
Характер є прижиттєвим утворенням і може трансформуватися протягом всього життя. Формування характеру найтіснішим чином пов'язано з думками, почуттями і прагненнями людини. Тому, в міру того як формується певний устрій життя людини, формується і його характер. Отже, спосіб життя, суспільні умови і конкретні життєві обставини грають важливу роль у формуванні характеру.
Характер поряд з темпераментом є однією з найбільш значних форм прояву особистості. Але якщо темперамент обумовлює динамічну сторону особистості, то характер - зміст особистості. Від темпераменту залежать динамічні особливості прояви характеру. Наприклад, товариськість у сангвініка і флегматика підвищуватиметься по-різному.
Темперамент впливає розвиток окремих чорт характеру. Одні властивості темпераменту сприяють формуванню певних чорт характеру, інші протидіють.
Залежно від типу темпераменту дитини необхідно використовувати індивідуальні прийоми нею, щоб виховати потрібні риси характеру.
Є й зворотна залежність проявів темпераменту з його характеру. Завдяки певним рис характеру то вона може стримувати небажані при даних обставинах прояви темпераменту.
59.Структура характеру, симптомокоплекси його властивостей. У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти: • спрямованість; • переконання; • розумові риси; • емоції; • волю; • темперамент; • повноту; • цілісність; • визначеність; • силу.
Б. Теплов запропонував виділяти в структурі характеру чотири симптомокомплекси, які виражають ставлення особистості: — до суспільства, колективу, окремих людей, товариськість, колективізм, ввічливість, чуйність, тактовність, доброзичливість, щирість, повага, замкнутість, безтактність, грубість, жорстокість, брехливість, безцеремонність та ін.;
— до себе, самокритичність, самоповага, вимогливість, суворість, зарозумілість, гордість, хвастливість та ін.;
— до праці: працездатність, працьовитість, старанність, сумлінність, упертість, лінь, безвідповідальність та ін.;
— до речей: акуратність, бережливість, неохайність, недбайливість та ін.
60.Акцентуації характеру. Види акцентуацій. Акцентуація - значне посилення і крайня вираженість окремих рис характеру або їх поєднань.
Виділяються такі основні типи акцентуацій характерів:
1) циклоїдний - чергування фаз хорошого і поганого настрою;
2) гіпертімний - постійно піднесений настрій, підвищена психічна активність з жагою діяльності і тенденцією не доводити справу до кінця;
3) лабільний - різка зміна настрою в залежності від ситуації;
4) астенічний - швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресій;
5) Сентизивні - підвищена вразливість, боязкість;
6) психастенический - висока тривожність, помисливість, нерішучість, схильність до самоаналізу, постійних сумнівів і рассуждательству;
7) шизоїдний - відгородженість, замкнутість, інтроверсія, емоційна холодність;
8) Епілептоїдний - схильність до злобно-тужливого настроєм з накапливающейся агресією, що виявляється у вигляді нападів люті і гніву, конфліктність;
9) зациклений (параноїдальний) - підвищена підозрілість і хвороблива уразливість, прагнення до домінування, неприємно думки інших;
10) демонстративний (істероїдний) - виражена тенденція до витіснення неприємних для суб'єкта фактів і подій, до облудності, фантазування й удавання, для залучення до себе уваги, що характеризується авантюристично, марнославством;
11) дістімний - переважання зниженого настрою, схильність до депресії, зосередженість на похмурих і сумних сторонах життя;
12) нестійкий - постійний пошук нових вражень, вміння легко встановлювати контакти, що носять, однак, поверхневий характер;
13) конформний - надмірна підпорядкованість і залежність від думки інших, недолік критичності та ініціативності, схильність до консерватизму.