 |
|
Список використаної літератури
Вступ
Важливою віхою в історії антропології є діяльність одного і найяскравіших Представників вкраїнської науки кінця XIX — початку XX ст. — Федора Вовка (1847- 1918).
Вовк належав до блискучої плеяди громадських діячів і вчених, світогляд яких сформувався на хвилі національного піднесення в Україні пореформеної доби. Закінчивши природничий факультет Київського університету Св. Володимира, він, одначе, присвятив епос життя здебільшого гуманітарним наукам, інтерес до яких був зумовлений його суспільними поглядами. Людина дії. Вовк замолоду брав активну участь у діяльності київської "Громади" і під загрозою арешту був змушений таємно залишити батьківщину.
Біографія
Федір Кіндратович Вовк народився 17 березня 1847 року в селі Крячківка Пирятинського повіту Полтавської губернії. Після закінчення навчання у Ніжинській гімназії, вступив до Новоросійського університету, пізніше перейшов на природничий відділ Київського університету ім. св. Володимира, де вивчав хімію, ботаніку, зоологію, порівняльну анатомію, анатомічну антропологію. Після закінчення навчання в університеті стає членом Київської Громади, разом з М.Драгомановим, В.Антоновичем, Тадеєм Рильським, П.Чубинським, П.Житецьким. Приймає участь в організації недільних шкіл, виданні літератури українською мовою, збиранні етнографічних матеріалів. Протягом 1874–1876 років працює помічником ревізора губернського секретаря, одночасно, приймає участь у Південно-західному відділі Російського географічного товариства як його засновник і дійсний член. В 1874 році приймає участь в організації та діяльності III Археологічного з'їзду.
З 1905 р. — доцент антропології Петербурзького університету. Федір Вовк (професор Петербурзького університету), як антрополог — послідовник французької антропологічної школи.
Вивчав етнографічні матеріали в різних країнах Європи. Видатний член київської Громади, через переслідування 1879 року змушений був надовго виїхати за кордон. З 1887 р. оселився у Парижі, де вивчав (у Мануврі, Топінарі, Ерве, Амі, Летурнрі) антропологію, порівняльну етнографію і археологію. За працю Varations squelettiques du pied chez les Primates et chez les races humaines (1900) отримав премії Godar і Російської академії наук. В 1904–1906 рр. робив наукові екскурсії в Галичині, Буковині та Угорщині.
Федір Вовк залишив понад 200 наукових праць різними мовами. Вовк — член Російського географічного товариства в Петербурзі, Історичного й Антропологічного товариства в Парижі, активний популяризатор української культури в Європі. Науковець — один з перших дослідників палеолітичних пам'яток на території України. Вчений зібрав значний матеріал з етнографії українського народу. Він — автор праць «Антропологічні особливості українського народу», «Етнографічні особливості українського народу» (обидві 1916 року), в яких доводив, що українці — окремий слов'янський народ.
Все життя Федір Вовк мріяв повернутися в Україну. Здавалося, цій мрії судилося здійснитись: навесні 1918 р. в похмурий Петроград йому надійшло запрошення зайняти посаду професора кафедри географії та антропології Київського університету. Однак по дорозі до Києва 71-річний вчений захворів, помер і був похований на сільському цвинтарі поблизу білоруського міста Жлобина.
Наукові досягнення
Федір Вовк зробив дуже вагомий внесок в розвиток української антропології. Однак слід застерегти від некритичного сприйняття зібраних ним даних з фізичної антропології, які, на жаль, дехто досі використовує як є. Зауваживши величезну роботу проведену науковцем слід відмітити недостатню вибірку вимірювань, похибки інструментів тих часів, особливості наукової школи.
Свого часу роботи Федора Вовка були цілком доречним та висококласним дослідження проведеним за останнім словом науки, але зараз антропологи мають в своєму розпорядженні результати пізніших досконаліших та масштабніших досліджень. Тому як матеріал не з історії науки, а з власне фізичної антропології дані більш як сторічної давнини слід використовувати дуже обережно і робити це коректно можуть лише спеціалісти. На жаль досі на роботи вченого посилаються та цитують в популярній літературі «як є».
під час перебування за кордоном Вовк доклав чимало зусиль для організації антропологічних досліджень на території України, діставши підтримку з боку французьких учених. Перший крок у цьому напрямі він зробив 1903 року, коли на запрошення М. Грушевського — голови Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові — провів антропологічні виміри 726 осіб — мешканців Галичини, Закарпаття та Буковини. Дослідження в західноукраїнських землях, то входили до складу Австро-Угорщини, Вовк продовжив і в наступні роки. Згодом вони склади основу великої етапі "Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини й Угорщини" (1908), де вперше була висловлена думка про належність українців до виділеної Й. Денікером "великої південної групи великорослих і темних брахіцефалів, які він називає адріятицькою і яку з антропологічного погляду можна б було назвати просто славянською".
Ще ширші можливості для антропологічного вивчення українців відкрилися Вовкові тоді, коли після 26-річної еміграції він дістав дозвіл повернутися до Росії (щоправда, без права мешкати в українських губерніях). У січні 1906 р. вчений став співробітником Російського музею в Петербурзі, а згодом Санкт-Петербурзького університету. Згуртувавши довкола себе велику групу студентів — вихідців з України, він налагодив систематичне збирання даних у тих регіонах імперії, де компактно мешкали великі групи української людності. За підсумками цих досліджень (а вони охопили близько 5 тис. осіб) Вовк підготував розділ "Антропологічні особливості українського народу" в другому томі колективної праці "Український народ в його минулому і сьогоденні" (1916).
На підставі аналізу варіацій антропометричних та антропоскопічних ознак у більш ніж 40 територіальних груп учений дійшов висновку щодо відносної антропологічної однорідності українського народу. "Українці, — писав він, — є досить одноманітне плем'я, темноволосе, темнооке, вище за середній зріст чи високого зросту, брахіцефальне, порівняно високоголове, вузьколице, з рівним і досить вузьким носом, з порівняно короткими верхніми та довшими нижніми кінцівками". Сукупність цих ознак Вовк назвав українським антропологічним типом, зауваживши, що відхилення від нього загалом незначні і спостерігаються лише на "скрайках" етнічної території українського народу. На його думку, українці належать до так званої адріатичної, або динарської раси, ознаки якої поширені переважно серед південних і частково західних слов'ян — сербів, хорватів, чехів, словаків.
Висновки Вовка були неоднозначно зустрінуті представниками московської антропологічної школи, очолюваної Анучиним. У той же час вони надовго визначили напрями пошуків українських учених — І. Раковського, А. Носова, С. Руденка, Р. Єндика та ін.
Відомі праці
•Variations squelettiques du pied chez les Primates et chez les races humaines (докторска диссертація);
•D écouvertes pré historiques de M. Chvoika а Kiev (1899);
•Rites et usages nuptiaux en Ukraine (1891);
•Свадбарските обреді на свлов'янські народи (1890);
•Le traoneau dans les rites fun é raires de l'Ukraine (1895);
•Європейську питання в слов'янській стороні (1882);
•Задунайска Січ по місцевим згадкам і розповідям (1883);
•La fraternisation en Ukraine (1892);
•Les dolmens de l'Ile d'Yeu (1895);
•Українське рибальство у Добруджі.
•Український народ в минулому і сучасному: Антропологічні особливості українського народу. Етнографічні особливості українського народу. Петроград 1916.
•Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. — Прага : Укр. громад. вид. фонд, [1916?] (Друк. «Легіографія»). — 354, [2] с. : іл., [23] арк. іл.
•Студії з української етнографії та антропології. Київ, «Мистецтво», 1995.
Висновки
Отже, Федір Вовк однозначно є видатним науковцем у сфері антропології. Те, що він зробив для розвитку вітчизняної антропології, є вагомим спадком нашої держави та варте уваги. Це людина яка все життя працювала і жила за кордоном, але душею був на рідній землі.
Хоч він і помер проте у нього залишилися учні які плодовите продовжували справу свого учителя.
Список використаної літератури
1. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. /за ред. Е.Бабчук. — К.:"Рада", 2003. — 416 с.
2. Наукова та суспільно — політична діяльність Федора Кіндратовича Вовка
3. Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
4. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
5. Вовк Х. Антропометричні особливості українського народу // Київ, 1995.
6. Дяченко В. П. Антропологічний склад українського народу // Київ, 1994.
7. Сегеда С. Антропологія // Київ, "Либідь", 2001.